Ухвала суду № 69724263, 17.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 р.Справа № 816/2207/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Ружинській К. О.,

за участю сторін:

представника позивача - Храбрової А. М..

представника відповідача - Соловей А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017р. по справі № 816/2207/16

за позовом Державного підприємства " Полтавський комбінат хлібопродуктів"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство "Полтавський комбінат хлібопродуктів" звернулося до суду із позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21.09.2016 року №0003661401, №0003651401, №0003671401.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 31.07.2017 року задовольнив позов.

Скасував податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 21.09.2016 року №0003661401, №0003651401, №0003671401.

ГУ ДФС у Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме пп.14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, пп. 138.10.6, п. 138.10 ст.138, пп. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, абз. г п.198.5 ст. 198 ПК України, ст. 7, 9, 69, 86, 159 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, ДП "Полтавський КХП" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 00952166. Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010: 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (а.с.27-31 т.2).

На підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, наказу ГУ ДФС у Полтавській області від 13.07.2016 №825 (а.с.45 т.2) ГДРІ ГУ ДФС у Полтавській області проведена планова виїзна документальна перевірка ДП "Полтавський КХП" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

За наслідками проведеної перевірки ДП "Полтавський КХП" складено акт від 05.09.2016 №379/16-31-14-01-09/00952166 (надалі - акт перевірки), у якому зафіксовано порушення вимог:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 435474,00 грн, занижено податок на прибуток за 2015 рік на суму 214510,00 грн;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, ряд.25 Декларації у загальній сумі 187356,00 грн, у тому числі по періодах: січень 2014 року - 3417,00 грн, лютий 2014 року - 3417,00 грн, березень 2014 року - 3417,00 грн, квітень 2014 року - 4235,00 грн, травень 2014 року - 4876,00 грн, червень 2014 року - 4592,00 грн, липень 2014 року - 3389,00 грн, серпень 2014 року - 3640,00 грн, грудень 2014 року - 17439,00,00 грн, січень 2015 року - 14919,00 грн, березень 2015 року - 11954,00 грн, квітень 2015 року - 5592,00 грн, травень 2015 року - 8416,00 грн, червень 2015 року - 10028,00 грн, липень 2015 року - 26717,00 грн, серпень 2015 року - 14360,00 грн, вересень 2015 року - 11737,00 грн, жовтень 2015 року - 11737,00 грн, листопад 2015 року - 11737,00 грн, грудень 2015 року - 11737,00 грн (а.с.17-73 т.1).

ДП "Полтавський КХП", не погоджуючись з висновками акта від 05.09.2016 №379/16-31-14-01-09/00952166, подало заперечення до ГУ ДФС у Полтавській області.

Відповідачем 16.09.2016 надано відповідь №4552/10/16-31-14-01-16 на заперечення до акта перевірки від 05.09.2016 №379/16-31-14-01-09/00952166, якою переглянуті висновки акта від 05.09.2016 року № 379/16-31-14-01-09/00952166 в частині завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 435474,00 грн, заниження сум податку на прибуток на суму 214510,00 грн та податку на додану вартість на суму 187356,00 грн (а.с.74-112 т.1).

Так, за результатом розгляду заперечень встановлені наступні порушення:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, у результаті чого:

завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2014 рік на суму 275503,00 грн;

занижено податок на прибуток за 2015 рік (рядок 06 декларації за 2015 рік) на суму 104603,00 грн;

завищення від'ємного значення рядка 17 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму (-) 41952,00 грн;

завищення від'ємного значення рядка 19 Декларації з податку на прибуток за 2015 рік на суму (-) 41952,00 грн;

заниження значення рядка 16 додатка ЗП "Зменшення нарахованої суми податку" за 2015 рік на суму 62651,00 грн;

- підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.1 статті 189, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті, ряд.25 Декларації у загальній сумі 60679,00 грн.

