Ухвала суду № 69724267, 19.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 р.Справа № 816/618/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 816/618/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Полтавській області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про зобов'язання виплатити середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з 12.02.2016 по 25.11.2016.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу у період з 13.02.2016 по 24.11.2016 у розмірі 27877,03 грн (двадцять сім тисяч вісімсот сімдесят сім гривень три копійки) з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за період з 13.02.2016 по 12.03.2016 у розмірі 2739,63 грн (дві тисячі сімсот тридцять дев'ять гривень шістдесят три копійки) з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Головне управління Національної поліції в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Вказує, що Закон України «Про Національну поліцію», а також будь - які інші нормативно - правові акти, що стосуються проходження служби в поліції не передбачають виплати поліцейському коштів за час вимушеного прогулу в разі незаконного звільнення. Вважає, що вирішення спору про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинно було бути прийнято одночасно з рішенням про поновлення на роботі (під час розгляду справи №816/455/16, за якою було винесено рішення - постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 по справі за позовом ОСОБА_1.). Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2017 у справі № 816/618/17 та залишити адміністративний позов без задоволення.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.08.2016 у справі №816/455/16, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання незаконним та скасування наказу та поновлення на роботі; визнано незаконним та скасовано наказ ГУНП в Полтавській області від 12.02.2016 №23 о/с в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби; поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника чергового ізолятора тимчасового тримання Кременчуцького відділу поліції з 12.02.2016.

Разом з цим, вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачем не заявлено, судом відповідне питання не вирішено.

Наказом ГУНП в Полтавській області від 25.11.2016 №389 о/с позивач поновлений на посаді помічника чергового ізолятора тимчасового тримання Кременчуцького відділу поліції.

Колегія суддів зазначає , що саме не виплата Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, під час поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді помічника чергового ізолятора тимчасового тримання Кременчуцького відділу поліції, середнього заробітку за час вимушеного прогулу послугувала підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що безперечним є обов'язок роботодавця сплатити незаконно звільненому працівнику як середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову , виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, втрата працівником заробітку з підстав незаконного звільнення підлягає відновленню одночасно з поновленням його на попередній посаді і виплатою середнього заробітку за час, протягом якого працівник не був допущений до роботи у зв'язку із таким звільненням. Разом з цим, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу охоплює період з моменту звільнення працівника, що відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, до вирішення органом, що розглядає трудовий спір, питання про поновлення працівника на роботі.

Оскільки Законом України «Про Національну поліцію» питання виплати поліцейському середнього заробітку за час вимушеного прогулу не врегульовано, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування до цих правовідносин положення ч. 2 ст. 235 КЗпП України.

Обчислення середньої заробітної плати у випадках вимушеного прогулу здійснюється за правилами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів

Відповідна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду України від 25.05.2016 року (справа № 6-511цс16), від 21 січня 2012 року (справа № 6-87цс11) та від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13), яка у відповідності до приписів ст. 244-2 КАС України має враховуватись судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, останній у період з 12.02.2016 по 25.11.2016 не був працевлаштований на іншу роботу, не перебував на обліку у центрі зайнятості та не отримував допомогу у зв'язку з безробіттям.

Залученою до матеріалів справи довідкою ГУНП у Полтавській області від 11.05.2017 вих. №233/115/29/01/2017 підтверджено, що загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 13.02.2016 по 24.11.2016 складає 27877,03 грн з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів .

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 має право відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України на виплату середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, врахувавши при цьому, що середній заробіток працівника визначається згідно статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги з наведених вище норм та обставин є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.06.2017р. по справі № 816/618/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 24.10.2017 р.