Ухвала суду № 69724648, 18.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р.Справа № 820/1287/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк А.О.

за участю:

позивач, представник позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представник відповідача: ОСОБА_3

представник 3-ї особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі № 820/1287/17 за позовом ОСОБА_1 до Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України, генерала армії Муженка Віктора Миколайовича, Генерального штабу Збройних Сил України, третя особа - Міністерство оборони України, про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2017 року Позивач, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.112-116 т)1, просив суд:

- визнати неправомірними дії Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ, генерала армії Муженко Віктора Миколайовича при здійсненні контролю за розробкою Переліку змін до штату військово - юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31.08.2016 року, та зобов'язати скасувати Перелік змін до штату ВЮФ НЮУ від 31.08.2016 року, який розроблений Генеральним штабом ЗСУ на підставі Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, як невідповідний діючому законодавству;

- визнати неправомірними дії Генерального штабу ЗСУ при розробці переліку змін до штату ВЮФ НЮУ № 17/229-51 від 31.08.2016 року і табеля до штату ВЮФ НЮУ та зобов'язати скасувати Перелік змін до штату військово - юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (ВЮФ НЮУ) від 31.08.2016 року, розроблений Генеральним штабом ЗСУ на підставі Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, як невідповідний діючому законодавству.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року залишено без розгляду позов (а.с.10-11, 12-18 т.2).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим просив ухвалу скасувати та прийняти нову якою задовольнити позов в повному обсязі. Апелянт зазначає, що судом зроблений хибний висновок про пропуск строку звернення до суду, заснований на припущеннях щодо дійсної обізнаності про ознайомлення з Директивою. Про зміст спільної Директиви від 11.08.2016 року він був ознайомлений 03.03.2017 року в суді. Вказує, що звернення до суду із заявленими вимогами, ним здійснене відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, тобто як особа, якій стало відомо про порушення відповідачами його інтересів, а тому він звертався до суду як фізична особа до суб'єктів владних повноважень щодо оскарження рішень, дій (бездіяльності), в зв'язку з чим звернення здійснене в межах строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.

Позивач та представник підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача та третьої особи заперечували проти апеляційної скарги та наполягав на залишенні її без задоволення. Надані письмові заперечення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_1, проходив військову службу в Збройних Силах України та перебував на публічній службі.

Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск було передбачено внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого № 17/229-51 (01), яким передбачалося збільшення чисельності постійного особового складу на 10 осіб, в тому числі: на 9 осіб офіцерського складу та 1 особу рядового складу.

Згідно копії Витягу з плану проведення організаційних заходів у Збройних Силах України в 2016 році, затвердженого спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск, передбачено внесення наступних змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, що утримується за штатом № 17/229-51 (01) чисельністю 47 військовослужбовців та 37 працівників в строк до 31.08.2016 року та до 31.10.2016 року згідно з Переліком змін до штату (а.с. 14).

На виконання вимог вказаної спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск було затверджено Перелік змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого №17/229-51 з урахуванням збільшення чисельності постійного особового складу (а.с. 23 - 27). Зазначений Перелік змін до штату надіслано до військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого листом Департаменту військової освіти, науки, соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України від 30.08.2016 № 404/1/704.

На виконання спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск та забезпечення своєчасного проведення організаційних заходів щодо внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого № 17/229 начальником військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого винесено наказ від 31.08.2016 № 44 "Про внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого" яким наказано внести відповідні зміни о штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого в строк до 31 жовтня 2016 року (а.с. 18 - 20).

На виконання вимог вказаних службових документів органів військового управління наказом начальника військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31.08.2016 № 46 "Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого" було оголошено відповідний конкурс з терміном подачі документів для військовослужбовців, які виявили бажання взяти участь у конкурсі - до 20 жовтня 2016 року (а.с. 15 - 17).

Як підтверджено матеріалами адміністративної справи, відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск, з метою дотримання вимог діючого законодавства України начальником військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого 31 серпня 2016 року було попереджено шістьох військовослужбовців (в т.ч. полковника юстиції начальника кафедри загальновійськових та правових дисциплін ОСОБА_1Ю.) про те, що 31 жовтня 2016 року посади, які вони займають, у зв'язку з проведенням організаційних заходів підлягають скороченню, що підтверджується особистим підписом позивача - позивача від 31.08.2016 р. на листі попередженні (Додаток 1 до підпункту 4.4 наказу від 31.08.2016 № 44), копія якого міститься в матеріалах адміністративної справи (а.с. 21 - 22).

Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 01 грудня 2016 року № 1149 полковника юстиції начальника кафедри загальновійськових та правових дисциплін ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом "г" (у зв'язку із проведенням організаційних заходів. Директива МО України та ГШ ЗС України від 19.09.2016 р. №Д-322/1/17 дск.).

Здійснюючи апеляційний перегляд та надаючи оцінку спірному питанню, колегія суддів виходе з наступного.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Виходячи з правового змісту наведених норм, колегія суддів зазначає, що є загально встановлені строки звернення до суду та є спеціальні. При чому процесуальна можливість для звернення з позовом до суду пов'язана з певним часовим проміжком, протягом якого така особа може реалізувати право на звернення без застосування до неї наслідків пропуску такого строку. В той же час, у випадку звернення до суду поза межами такого строку, до неї підлягають застосуванню відповідні правові наслідки встановлені законом, в даному випадку ст..100 КАС України.

Визначення початку або встановлення такого строку виходе з того, що такий початок починає своє обчислення з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. В даному випадку, законодавцем встановлена альтернативність такого обчислення, при чому в одному випадку це день об'єктивно достовірної та беззаперечної обізнаності такої особи, в іншому випадку таке обчислення повинно здійснюватися із можливості бути обізнаним про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (умовно), тобто встановлена так би мовити можлива обов'язковість бути обізнаним про ті обставини, що впливають або мають безпосередній вплив на відповідне порушення прав.

При чому колегія суддів зазначає, що законодавець пов'язує початок обчислення строку з не з тим, коли особа суб'єктивно з'ясувала для себе або почала усвідомлювати, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням, а про те, коли вона об'єктивно повинна була дізналася про ці рішення, дії чи бездіяльність, що мають вплив на неї, чи мала особа реальну можливість дізнатися про наявність порушення раніше.

Колегія суддів звертає увагу, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Слід також зазначити, що дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов'язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому необхідно враховувати, що практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Виходячи із зазначеного та характеру спірного питання, що складає апеляційний перегляд, в межах справи підлягає встановленню цього строку.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно відсутності пропуску строку звернення до суду, встановлений ч.3 ст.99 КАС України, тому як він звертаючись з позовом до суду діяв на загальних підставах відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, а тому до спірних правовідносин слід було б застосовувати загальний строк передбачений ч.2 ст.99 КАС України, без врахування п.2 ч.2 ст. 17 КАС України.

Такі доводи апелянта спростовуються як самим позовом, в якому сформовані підстави звернення з позовом до суду та предмет позовних вимог, характером спірних правовідносин, що виник між сторонами по справі, так і самою апеляційною скаргою. В даному випадку, спір між сторонами перебуває в площенні публічної служби, пов'язаний з правами та обов'язками її проходження ОСОБА_1, та тими правовими наслідками, що складає предмет позовних вимог, що мали вплив на таку службу в сфері публічних відносин з боку суб'єктів владних повноважень, в особі визначених позивачем відповідачів, як таких, що сформували вплив на такі відносини. Та обставина, що позивач на час звернення до суду звільнена з служби не має значення.

Особа, яка звільнена зі служби, яка вже не відноситься до певної спецкатегорії та звертається до суду захистом своїх прав пов'язаних із проходженням такої служби, не втрачає суті спірних питань та пов'язаних з цим правовідносин, що стосується проходження, звільнення зі служби.

Як правильно зазначено судом, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

В даному випадку, спір між сторонами полягає саме з приводу проходження ОСОБА_1 публічної служби та подальшого звільнення з неї. Тобто, оскаржуючи дії відповідачів та зобов'язання скасування відповідних наказів мали вплив на позивача під час проходження його служби, наслідком якого в подальшому стало звільнення позивача з такої служби.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, що в даному випадку спір між сторонами стосується питань проведення організаційних заходів щодо внесення змін до штату згідно Переліку змін до штату ВЮФ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31.08.2016 року, які здійснюються з метою оптимізації організаційних структур та чисельності особового складу шляхом призначення (перепризначення), звільнення військовослужбовців з військової служби з дотримання вимог чинного законодавства.