21.09.2016 ГУ ДФС у Полтавській області прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0003661401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, у загальному розмірі 41953,00 грн (а.с.14 т.1);

- №0003651401, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 275503,00 грн (а.с.15 т.1);

- №0003671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальному розмірі 75848,75 грн, з яких: 60679,00 грн - податкове зобов'язання; 15169,75 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с.16 т.1).

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до п.44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України, (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з вимог п.198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.138.1 ст. 138 ПК України що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Згідно п.138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.8 ст. 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції та пдтверджено апеляційним судом, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено завищення задекларованих показників за 2014 рік в сумі 435474,00 грн.

Так, у перевіряємому періоді ДП "Полтавський КХП" надавало послуги по збереженню зерна та послуги переробки пшениці на борошно для ПАТ "Аграрний фонд" та для Державного агентства резерву України.

Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву (Комітет) та ДП "Полтавський КХП" (зберігач) 08.01.2009 укладено договір №юр-2зб/353-2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву (а.с.225-228 т.1).

Відповідно до розділу 1 вказаного договору зберігання матеріальних цінностей державного резерву здійснюється у зерносховищах зберігача, комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно з специфікацією у кількості та за вартістю згідно з актом форми Р-16, передбачені цим договором актів затверджені Комітетом (пункти 1.1, 1.2 договору).

За результатом указаної господарської операції складені акти по відшкодуванню витрат за зберігання зерна Державного резерву (а.с.229-240 т.1 1-12 т.2). Позивачем надано послуги по збереженню пшениці на загальну суму 854162,30 грн, у тому числі ПДВ- 199131,64 грн.

На 8 сторінці акта перевірки зазначено (а.с.24 т.1), що оплата здійснена у безготівковій формі на суму 1352702,27 грн. У бухгалтерському обліку підприємства реалізація послуг збереження відображена проведеннями: Дт 3618 "Розрахунки по збереженню" Кт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" на суму 1194789,84 грн. Дт 311 "Поточні розрахунки у національній валюті" Кт 3618 "Розрахунки по збереженню" на суму 1181818,51 грн. Станом на 31.12.2015 по розрахунках з Державним агентством резерву України обліковується дебіторська заборгованість на суму 213530,22 грн.

Судом також встановлено, що 01.11.2013 між ДП "Полтавський КХП" Державного агентства резерву України (зерновий склад) та ПАТ "Аграрний фонд" (поклажодавець) укладено договір складського зберігання №157-05/13 (а.с.123-129 т.1).

Пунктом 1.1 вказаного договору обумовлено, що поклажодавець за умовами цього договору зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп'яні, олійні культури в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку поклажодавеця і засвідчується складськими квитанціями та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним, як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених діючими ДСТУ.

Пунктом 6.2 договору визначено, що розмір плати (тарифу) за надання послуг по зберіганню зерна становить 16,50 грн за тонну на місяць з урахуванням ПДВ. За результатом вказаної господарської операції складені акти виконаних робіт до договору складського зберігання зерна від 01.11.2013 №157-05/13 (а.с.130-141 т.). Позивачем надані послуги на загальну суму 209521,25 грн, у тому числі ПДВ - 34920,21 грн.

На 8 сторінці акта перевірки зазначено (а.с.24 т.1), що оплата здійснена у безготівковій формі на суму 211896,68 грн. У бухгалтерському обліку підприємства реалізація послуг збереження відображена проведеннями: Дт 3618 "Розрахунки по збереженню" Кт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" на суму 209521,25 грн. Дт 311 "Поточні розрахунки у національній валюті" Кт 3618 "Розрахунки по збереженню" на суму 211896,68 грн. Станом на 31.12.2015 по розрахунках з ПАТ "Аграрний фонд" обліковується дебіторська заборгованість на суму 13819,80 грн.

05.02.2014 між ДП "Полтавський КХП" Державного агентства резерву України (переробник) та ПАТ "Аграрний фонд" (замовник) укладено договір на переробку зерна пшениці №16-03/14 (а.с.163-164 т.1).

За умовами цього договору замовник передає переробнику зерно пшениці для переробки на борошно на підприємстві переробника (пункт 1.1 договору).

