Ухвала суду № 69724622, 18.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р.Справа № 820/1944/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, другого відповідача - Мазур Л.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017р. по справі № 820/1944/16

за позовом ОСОБА_4

до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

13.04.2016 року ОСОБА_4 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі по тексту - Харківський ОВК, перший відповідач), Міністерства оборони України (далі по тексту - Міноборони, другий відповідач), в якому, з урахуванням уточнень до позовних вимог, прийнятих судом, просить суд:

- визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які підлягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08166355) подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всі документи та висновок для прийняття рішення про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Постановою Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017 року по справі № 820/1944/16 адміністративний позов ОСОБА_4 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.

Визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату, які підлягають в неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всіх документів та висновку щодо виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 08166355) подати розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України всі документи та висновок для прийняття рішення про виплату ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Перший відповідач, Харківський ОВК, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017 року по справі № 820/1944/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 року № 5040-VІ, який набрав чинності з 01.01.2014 року, статтю 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, відповідно до пп.4 п.2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується в разі встановлення військовослужбовцеві інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті. На виконання зазначеної редакції ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі по тексту - Порядок № 975). Абзацем 3 п.2 цієї постанови встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком № 975, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Відповідно до абз.3 п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Таким чином, законодавець чітко визначає подію, з настанням якої у особи виникає право на отримання одноразової грошової допомоги, а саме - день встановлення особі інвалідності, та саме цей день визначає законодавство, яким необхідно керуватися при виплаті одноразової грошової допомоги. Повторний огляд особи для підтвердження групи інвалідності, підвищення групи інвалідності не є моментом виникнення у особи права на отримання одноразової грошової допомоги. Позивачу було встановлено другу групу інвалідності 25.12.2012 року, а тому при вирішенні питання про виплату позивачу грошової допомоги необхідно керуватися Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній до 01.01.2014 року, та постановою Кабміну від 28.05.2009 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (перевірочні) збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» (далі по тексту - Порядок № 499). Вказав, що нормативно-правовими актами чітко визначений момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, а не про підтвердження групи інвалідності. Однак, вищезазначене не було враховано судом першої інстанції.

Крім того, оскільки після звільнення позивача зі служби у 1988 році до встановлення інвалідності у 2012 році пройшло більше 3-х місяців, у відповідності до п.16 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на день встановлення позивачу інвалідності) та пп.4 п.2 Порядку № 499 ОСОБА_4 не має права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Також, позивачем всупереч п.11 Порядку № 975 не надано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення, або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного заподіяння особою собі тілесного ушкодження.

Представник другого відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017 року по справі № 820/1944/16 скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що дія Закону України «Про від 04.07.2012 року № 5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким внесено зміни до ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності Законом № 5040-VІ прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги або які отримали замість вказаної допомоги інші компенсаційні виплати. Оскільки щодо позивача не приймалось рішення про виплату йому одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності, яка була встановлена у 2012 році, інших компенсаційних виплат позивач не отримував, тому ОСОБА_4 вважається таким, що вперше звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги по інвалідності, яка була встановлена 24.11.2015 року. Вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що датою встановлення інвалідності є виключно дата первинного проходження МСЕК, та стверджує, що особа набуває права на отримання одноразової грошової допомоги незалежно від первинного або повторного встановлення такої інвалідності. З посиланням на абз.4 п.1.1, п.4.7 Положення про організацію і Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2014 року № 530, стверджує, що документ про причини та обставини поранення подається лише в тому випадку, якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Представник першого відповідача в судове засідання не прибув, перший відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що перший відповідач по справі належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника першого відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та першого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу та з 19.03.1988р. по 15.02.1989 року брав участь в бойових діях у Республіці Афганістан.

Згідно з витягом з наказу заступника міністра оборони України - начальника тилу Збройних Силах України №032 від 23.04.1994 року майора ОСОБА_4 звільнено у запас.

30.06.1994 року позивача виключено зі списків особового складу частини всіх видів забезпечення і направлено на облік до Чугуївського ОРВК Харківської області згідно із наказом командира військової частини А1310 №151 від 30.06.1994 року (т.1, а.с. 11).