Організаційні заходи встановлюють за своїм змістом порядок проходження військовослужбовцями (в тому числі позивачем) публічної служби.

Як вже зазначалось, що відповідно до положень ч. 3 ст. 99 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вже було встановлено судами, що 31 серпня 2016 року начальником ВЮФ НЮУ ім.. Ярослава Мудрого було попереджено полковника юстиції начальника кафедри загальновійськових та правових дисциплін ОСОБА_1 про проведення організаційних заходів та скорочення займаних військовослужбовцями відповідних посад в строк до 31.10.2016 року (а.с. 21 - 22).

Колегія суддів вважає хибними доводи позивача - апелянта щодо помилкового визначення дати 31 серпня 2016 року для обчислення строку звернення до суду з позовом, оскільки підставою звернення до суду для позивача стало його ознайомлення з документами (наказами та директивою), наданими 03 березня 2017 під час розгляду іншої адміністративної справи № 820/6625/16 у Харківському окружному адміністративному суді, а саме: директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 11.08.2016 № Д-322/1/15дск; наказ начальника ВЮФ НЮУ імені Ярослава Мудрого від 31.08.2016 № 44 "Про внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого", а також наказ від 31.08.2016 № 46 "Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого". В зв'язку з чим, позивач пов'язуючи таке ознайомлення з документами в іншому судовому засіданні вважає, що ним взагалі не пропущено строк звернення до суду подавши позовну заяву 24.03.2017 року.

Суд першої інстанції надав належну та обґрунтовану оцінку таким доводам, та правильно встановив, що позивачем пропущений строк звернення до суду. Колегія суддів також не погоджується з такими твердженнями позивача.

Колегія суддів звертає увагу на предмет позовних вимог, які сформовані позивачем. Так, позивач оскаржує дії Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ, генерала армії Муженка В.М. щодо здійснення ним неналежного контролю за розробкою Переліку змін до штату військово - юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого від 31.08.2016 року, який розроблений Генеральним штабом ЗСУ на підставі Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, та дії Генерального штабу ЗСУ при розробці зазначеного Переліку змін до штату ВЮФ НЮУ № 17/229-51 від 31.08.2016 року і табеля до штату ВЮФ НЮУ. Наслідком оскарження таких дій, інші вимоги стосувалися скасування відповідного переліку змін до штату від 31.08.2016 року. При чому, саму Директиву МОУ та Генерального штабу ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, на виконання вимог якої і було затверджено оскаржуваний Перелік, позивачем не оскаржується.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідачів, які оскаржує позивач, як протиправні та такі, що мали вплив на прийняття спірних наказів, є закінченими та реалізованими з часу прийняття таких наказів, саме 31.08.2016 року. До того ж, позивач інші вимоги сформував у вигляді зобов'язання відповідачів скасувати ці самі накази, які вже вичерпали свою дію. При чому, позивач за своїми вимогами не просив суд визнати протиправними та скасувати накази, тобто не оскаржував їх, а просив зобов'язати саме суб'єкта владних повноважень скасувати їх, що має фактично різний предмет правового регулювання та правових наслідків за свою природою.

Доводи стосовно того, що про зміст Директиви МОУ та ГШ ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск йому не було відомо, не спростовує суті спірного питання. Директива не є предметом судового оскарження.

Як вже зазначалось вище, що в листі попередженні, з яким позивач ознайомився під особистий підпис, також йде посилання на спільну Директиву МОУ та ГШ ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15, на підставі якої вносилися відповідні зміни до штату ВЮФ Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого та безпосередньо, скорочувалася посада й позивача. Зазначений лист попередження є додатком до наказу № 44 від 31.08.2016р. (а.с. 21).

Окрім того, як було встановлено, що позивач приймав участь у конкурсі оголошеному на підставі наказу від 31.08.2016 № 46 "Про оголошення конкурсу на заміщення посад командування, науково-педагогічних працівників у військово-юридичному факультеті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого", у зв'язку з тим, що програв конкурс вважає, зазначений перелік змін до штату незаконним.