Пунктом 4.1 визначено, що розмір плати (тарифу) за надання послуг по переробці зерна становить 260,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ.

За результатом вказаної господарської операції складені акти за договором переробки від 05.02.2014 №16-03/14 та дозволом на переробку від 07.04.2014 №03/82 (а.с.165-185 т.1). Позивачем надано послуги з переробки пшениці на борошно на загальну суму 1708171,92 грн, у тому числі ПДВ - 284695,32 грн.

На 9 сторінці акта перевірки зазначено (а.с.25 т.1), що оплата здійснена у безготівковій формі на суму 1818329,76 грн. У бухгалтерському обліку підприємства реалізація послуг переробки відображена проведеннями: Дт 3618 "Розрахунки по збереженню" Кт 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" на суму 1708171,92 грн. Дт 311 "Поточні розрахунки у національній валюті" Кт 3618 "Розрахунки по збереженню" на суму 1818329,76 грн. Станом на 31.12.2014 заборгованість по розрахунках за послуги переробки відсутня.

Відповідач вважає, що за 2014 рік ДП "Полтавський КХП" надано послуг зі зберігання та переробки зерна пшениці на загальну суму 7836692,00 грн (без ПДВ), з них надано послуг по занижених тарифах на суму 2271047,00 грн (без ПДВ), що становить 28,9% від загальної вартості реалізованих послуг.

Зазначає, що ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2014 року по ціні 16,50 грн з ПДВ за 1 тонну, тоді як вартість послуги зберігання, відповідно до наданого підприємством під час перевірки розрахунку тарифу на збереження зерна пшениці, становить 20,00 грн за 1 тонну (з ПДВ). Різниця за 2014 рік становить 39032,04 грн; послуги з переробки зерна пшениці на борошно для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2014 року занижені, а саме: замість ціни у розмірі 290,00 грн (з ПДВ) за 1 тонну, сплачувалась ціна за переробку 1 тонни зерна у розмірі 260,00 грн (з ПДВ); для Державного агентства резерву України надано послуги зі зберігання пшениці по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги. ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці по ціні 15,00 грн (з ПДВ) за 1 тонну, тоді як вартість послуги зберігання мало становити 20,00 грн.

Також перевіркою встановлено, що у 2015 році позивач надавав послуги для ПАТ "Аграрний фонд" по збереженню пшениці на загальну суму 1194789,84 грн, у тому числі ПДВ 199131,64 грн, послуги переробки пшениці на борошно на загальну суму 7172277,08 грн, у тому числі ПДВ 1195379,51 грн та для Державного агентства резерву України послуги по збереженню пшениці на загальну суму 1194789,84 грн, у тому числі ПДВ 199131,64 грн (а.с.36 т.1).

На підтвердження здійснення реалізації послуг позивачем надані договір складського зберігання від 14.08.2015 №108-07/15, договір на переробку зерна пшениці від 11.02.2015 №13-06/15, договір на переробку зерна пшениці від 21.08.2015 №63-06/15, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.142-162, 186-221 т.1).

Факт проведення розрахунку встановлено у ході проведення перевірки та відображено на 20-21 сторінці акта перевірки (а.с.26-37 т.1).

Контролюючий орган вважає, що ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2015 року по ціні що економічно необґрунтована. Різниця за 2015 рік становить 218940,85 грн; ДП "Полтавський КХП" надавало послуги зберігання пшениці для Державного агентства резерву України протягом 2015 року по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги. Різниця за 2015 рік становить 601603,47 грн; ДП "Полтавський КХП" надавало послуги з переробки зерна пшениці на борошно для ПАТ "Аграрний фонд" протягом 2015 року по ціні що економічно необґрунтована. Різниця за 2015 рік становить 25859,90 грн.

Відповідно до статуту ДП "Полтавський КХП", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 23.01.2014 №35, позивач заснований на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. У своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим статутом (пункт 1.1, 1.2 Статуту).

