Ухвала суду № 69724332, 17.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 р.Справа № 816/823/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. по справі № 816/823/17

за позовом ОСОБА_1

до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області

про визнання неправомірними дій та скасування постанов,

ВСТАНОВИЛА:

24 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про :

- визнання неправомірними дій державного виконавця Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53757188 від 11.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 198,40 грн;

- визнання неправомірними дій державного виконавця Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №53762659 від 12.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №53757188 від 11.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 198,40 грн;

- скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №53762659 від 12.04.2017 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Гадяцького районного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Гадяцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання неправомірними дій та скасування постанов відмовлено .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було помилково встановлено, що при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору державний виконавець повинен був дотримуватись порядку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-УІІІ (далі - Закон № 1404), а не Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ (далі - Закон № 606). Вказує, що виконавчі дії - винесення постанови № 22894812 від 03.03.2014 року про стягнення виконавчого збору та постанови № 22894812 від 03.03.2014 року про стягнення виконавчого збору, здійснення яких було розпочато до набрання чинності Закон №1404 не були завершені у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тобто, державний виконавець повинен був ще у 2014 році на підставі зазначених постанов відкрити виконавче провадження та проводити виконавчі заходи щодо їх виконання, а це було зроблено лише у квітні 2017 року. До того ж вказує, що зазначені постанови вона не отримувала для відома. Також зазначає, що враховуючи, що постанови № 22894812 від 03.03.2014 року про стягнення виконавчого збору та постанови № 22894812 від 03.03.2014 року про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами, судом не було з'ясовано чи не пропущено строк пред'явлення зазначених виконавчих документів до виконання та чи мав право державний виконавець на підставі них відкривати виконавче провадження. Вбачається, що державний виконавець не пред'явив виконавчі документи (постанова № 22894812 від 03.03.2014року про стягнення виконавчого збору та постанова № 22894812 від 03.03.2014року про стягнення виконавчого збору) протягом одного року до виконання, у зв'язку з чим пропустив зазначений строк та не мав права на підставі зазначених документів відкривати виконавче провадження № 53762659 від 12.04.2017 року та № 53757188 від 11.04.2017 року аж в 2017 році. Зазначає, що з позиції суду та виконавчої служби виконавчі документи (постанова № 22894812 від 03.03.2014 року про стягнення виконавчого збору та постанова № 22894812 від 03.03.2014 року про стягнення виконавчого збору) мають необмежений строк пред'явлення до виконання. Зазначає, що відповідно до п. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404-VIIІ у разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1,3,4,6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п. 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого ч.9 ст. 27 нього Закону ), 11, 14 і 15 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом). Відповідно до п. 3 ст. 3 ЗУ " Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. №1404- VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Відповідно до п. 2 ст. 27 ЗУ " Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. ЛІЗ404-VIІ і виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом. Вказує, що державним виконавцем було порушено вимоги п. 3 ст. 40 та п. 2 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016р. № 1404- УНІ, а саме: неправильно розраховано суму виконавчого збору, яка нібито підлягає стягненню з мене. Вказує, що в межах виконавчих проваджень № 22894245 та № 22894812 з мене Гадяцьким районним ВДВС ГТУЮ у Полтавській області не було стягнуто жодних коштів (будь-яких плат на рахунок державної виконавчої служби в рамках виконавчих проваджень щодо погашення боргу я не робила), у зв'язку з чим, фізично неможливо розрахувати 10 відсотків суми, що фактично стягнута з мене, оскільки ця сума становить 0 гривень 00 копійок, хоча державним виконавцем незаконно та неправомірно в оскаржуваних постановах зазначені суми в 22 788,00 гривень та 198,40 гривень. Відповідно до норм діючого законодавства, виконавчий збір повинен стягуватись пропорційно до фактично задоволених вимог сгяітвача, що також підтверджується листом Міністерства Юстиції України від 22.06.2017 року № 23812/16216-0-33-17/11. На підставі вищевикладеного просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2017 року по справі № 816/823/17. Прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити мої позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 6 ст. 12 КАС України та ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні у Гадяцькому РВДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало зведене виконавче провадження з виконання виконавчих листів №2-790, виданих Гадяцьким районним судом Полтавської області 21.12.2009 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів.

До зведеного виконавчого провадження входили виконавчі провадження №22894812 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" 1984,00 грн. боргу солідарно та №22894245 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Банк Форум" 227880,43 грн. боргу солідарно.

Так, 26.11.2010 року ВДВС Гадяцького РУЮ прийнято постанови про відкриття виконавчих проваджень №22894812 та №22894245 та запропоновано боржнику виконати виконавчі документи в добровільному порядку в семиденний строк.

Постановою державного виконавця ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області від 03.03.2014 ВП № 22894812 стягнуто з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 198,40 грн. відповідно до вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 35).

А постановою державного виконавця ВДВС Гадяцького РУЮ у Полтавській області від 03.03.2014 ВП №22894245 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 22788,00 грн. відповідно до вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 40).

Як вбачається із пояснень представника відповідача та не заперечується позивачем, з метою примусового виконання виконавчих листів №2-790, виданих Гадяцьким районним судом Полтавської області 21.12.2009, відповідачем проведено перевірку стану майнового стану боржника та здійснено опис та арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1, а саме: нежитлового приміщення площею 222,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Гадяч, вул. Лохвицька, 30Д.