Крім того, позивач вже користувався своїм правом на судовий захист шляхом звернення з позовами до суду стосовно: оскарження бездіяльності голови конкурсної комісії по виконанню наказу від 31.08.2016 року №46, скасування рішення конкурсної комісії про допуск на конкурс іншої особи, яка стала переможцем конкурсу (справа 820/1135/17, відповідно до ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2017 року позов залишений без розгляду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду); оскарження дії відповідача Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого під час проведення конкурсу на заміщення усіх оголошених вакантних посад командування та науково-педагогічних працівників військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, який відбувся 03.11.2016 на засіданні вченої ради Національного юридичного університету Імені Ярослава Мудрого під головуванням першого проректора Університету ОСОБА_9, в порушення порядку і процедури, визначених Інструкцією про порядок заміщення вакантних посад командування, наукових, науково-педагогічних (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах (військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів) на конкурсній основі, затвердженої наказом Міністерства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 № 37/51 та скасувати його результати (справа №820/6625/16). За наслідками розгляду справи, у задоволенні вимог відмовлено постановою суду від 23.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.06.2017 року.

Тобто, фактично позивач знав та повинен був знати про існування директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ від 11.08.2016 року № Д-322/1/15 дск, наказів № 44, 46 від 31.08.2016р., які мали безпосередній вплив на відносини проходження публічної служби, звільнення з неї, та які були застосовані у цих відносинах до позивача.

Позивачем не спростовано того факту, що про проведення організаційних заходів щодо внесення змін до штату ВЮФ НЮУ імені Ярослава Мудрого в строк до 31.10.2016 року згідно наказу від 31.08.2016 № 44 "Про внесення змін до штату військово-юридичного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого", про існування оскаржуваного Переліку змін до штату ВЮФ НЮУ № 17/229-51 від 31.08.2016 року і табеля до штату ВЮФ НЮУ а відтак, і про скорочення своєї посади позивача був обізнаний, ще 31 серпня 2016 року, тоді як до Харківського окружного адміністративного суду звернувся більше ніж через шість місяців - 23 березня 2017 року.

Не згода позивача з наказами, директивою, як такі, що є протиправними, є лише суб'єктивним припущенням та уявою позивача. Тобто, як тільки позивач був ознайомлений щодо подальшого та можливого його звільнення, які були прийнятті відповідно до директиви, саме з цього часу потрібно вважати, що зазначені документи, починають впливати на права та інтереси позивача.

Правові наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені ст. 100 КАС України.

Відповідно до положень ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Як правильно зазначено судом, поновлення строку звернення до суду може здійснюватися з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, або хибна помилка про не пропуск строку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, зокрема, оскарження рішення (дії чи бездіяльності), письмові звернення з цього приводу, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин та поважних причин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк та пропущення строку звернення до суду починаючи з 31 серпня 2016 року і до дати подання ним адміністративного позову - 23 березня 2017 року, що у сукупності складає більше шести місяців.

Проте посилання позивача в адміністративному позові, на той факт, що оскільки він програв конкурс в якому він брав участь, порушено його право обіймати військову посаду, у зв'язку з чим він оскаржує підсумки конкурсу та затверджені зміни до штату ВЮФ НЮУ, свідчить про наявність у позивача лише суб'єктивних власних обставин.

Доказів поважності пропуску строку та будь - яких пояснень з цього приводу матеріали адміністративної справи не містять. В судовому засіданні суду першої інстанції позивач не зміг навести жодних поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, а судом таких причин не встановлено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судом апеляційної інстанції обставин, суд першої інстанції на підставі позовної заяви та доданих до неї документів дійшов обґрунтованого висновку про пропуск строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення. Такого не встановив і суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду ухвали.

Таким чином, з огляду на положення ст. 100, п.9 ч.1 ст.159 КАС України, суд першої інстанції мав процесуальну можливість залишити позов без розгляду, жодних порушень в даному випадку суд не допустив.

В даному випадку підстав для заслуховування показань свідків, які просив позивач, не має, в зв'язку з чим у задоволенні клопотання було відмовлено. Під час розгляду справи, такої потреби не постало. Додані через канцелярію суду апеляційної інстанції в якості доказів висновки аудиторського звіту від 23.06.2016 року, висновки начальника ПС ТУ внутрішнього аудиту від 03.08.2017 року, жодним чином не спростовують суті спірного питання щодо пропуску або не пропуску строку звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову, ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спірного питання по суті.

Жодні доводи апелянта та додані документи не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та прийняв ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2017 року по справі № 820/1287/17 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі.

У повному обсязі складена 23.10.2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Яковенко М.М.Судді(підпис) (підпис) Лях О.П. Старосуд М.І.