Визначення норм відшкодування витрат об'єктів державного цінового регулювання здійснюється відповідно до Конституції України, Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", постанови Кабінету Міністрів України від 23.06.2010 №502 "Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті на витрати, пов'язані з комплексом заходів із зберігання, перевезення, переробки та експортом об'єктів державного цінового регулювання державного інтервенційного фонду", постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2008 №1128 "Деякі питання використання зерна державного інтервенційного фонду".

Згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 30.05.2011 №213 "Про затвердження норм відшкодування витрат, пов'язаних з комплексом заходів із зберігання, перевезення та переробки об'єктів державного цінового регулювання" встановлено максимальну норму відшкодування витрат за зберігання зерна, що є об'єктом державного цінового регулювання, у розмірі 17,50 грн за тонну на місяць з урахуванням ПДВ. За переробку зерна на борошно, що є об'єктом державного цінового регулювання, у розмірі 260,00 грн за тонну з урахуванням ПДВ (а.с.62-62 т.2).

У відповідності до наказу Державного агентства резерву України №79 від 01.06.2011 "Про встановлення розміру відшкодування витрат за зберігання 1 тонни зерна державного резерву" встановлено з 01.06.2011 розмір витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням зерна державного резерву, що підлягає відшкодуванню державним підприємствам, які належать до сфери управління Держрезерву України, у розмірі 15,00 грн (з урахуванням ПДВ) за зберігання однієї тонни в місяць (а.с.61 т.2).

За таких обставин, позивач здійснює відповідальне зберігання зерна державного резерву на підставі договорів відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву, укладених відповідно до Закону України "Про державний матеріальний резерв", постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 № 532 "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" та одержують відшкодування витрат за зберігання згідно з наказом Державного агентства резерву України №279 від 01.06.2011.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, встановлення розміру відшкодування норм витрат при збереженні та переробці зерна (об'єктів державного цінового регулювання) не належить до повноважень ДП "Полтавський КХП", а тому позивач не вправі збільшувати розмір вартості послуг. У зв'язку з чим, ДП "Полтавський КХП" не допущено порушень вимог Податкового законодавства України стосовно завищення валових витрат та повноти нарахування податку на прибуток, а також інших норм чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності визначення порушення підпункту 138.10.3, 138.10.6, пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України стосовно заниження податку на прибуток за 2015 рік.

Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015, стаття 138 Податкового кодексу України викладена у новій редакції та не має пункту 138.10.

Отже, при розгляді питання щодо заниження податку на прибуток за 2015 рік контролюючим органом застосовано пункти, що не діяли у період з 01.01.2015 року

Стосовно визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60679,00 грн колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судовим розглядом, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість слугував висновок перевіряючих щодо надання послуг зі зберігання та переробки зерна пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" та Державного агентства резерву України по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги. Будь-яких інших підстав відповідачем не наведено.

При цьому, ГУ ДФС у Полтавській області безпідставно ставить у вину ДП "Полтавський КХП" порушення вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 138.10.2, 138.10.3, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у ГУ ДФС у Полтавській області не було визначених законом підстав для визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60679,00 грн та застосовувати штрафну санкцію у розмірі 15169,75 грн.

Також слід зазначити, що посилання апелянта на те, що надання послуг зі зберігання та переробки зерна пшениці для ПАТ "Аграрний фонд" та Державного агентства резерву України по цінах, які нижче розрахованих підприємством тарифів на дані послуги, колегія суддів вважає помилковим з наступних підстав.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, чи інформації з бази даних і т.п., в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Таким чином, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують право позивача на формування податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що зазначені вище документи первинного бухгалтерського обліку підтверджують здійснення руху активів та зміни у власному капіталі та зобов'язаннях позивача.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які можуть бути достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися.

За таких обставин, вказані вище договори були складені з метою їх реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги Державного підприємства "Полтавський комбінат хлібопродуктів" є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.07.2017р. по справі № 816/2207/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 23.10.2017 р.