Відповідно до Виписки з акту огляду МСЕК серії 10 ААБ №187295 від 06.02.2013року позивачу було встановлено II групу інвалідності на строк з 25.12.2012року до 25.12.2014року, інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Згідно з випискою з акту огляду МСЕК серії серія 10 ААВ №631409 від 29.12.2014року позивачу було встановлено II групу інвалідності на термін з 23.12.2014року до 23.12.2015року, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (т.1, а.с. 9).

Як вбачається з виписки з акту огляду МСЕК серії серія 12 ААА №106489 від 09.12.2015 року, позивачу було встановлено II групу інвалідності безстроково з 24.11.2015 року, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с. 15).

Факт того, що позивач є інвалідом війни ІІ групи також підтверджується посвідченням серії Є №123560, виданим у грудні 2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 16).

Згідно з висновком з акту судово-медичного дослідження (обстеження) №4061-ая/12 від 07.08.2012 року у ОСОБА_4 має місце давній рубець на голові, що є наслідком загоєння вогнепального осколкового поранення, яке могло бути отримано у період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, тобто у строк, в термін вказаний позивачем (а.с. 19-20).

У витязі з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1903 від 28.09.2012 року вказано, що осколкове вогнепальне поранення голови, мінно-вибухова травма /МВТ/, контузія головного мозку /1988р./ і захворювання ОСОБА_4, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 12).

29.10.2015 року позивачем направлено до Харківського ОВК заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно із Законом № 2011-XII .

ОСОБА_3 ОВК № 1549/ВСЗ від 11.11.2015 року відмовлено у направленні документів на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (далі по тексту - Комісія Міноборони), на підставі того, що ОСОБА_4 первинно встановлено ІІ групу інвалідності з 25.12.2012 р., тобто до набрання чинності Законом №5040-VІ (01.01.2014 р.), яким змінено редакцію статті 16 закону №2011-XII та на виконання вимог якого був прийнятий Порядок № 975.

Не погодившись з вказаною відмовою, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про її оскарження та зобов'язання Харківського ОВК подати розпорядникові бюджетних коштів Міноборони всі документи та висновок для прийняття рішення про виплату ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_4 права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст.ст. 16, 16-2 Закону №2011-XII, п. 6 Порядку №975, оскільки інвалідність другої групи внаслідок поранення (контузії) отриманого під час проходження військової служби при перебуванні в районах, де велись бойові дії, встановлена позивачу після набрання чинності вказаними нормативно-правовими актами, що регулюють розмір та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, за ІІ групу інвалідності грошова допомога позивачеві не призначалась та не виплачувалась.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який встановлює єдину систему соціального захисту військовослужбовців, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час звернення позивача до Харківського обласного військового комісаріату) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Станом на час звернення позивача до Харківського обласного військового комісаріату за призначенням одноразової грошової допомоги по інвалідності - 29.10.2015 року механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком № 975.

Відповідно до пп.1 п.6 Порядку № 975 військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Враховуючи викладене, виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, колегія суддів зазначає, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 р. по справі № 21-135а15, який в силу ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що оскільки позивач звільнений з військової служби у 1988 році, а інвалідність вперше позивачу було встановлено у 2013 році (з 25.12.2012 року), тобто, після спливу трьох місяців після звільнення зі служби, у відповідності до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ОСОБА_4 втратив право на виплату одноразової грошової допомоги.

Крім того, твердження позивача про те, що позивач звільнений у 1988 році є помилковим, оскільки ОСОБА_4 звільнений з військової служби у 1994 році.

Пунктом 11 Порядку № 975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

За приписами п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій доказів на підтвердження того, що Харківським обласним військовим комісаріатом дотримано процедуру, визначену у п. 13 Порядку № 975.

При цьому, слід відмітити, що за змістом п.13 Порядку № 975 уповноважена особа, в даному випадку Харківській обласний військовий комісаріат - в будь-якому випадку складає висновок (позитивний або негативний) на підставі документів, що надаються заявником.