За заявою ДП "Сетам" Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області проведено електронні торги з реалізації нежитлового приміщення площею 222,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Гадяч, вул. Лохвицька, 30Д, однак у зв'язку з відсутністю купівельного попиту торги не відбулися.

Одночасно, відповідно до заяви стягувача ТОВ "АНСУ" на підставі ухвали Гадяцького районного суду Полтавської області від 19.12.2016 у справі №526/2542/16-ц, замінено стягувача ПАТ "БАНК ФОРУМ" у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих листів № 2-790, виданих Гадяцьким районним судом Полтавської області 21.12.2009 на стягувача ТОВ "АНСУ".

У квітні 2017 року до Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшли заяви ТОВ "АНСУ" про повернення виконавчих документів.

05 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №22894812.

Також, 11 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №22894245.

Крім того, 11 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53757188 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №2894812 виданої 03.03.2014 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 198,40 грн.

12 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53762659 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №22894245 виданої 03.03.2014 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн.

А постановою від 12 квітня 2017 року у виконавчому провадженні № 53757188 винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень №53757188, №53757357 у зведене виконавче провадження №53763361 (а.с. 36).

Постановою від 12.04.2017 ВП № 53762659приєднано виконавче провадження №53762659 з примусового виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №22894245 виданої 03.03.2014 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн., до зведеного виконавчого провадження №53763361 (а.с. 42).

Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо прийняття постанов про відкриття виконавчого провадження №53762659, №53757188 та постановами про відкриття виконавчого провадження №53762659 від 12.04.2017, №53757188 від 11.04.2017, звернувся з даним позовом до суду.

Стосовно пропущення позивачем строку на звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої та другої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Визнаючи причини пропуску позивачем строку звернення до суду поважними, суд враховував обставини справи - позивач дізналася про існування спірних постанов 10.05.2017, ознайомившись із матеріалами виконавчих проваджень (а.с.45), що не заперечується відповідачем.

Також суд враховує те, що позивач з даним позовом звернулася до Гадяцького районного суду Полтавської області. Ухвалою суду від 16.05.2017 у справі №526/923/14 відмовлено у відкриті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії державного виконавця Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області, оскільки дана скарга не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства (а.с. 12).

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом поважними.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, правомірність оскаржуваних дій та постанов, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчих проваджень).

Відповідно до статті 1 названого Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

05.10.2016 набув чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, згідно з яким примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Частиною 2 статті 27 Закону №1404 визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 1 статті 40 Закону №1404 визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що після зміни правового регулювання відповідно до Закону №1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто. При цьому, виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.

При цьому колегія суддів зазначає, що ст. 28 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 606 який діяв до набрання чинності Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 передбачали аналогічні положення.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Згідно з п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404 виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як встановлено з матеріалів справи, постанови про повернення виконавчих документів стягувачу від 11.04.2017 ВП №22894245, від 05.04.2017 ВП №22894812 прийнято саме на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404 у зв'язку з надходженням заяви ПАТ "АНСУ".

Відповідно до п.5 ч.1 ст.2 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.

11 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53757188 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №2894812 виданої 03.03.2014 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 198,40 грн.

12 квітня 2017 року державним виконавцем Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53762659 з виконання постанови Гадяцького РВДВС ГТУЮ у Полтавській області №22894245 виданої 03.03.2014 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 22788,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що на дату винесення Гадяцьким РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області вищевказаних постанов, тобто у квітня 2017 року та станом на момент розгляду справи, постанови про стягнення виконавчого збору від 03.03.2014 №22894245, №22894812 не були оскаржені, зазначені постанови не були скасованими.

Правомірність винесення даних постанов про виконавче провадження не є предметом розгляду даного спору.

Таким чином, відповідачем були вчинені дії, направлені на виконання постанов про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" №1404 від 02.06.2016р. Вчинення аналогічних дій передбачала і попередня редакція Закону України Закону України "Про виконавче провадження" .

Відповідно до приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення оскаржуваних постанов.

За таких умов позовні вимоги ОСОБА_1 до Гадяцького РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області є безпідставними, а заявлені вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо доводів позивача стосовно порушення строку пред'явлення виконавчих документів, а саме постанов про стягнення виконавчого збору, колегія суддів зазначає наступне.

Ст. 28 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 606 і ст. 40 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 стягнення виконавчого збору проводиться в межах "основного" виконавчого провадження, то відповідно постанови про стягнення виконавчого збору необхідно вважати пред'явленими до виконання.

Відповідно в період здійснення "основного" виконавчого провадження постанова про стягнення виконавчого збору автоматично є такими що пред'явлені до виконання.

Той факт що постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення № 53757188 від 11.04.2017 р. винесена за наслідками постанови про повернення виконавчого документа стягувачу № 22894812 від 05.04.2017р. не свідчить про пропуск строку звернення до суду, оскільки він в даному випадку, має рахуватися з моменту повернення виконавчого документу 05.04.2017р.

Факт порушення ст. 40 Закону України Закону України "Про виконавче провадження" № 1404, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня, не є підставою не стягнення виконавчого збору.

Строки визначені для пред'явлення виконавчих документів до виконання які були передбачені ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" та які передбачені ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404 не пропущені.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.2017р. по справі № 816/823/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.