Ухвала суду № 69724464, 18.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 р.Справа № 820/1085/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Калиновського В.А. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С.,

за участю представника позивача Шепетухи В.В.,

за участю представника відповідача Квартенка О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіксальної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/1085/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор"

до Головного управління Державної фіксальної служби України у Харківській області третя особа Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 29.03.2017 № 0000111408 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі - 606623,00 грн, та штрафні (фінансові) санкції в сумі - 151655,75 грн., а всього на суму - 758287,75 грн;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 29.03.2017 № 0000121408 про нарахування товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 45503,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що спірне податкове повідомлення-рішення ґрунтується на помилковому судженні суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017 року у справі № 820/1085/17 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" до Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа: Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.03.2017 року № 0000111408.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.03.2017 року № 0000121408.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача надав письмові заперечення, в яких вказав, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, а постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, на підставі Наказу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 1109 від 12.09.2016 фахівцями Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Харківський Завод Металургійного Інструмента "Вектор" (код ЄДРПОУ 36035739) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ "Укртранс компані" (податковий номер 39900821) за період - вересень, жовтень 2015 року; ТОВ "АМО 1" (податковий номер 39900821) за період - травень 2014 року; ТОВ "Скай Вей Транс 1" (податковий номер 39717721) за період - липень 2015 року; ТОВ "Делартіс" (податковий номер 39879926) за період - листопад 2015 року; ПП "Біскай" (податковий номер 32272677) за період-січень-вересень 2015 року.

Результати перевірки оформлені актом №3685/20-30-14-03/36035739 від 23.09.2016 року (а.с. 11-20).

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, зі змінами та доповненнями, завищено податковий кредит на суму 703016 грн. за травень 2014 року та квітень - вересень 2015 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 730056 грн. за такими періодами: травень 2014 року у розмірі ПДВ 896,00 грн.; березень 2015 року у розмірі ПДВ 4500 грн.; квітень 2015 року у розмірі ПДВ 76715 грн.; травень 2015 року у розмірі ПДВ 171053 грн.; червень 2015 року у розмірі ПДВ 53821 грн.; липень 2015 року у розмірі ПДВ 705 грн.; серпень 2015 року у розмірі ПДВ 290339 грн.; вересень 2015 року у розмірі ПДВ 132027 грн.;

- встановлено завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 124336 грн., що є порушенням ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями).

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001311402 від 10.10.2016 року (форми «Р»), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 920570,00 грн. (а.с.10), а також податкове повідомлення-рішення від 10.10.2016 року № 0001321402, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду було нараховане грошове зобов'язання в сумі - 124336,00 грн.

12.12.2016 р. вказані податкові повідомлення-рішення і рішення ГУ ДФС у Харківській області №6597/10/20-40-10-01-14 від 31.11.2016 р. позивачем було оскаржено до ДФС України.

Відтак, рішенням ДФС України від 13.02.2017 року № 2764/6/99-99-11-01-01-25 податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 10.10.2016р. №0001311402 та № 0001321402 в частині встановленого перевіркою завищення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ "АМ01", ТОВ "Делартіс", ТОВ "Укртранс Компані", ТОВ "Скай Вей Транс 1" і у відповідній частині штрафні санкції та рішення про розгляд первинної скарги - скасовано, в іншій частині податкові повідомлення-рішення і рішення про розгляд первинної скарги - залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

В подальшому Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі рішення ДФС України від 13.02.2017 року № 2764/6/99-99-11-01-01-25 прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000111408, у зв'язку з збільшенням суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, було нараховане грошове зобов'язання в сумі - 606623,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції в сумі - 151655,75 грн. та № 0000121408, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі - 45503,00 грн. (а.с. 55-56).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується належними первинними документами, а тому оскаржувані рішення є протиправними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується удвох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів (послуг) (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Водночас, ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені ПК України. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Як підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" та ПП "Біскай" укладено договір купівлі-продажу №12/1 від 12.01.2015.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу №12/1 від 12.01.2015 на умовах, викладених у розділах даного договору, ПП "Біскай" (продавець) зобов'язується поставити ТОВ "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" продукцію, іменовану в подальшому "товар", а покупець прийняти та оплатити цю продукцію, за найменуванням, вимогам до якості, кількості та вартості, які вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до даного договору та є його невід'ємною частиною. Пунктом 2.1 передбачено, що вартість товару за даним договором визначається у національній валюті та зазначається у відповідних специфікаціях до договору. Розділом 3 договору купівлі-продажу визначено, що товар за даним договором поставляється на умовах FCA - склад продавця (відповідно "Інкотермс-2010"). Умови оплати визначені сторонами у розділі 5 договору купівлі-продаж, де вказано, що оплата обумовленої партії товару здійснюється в наступному порядку: оплата за фактом поставки протягом 65 календарних днів.

