Постанова № 69722599, 17.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року справа № 813/3033/17

09 год 41 хв. м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 813/3033/17 за адміністративним

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт Капітал», представник - Яцинич Я.Я.до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління у м. Києві, представник - не прибувпро скасування постанови та зняття арешту з майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просило:

- скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1;

- зняти арешт, зареєстрований за реєстраційним номером: № 16551962 від 23.09.2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що винесена Шевченківським районним відділом держаної виконавчої служби м. Києва з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не згідний із спірною постановою, оскільки така винесена з порушенням встановленого законом порядку. Накладений арешт на заставне майно позивача порушує його право як іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки з метою погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 240 від 28.08.2006 року.

Позивач зазначає, що майновий поручитель ОСОБА_2 передав в іпотеку в забезпечення виконань зобов'язань ТОВ «Комфорт - Цінні папери» за кредитним договором № 240 від 28.08.2006 року нерухомість квартиру № АДРЕСА_1, загальною площею 102,6 кв.м. по АДРЕСА_1, загальною площею 17, 1 кв.м., в підземному автопаркінгу в АДРЕСА_1 за цією ж адресою згідно Іпотечного договору, посвідченого 14.09.2006 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованим в реєстрі за № 3386.

На підставі відповідних договорів факторингу та договорів відступлення прав вимоги за договором іпотеки згідно п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитором і іпотекодержателем вищевказаного нерухомого майна є позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал».

Відповідний запис про реєстрацію ТОВ «ФК «Комфорт Капітал» як обтяжувача предмета іпотеки відповідно до Державного реєстру іпотек від 19.10.2012 року, що підтверджується витягом № 38375942 від 19.10.2012 року про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація змін).

Згідно витягу № 9120470 від 14.09.2006 року про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек відповідні відомості про іпотеку - квартири № АДРЕСА_1, загальною площею 102,6 кв.м. по АДРЕСА_1, загальною площею 17, 1 кв.м., в підземному автопаркінгу в АДРЕСА_1 за цією ж адресою зареєстровано 14.09.2006 року.

Позивач вважає, що наявність арештів майна робить неможливим реалізацію предмету іпотеки та задоволення вимог позивача про погашення кредитної заборгованості.

Також, позивач зазначає, що відповідач не повідомив позивача про накладення арешту на майно, яке перебуває у його заставі чим порушив вимоги ч. 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала суду додаткові пояснення та докази, просила суд позов задоволити повністю.

Відповідач участь уповноваженого представника в судових засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, про наявність поважних причин неприбуття суд не повідомив, заперечення на адміністративний позов суду не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта 22.09.2016 року постановою Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону його відчуження на квартиру АДРЕСА_1.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Згідно ч. 3 ст. 51 цього ж Закону, про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Згідно ч. 1 ст. 59 цього ж Закону, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог про скасування постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, оскільки такі позовні вимоги обґрунтовані лише з підстав порушення відповідачем вимог ч. 3 ст. 51 Закону України « Про виконавче провадження» щодо неповідомлення позивача про накладення арешту та порушення прав позивача як іпотекодержателя.

По вказаній позовній вимозі суд зазначає, що в справі відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про накладення арешту, однак виконання чи не виконання відповідачем вищевказаної норми не є беззаперечною підставою для визнання протиправною і скасування спірної постанови, оскільки позивач вказує лише про обставини вже після прийняття спірної постанови, що не є належними та допустимими доказами протиправності спірної постанови.

Також, в цій частині позовних вимог судом не враховуються обґрунтування позивачем позовних вимог Законом України «Про іпотеку», оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється лише на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Права іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за відповідними зобов'язаннями, також не є беззаперечною підставою для визнання протиправною і скасування спірної постанови, оскільки позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів протиправності спірної постанови саме при здійсненні відповідачем владних управлінських функцій.

Відповідно позовні вимоги в частині визнання протиправною і скасування спірної постанови задоволенню не підлягають.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог про зняття арешту зареєстрованого за реєстраційним номером: № 16551962 від 23.09.2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, що винесена Шевченківським районним відділом держаної виконавчої служби м. Києва з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, оскільки згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Законодавцем чітко встановлено спосіб захисту порушеного права, а саме звернення до суду з вимогою про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту, відтак позивач помилився в обраному способі захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог і в цій частині.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Таким чином, з врахуванням ст. 162 КАС України, позовні вимоги позивача по даній справі задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Постанову складено в повному обсязі 23.10.2017 року.

Суддя Гавдик З.В.