При цьому, рішення про призначення або відмову у призначенні та виплаті одноразової допомоги приймається розпорядником бюджетних коштів (в даному випадку - Міноборони України), а не уповноваженою особою, якою в даному випадку, є Харківський обласний військовий комісаріат.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Харківським ОВК висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги не складався та розпорядникові бюджетних коштів не надавався.

Щодо посилання відповідача на те, що дія ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали вперше інвалідність після 01.01.2014 р. (після дати набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ), колегія суддів зазначає, що відповідно до п.3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з п. 8 Положення про порядок, умови і критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених у п. 3 цього Положення. Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Наведене свідчить про те, що первинна довідка МСЕК при повторному огляді комісії та встановленні тієї ж групи інвалідності втрачає свою чинність з дати, до якої встановлена група інвалідності.

Як зазначалось вище, у відповідності до пп.2 п.3 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності або втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці МСЕК, тобто, в даному випадку, 24.11.2015 року.

Та обставина, що вперше позивачеві було встановлено ІІ групу інвалідності з 25.12.2012 року, не впливає на право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІ групи згідно з Порядком № 975, оскільки такого права позивач набув з дати, вказаної у довідці МСЕК - 24.11.2015 року, до цього одноразова грошова допомога по інвалідності йому не призначалась і не виплачувалась, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Харківської обласної дирекції НАСК «Оранта» (т.1, а.с.177).

Пунктом 2 Постанови Кабміну від 25.12.2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:

допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. N 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. N 1331;

допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, наведеній у пункті 2 мотивувальної частини рішення у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-7/99, викладеної стосовно дії загально - правового принципу норми права у часі, дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Слід відмітити, що станом на час набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності - 24.11.2015 року - діяв саме Порядок № 975, а тому доводи відповідача про його непоширення на спірні відносини є помилковими.

З приводу доводів апелянта про ненадання позивачем документа, що свідчить про обставини та причини поранення, зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402 (далі по тексту - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, згідно з пунктом 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 р. N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - є помилковим.

В матеріалах справи наявна копія витягу з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по становленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва у колишнього військовослужбовця, протокол № 1903 від 28.09.2012 року, що здійснювалось для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії. Як вбачається з даного витягу, у позивача було виявлено, зокрема, осколкові поранення голови, мінно-вибухові травми, контузію головного мозку (1988 р.). Згідно з цим витягом поранення, травма, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (т.1, а.с. 12).

Крім того, довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААА № 106489 від 09.12.2015 року підтверджено, що поранення, контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (т.1, а.с.25).

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 1903 від 28.09.2012 року, яким встановлено, що отримані позивачем травма, поранення, контузія, захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, довідка МСЕК засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що визначення документа про обставини поранення наведено у п. 4.7 "Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей", затвердженого чинним наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року. Вказаним нормативним актом визначено, що для отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності особою також додається документ про обставини поранення - копія акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідка командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Разом з тим встановлено, що такий документ подається лише у разі, якщо поранення (контузія, травма або каліцтво) не пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.

Крім того, пунктом 21.21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. № 402, визначений порядок встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва) для учасників бойових дій при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби. Ці особи, незалежно від причин їх звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебуванням у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Саме в такому порядку Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України встановила причинний зв'язок поранення, контузії позивача з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Тобто, за змістом вказаного Положення категорія осіб, до якої належить позивач, при зверненні за отриманням одноразової грошової допомоги - не зобов'язана надавати додатково документ про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість відмови Харківського ОВК у складенні висновку за результатами розгляду заяви ОСОБА_4 та направлення його розпорядникові бюджетних коштів Міноборони.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що перший відповідач у спірних відносинах, відмовляючи позивачеві у складенні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_4, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Харківського ОВК щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації розпорядникові бюджетних коштів Міноборони документів та висновку щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як особі, яка звільнена з військової служби, який отримав інвалідність ІІ групи 24.11.2015 року внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» в порядку, встановленому постановою кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, та зобов'язання Харківського ОВК подати розпорядникові бюджетних коштів Міноборони вищезазначений висновок разом з необхідними документами.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 07.07.2017р. по справі № 820/1944/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 23.10.2017 р.