Ухвала суду № 69724323, 19.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 р.Справа № 816/744/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Григорова А.М. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 816/744/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс"

до Управління Держпраці у Полтавській області

про визнання неправомірною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання неправомірною та скасування постанови від 05.05.2017 №16-03-207/415-265.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.05.2017 № 16-03-207/415-265.

Управління Держпраці у Полтавській області , не погодившись з постановою суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, ще мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення, просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. скасувати і ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" заперечує проти вимог апеляційної скарги , вважає , що суд першої інстанції повно і об'єктивно з'ясував усі обставин справи, законно визнав неправомірною та скасував постанову начальника управлінням держпраді у Полтавській області Державної служби України з питань праці про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.05. 2017р. N916-03-207/415-265, просить апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07. 2017р. в частині стягнення судового збору змінити та стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло- рембудсервіс" (код СДРПОУ 35868968) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн. (одна тисяча шістсот гривень) з Державного бюджету України, в іншій частині постанову залишити без змін.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача , перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що На підставі листа Кременчуцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 17.03.2017 № 7185/10-09 /а.с. 121/, листа Держпраці від 22.03.2017 № 3265/4.3/4.1-ДП-11 /а.с. 128/, яким надана згода на здійснення позапланової перевірки, згідно направлення на проведення перевірки суб'єкта господарювання № 582 та наказу від 04.04.2017 №49П /а.с. 129-132/, головним державним інспектором Ляшенко Н.В. у період з 06.04.2017 по 20.04.2017 здійснена позапланова перевірка додержання ТОВ "Житлорембудсервіс" законодавства про працю щодо трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, оплати праці.

За результатами перевірки складений акт від 20.04.2017 № 16-03-207/415, один примірник якого позивачем отримано 20.04.2017, про що свідчить підпис на копії акту перевірки.

В ході перевірки було виявлено порушення позивачем вимог статті 96 Кодексу законів про працю України та частини третьої статті 6 Закону України "Про оплату праці" щодо дотримання міжкваліфікаційних співвідношень розмірів посадових окладів.

Так, відповідачем встановлено, що згідно штатного розкладу, затвердженого генеральним директором ТОВ "Житлорембудсервіс" та введеного в дію з 01.12.2016, техніку встановлений посадовий оклад у розмірі 1600,00 грн. Згідно табелю обліку робочого часу у грудні 2016 року ОСОБА_1 відпрацювала 22 робочих дні (176 годин), ОСОБА_2 - 15 робочих днів (120 годин).

При цьому, згідно відомості нарахування заробітної плати за грудень 2016 року, нарахування заробітної плати техніка ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено з розрахунку мінімальної заробітної плати - 1600,00 грн., як за просту, некваліфіковану працю, тобто кваліфікаційні вимоги (міжпосадові співвідношення) при встановленні посадового окладу не враховані. Згідно Класифікатора професій ДК 003-2010 посада технік за класифікацією професій відноситься до фахівців.

05.05.2017 за наслідками проведення вищевказаної перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 16-03-207/415-265, якою на підставі абз. 4 ч. 2 статті 265 КЗпП України на ТОВ "Житлорембудсервіс" накладений штраф у розмірі 64 000 грн (а.с. 37).

Позивач не погодився із вказаною постановою та оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не дотримання позивачем міжкваліфікаційних співвідношень розмірів посадових окладів при нарахуванні заробітної плати технікам (кур'єрам) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підтверджується належними та допустимими доказами, а відповідач у даному випадку застосував суто формальний підхід у питанні притягнення позивача до відповідальності та використав свої владні управлінські функції без легітимної мети, тобто з використанням своїх повноважень не з тією метою, з якою вони надані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову , виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон №877-V).

Так, приписами статті 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення №96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

В силу положень підпункту 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.

Відповідно до пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Управління Держпраці у Полтавській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, а відтак має повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю.

Постановою начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 02.05.2017 року № 16-03-207/415-265 на підставі абзацу 4 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 64000,00 грн/а.с. 37/.

Вказана постанова ґрунтується на висновках відповідача про порушення позивачем діючого законодавства про оплату праці, що виявилося у нарахуванні позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заробітної плати з розрахунку мінімальної заробітної плати (посадового окладу) -1600 грн. та неврахуванні при цьому кваліфікаційних вимог (міжпосадових співвідношень) розмірів тарифних ставок (посадових окладів), що тягне за собою відповідальність передбачену абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України.

Проте, колегія суддів з такими висновками відповідача не погоджується, виходячи з наступного.

Абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Отже, відповідальність для фізичних осіб - підприємців за приписами абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає у разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 № 108/95-ВР, норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Відповідно до частини другої статті 12 Закону України "Про оплату праці" норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Отже, колегія суддів зазначає, що мінімальні державні гарантії передбачені Законом України "Про оплату праці" та Кодексом законів про працю України.

Згідно з приписами статті 95 Кодексу законів про працю України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов»язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Отже, мінімальна заробітна плата є мінімальною державною соціальною гарантією за недотримання виплати якої настає відповідальність передбачена абзацом четвертим частини другої статті 265 КЗпП України.

Відповідачем прийнято оскаржуване рішення про застосування до позивача такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, виключно з підстав недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці під час здійснення розрахунку заробітної плати технікам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Матеріали справи свідчать , що наказом № 145-к від 10.12.2009 ОСОБА_4 прийнято на роботу з 11.12.2009 на посаду техніка (кур'єра) з оплатою згідно зі штатним розкладом.

Наказом № 1-к від 04.01.2009 ОСОБА_2 прийнято на роботу з 04.01.2010 на посаду техніка (кур'єра) з оплатою згідно зі штатним розкладом.

Як слідує зі змісту посадової інструкції техніка, цією інструкцією визначаються обов'язки і права техніка (кур'єра) код КП ДК 003:2005 - 9151, код ЗКППТР 13247, випуск ДКХП-1, який працює у ТОВ "Житлорембудсервіс".

Згідно табелів обліку робочого часу, відомостей нарахування заробітної плати, штатного розпису за грудень 2016 року посадовий оклад техніка (кур'єра) становив 1600,00 грн.

Згідно табелів обліку робочого часу у грудні 2016 року технік (кур'єр) ОСОБА_1 відпрацювала 176 годин та ОСОБА_2 - 120 годин, нарахування заробітної плати проводилося з розрахунку мінімальної заробітної плати - 1600,00 грн, як за просту, некваліфіковану працю.

Згідно з пп. 8 п.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня-1378 гривень, з 1 травня-1450 гривень, з 1 грудня-1600 гривень.

Враховуючи, що нарахування заробітної плати технікам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводилося позивачем з розрахунку мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» у розмірі 1600 грн, то колегія суддів приходить до висновку про дотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці технікам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З огляду на те, що позивачем було дотримано мінімальні державні гарантії в оплаті праці технікам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то колегія суддів зазначає про відсутність підстав для покладення на позивача відповідальності передбаченої приписами абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 05.05.2017 № 16-03-207/415-265.

Щодо стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлорембудсервіс" судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1600 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем у справі понесено судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 1600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5770 від 12.05.2017 р.

Враховуючи, що судове рішення ухвалено на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, то відповідно до приписів ст. 94 КАС України, суд першої інстанції вірно дійшов висновку присудити на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області.

На підставі наведеного вище, доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог, вважає , що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.07.2017р. по справі № 816/744/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Григоров А.М. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.