На виконання умов договору купівлі-продажу №12/1 від 12.01.2015 сторонами підписано специфікації на поставку продукції № 1, № 2 №3 в якості додатків до договору купівлі-продажу №12/1 від 12 січня 2015 р., а також специфікації на поставку продукції до договору №12/1 від 12 січня 2015 р. № 4 від 01.04.2015, № 5 від 02.04.2015, № 6 від 05.05.2015, № 7 від 18.05.2015, № 8 від 18.05.2016, № 9 від 05.06.2015, № 10 від 23.06.2015, № 11 від 14.07.2015, № 12 від 27.07.2015, № 13 від 27.07.2015, № 14 від 10.08.2015, № 15 від 12.08.2015, № 16 від 12.08.2015, № 17 від 25.08.2015, № 18 від 14.09.2015, № 19 від 18.09.2015.

На підтвердження отримання товару за договором купівлі-продажу №12/1 від 12.01.2015 року до суду надано видаткові накладні: № 1 від 01 квітня 2015 р. на суму 90 000,00 грн, № 2 від 08 травня 2015 р. на суму 113 717,28 грн, № 2 від 11 березня 2015 р. на суму 135 300,00 грн, № З від 03 серпня 2015 р. на суму 1067040,00 грн, № 3 від 16 вересня 2015 р. на суму 171360,00 грн, № 3 від 27 лютого 2015 р. на суму 88932,96 грн, № 3 від 07 квітня 2015 р. на суму 99750,00 грн, № 4 від 10 серпня 2015 р. на суму 186108,00 грн, № 4 від 05 червня 2015 р. на суму 158764,44 грн, № 4 від 21 вересня 2015 р. на суму 52050,00 грн., № 5 від 14 липня 2015 р. на суму 242880,00 грн., № 5 від 18 серпня 2015 р. на суму 1087200,00 грн., № 5 від 19 січня 2015 р. на суму 73308,84 грн., № 7 від 26 серпня 2015 р. на суму 15 600,00 грн., № 16 від 23 червня 2015 р. на суму 164160,00 грн., № 91 від 20 травня 2015 р. на суму 306 180,00 грн., № 92 від 20 травня 2015 р. на суму 154440,00 грн., № 101 від 22 травня 2015 р. на суму 283500,00 грн., № 102 від 22 травня 2015 р. на суму 168480,00 грн.

На підтвердження здійснення оплати за отриманий товар за договором купівлі-продажу №12/1 від 12.01.2015 року до суду представником позивача надано банківські виписки по рахунках підприємства: № 26007154991 від 26.03.2015 р.; № 26007154991 від 05.05.2015 р.; № 26007154991 від 19.05.2015 р.; № 26007154991 від 27.05.2015 р.; № 26007154991 від 28.05.2015 р.; № 26007154991 від 29.05.2015 р.; № 26007154991 від 04.06.2015 р.; № 26007154991 від 22.06.2015 р.; № 26007154991 від 23.06.2015 р.; № 26007154991 від 06.07.2015 р.; № 26007154991 від 10.07.2015 р.; № 26007154991 від 17.07.2015 р.; № 26007154991 від 21.07.2015 р.; № 26007154991 від 23.07.2015 р.; № 26007154991 від 27.07.2015 р.; № 26007154991 від 28.08.2015 р.; № 26007154991 від 04.09.2015 р.; № 26007154991 від 07.09.2015 р.; № 26007154991 від 09.09.2015 р.; № 26007154991 від 10.09.2015 р.; № 26007154991 від 16.09.2015 р.; № 26007154991 від 18.09.2015 р.; № 26007154991 від 22.09.2015 р.; № 26007154991 від 24.09.2015 р.; № 26007154991 від 28.09.2015 р.; № 26007154991 від 30.09.2015 р.

Також матеріали справи містять копію листа ПП "Біскай" за підписом директора підприємства на ім'я ТОВ "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" вих. №4/10 від 13.04.2017 року, зі змісту якого вбачається, що контрагент позивача підтверджує здійснення реальних господарських операцій з ТОВ "ХЗМІ "Вектор" за період січень-вересень 2015 року на підставі договору №12/1 від 12.01.2015 року. При цьому зазначено, що за вказаний період ПП "Біскай" було реалізовано (поставлено) підприємству продукції на загальну суму 4658771,52 грн, в тому числі ПДВ - 776461,92 грн. Всі розрахунки здійснено сторонами в безготівковій формі і проведені в повному обсязі (а.с. 67).

На підтвердження здійснення розрахунків із контрагентом до суду представником позивача також надана оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 з контрагентом ПП «БІСКАЙ» за 9 місяців 2015 р.

З дослідження акту перевірки №3685/20-30-14-03/36035739 від 23.09.2016 року судом встановлено, що до перевірки надавались податкові накладні №5 від 19.01.2015, №3 від 27.02.25015, №2 від 11.03.2015, №1 від 01.04.2015, №3 від 07.04.2015, №2 від 08.05.2015, № 9 від 20.05.2015, № 9 від 20.05.2015, №10 від 22.05.2015, №4 від 05.06.2015, №16 від 23.06.2015, №5 від 14.07.2015, №3 від 03.08.2015, №4 від 10.08.2015, №5 від 18.08.2015, №7 від 26.08.2015, №3 від 16.09.2015, № 4 від 21.09.2015. Як вказано контролюючим органом в акті перевірки, всі податкові накладні зареєстровано в ЄРПН.

Згідно пояснень представника позивача, перевезення товару здійснювалось підприємством позивача, при цьому про отримані транспортні та транспортно-експедиторські послуги свідчать надані до суду копії первинних документів, а саме з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5: акт № ОУ-20/05-2 здачі-прийняття робіт (надання послуг) 1800,00 без ПДВ; товарно-транспортна накладна № 003060 від 20 травня 2015 р.; акт № ОУ-22/05-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) 1800,00 без ПДВ; товарно-транспортна накладна № 003061 від 22 травня 2015 р.; з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алекс К»: акт № ОУ-0804/03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) 3200,00 з ПДВ; товарно-транспортна накладна № 003080 від 03 серпня 2015 р.; акт № ОУ-0818/03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 18 серпня 2015 р. на суму 3200,00 з ПДВ; товарно-транспортна накладна № 003089 від 18 серпня 2015 р.

Так, придбаний у контрагента ПП "Біскай" товар за видатковою накладною №1 від 01.04.2015, позивачем було передано ТОВ "АМО1" на підставі акту №8 від 01.04.2015 року про прийняття давальницької сировини до договору №01 від 12.01.2015 року, а подальшому на підставі акту від 02.04.2015 року про передачу продукції виготовленої із давальницької сировини до договору від 12.01.2015 року прийнято продукцію.

Відповідно до попередньої калькуляції вартості продукції №КА-0000027 від 02.04.2015 року отриману від ТОВ "АМО1" продукцію ТОВ "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" реалізовано на користь ПАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ" на підставі видаткової накладної №РН-015 від 02.04.2015 року №00266 від 01.04.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що досліджені у судовому засіданні документи бухгалтерського та податкового обліку, податкові накладні, відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999р., містять обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, не мають дефектів форми, змісту або походження, тобто є такими, що не викликають сумнівів щодо їх юридичної сили та доказовості та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції ТОВ "Харківський завод металургійного інструмента "Вектор" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Щодо доводів відповідача про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості ресурсів для виконання об'єму робіт згідно договорів підряду перед позивачем, колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів або відсутності у контрагентів основних фондів чи кваліфікованого персоналу.

Колегія суддів вказує, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Згідно ст. 11 ч. 1 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, в акті перевірки відповідачем не наведено доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Натомість позивачем документально підтверджено факт отримання придбаної продукції від ПП "Біскай", використання її у своїй господарській діяльності та подальшої реалізації виробленого продукту до інших господарюючих суб'єктів.

Також статтею 16 ПК України передбачено, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету - є платники податку.

Відповідно до п.36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, допущені безпосередньо ним самим.

Отже, відповідальність є персональною; обов'язковою правовою підставою для неї є наявність вини конкретного платника податків у допущених порушеннях, відповідно, вона не може автоматично поширюватись на контрагентів платника податків. Порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, щодо відсутності контрагента позивача ПП "Біскай" за місцезнаходження, колегія суддів зазначає ,що в матеріалах справи міститься копія постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2016 року у справі №820/2294/16 за позовом приватного підприємства «БІСКАЙ» до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та визнання дій незаконними, якою адміністративний позов приватного підприємства «БІСКАЙ» до Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та визнання дій незаконними - задоволено. Скасовано рішення №1 Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС України в Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Біскай» від 16.02.2016 року № 245 та визнано незаконною відмову Нововодолазької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС України в Харківській області від виконання договору про визнання електронних документів №2 від 23.11.2015 року укладеного між Нововодолазькою ОДПІ головного управління ДФС України в Харківській області (Валківське відділення) та ПП «Біскай». вказане судове рішення залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту документальної позапланової виїзної перевірки №3685/20-30-14-03/36035739 від 23.09.2016 року не підтверджені належними доказами, а тому є безпідставними, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної Фіскальної служби у Харківській області від 29.03.2017 року № 0000111408 та № 0000121408 підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіксальної служби України у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2017р. по справі № 820/1085/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Калиновський В.А. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.