Ухвала суду № 69719854, 18.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.

з участю секретаря Проаспет К.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу директора ПП «Ювема» ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 11.08.2017 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС Гутника І.В., погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Яцинин В.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно ПП «Ювема» (код ЄДРПОУ 34408523), а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунках №26044640652000 (код валюти 980), №2600640652000 (код валюти: 980), відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, директор ПП «Ювема» ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2017 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що органом досудового розслідування не надано переконливих аргументів щодо відповідності вказаного майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а відтак відсутні правові підстави, передбачені ч. 3 ст. 170 КПК України для арешту майна.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то враховуючи, що розгляд клопотання проводився без виклику власника майна, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

В судове засідання у справі прокурор, представник власника майна не з'явились, про причини своєї неявки до суду не повідомили, хоча про дату та час судового засідання були завчасно повідомлені, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, представника власника майна що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно ч. 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу від 11.08.2017 року було постановлено без повідомлення представника власника майна, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, СУ ФР Офісу ВПП ДФС здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №32017100110000012 від 04.02.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

10.08.2017 року старший слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС Гутник І.В., за погодженням з прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Яцинин В.В., звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме на грошові кошти, які знаходяться на рахунках №26044640652000 (код валюти 980), №2600640652000 (код валюти: 980), відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), м. Київ, вул. Андріївська, 2/12.

11.08.2017 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва вказане клопотання слідчого було задоволено та накладено арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно.

Задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні правові підстави для накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, оскільки це майно у відкритому кримінальному провадженні є доказом вчиненого кримінального правопорушення.

З таким рішенням слідчого судді погодитись неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення місцевого суду слідчим суддею наведені вимоги закону належним чином не дотримано.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Як вважає колегія суддів, доводи апеляційної скарги про те, що арештоване майно не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а тому відсутні правові підстави для накладення арешту заслуговують на увагу, оскільки надані матеріали судового провадження не містять доказів визнання вказаного майна - грошових коштів, що знаходяться в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), на рахунках №26044640652000 (код валюти 980), №2600640652000 (код валюти: 980) та належать ПП «Ювема» (код ЄДРПОУ 34408523) речовим доказом у кримінальному провадженні №32017100110000012 від 04.02.2017 року, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України, наявності достатніх підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, є необґрунтованими.

Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

На підставі викладених обставин, які свідчать про істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Поновити директору ПП «Ювема» ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу директора ПП «Ювема» ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.08.2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС Гутника І.В., погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Яцинин В.В., про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно ПП «Ювема» (код ЄДРПОУ 34408523), а саме грошові кошти, які знаходяться на рахунках №26044640652000 (код валюти 980), №2600640652000 (код валюти:980) , відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС 1-го ВРКП СУ ФР Офісу ВПП ДФС Гутника І.В., погодженого прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Яцинин В.В., про накладення арешту на майно, а саме грошові кошти ПП «Ювема» (код ЄДРПОУ 34408523), які знаходяться на рахунках №26044640652000 (код валюти 980), №2600640652000 (код валюти:980) , відкриті в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), м. Київ, вул. Андріївська, 2/12 - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. РосікТ.В.

Справа № 11-сс/796/5265/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: Щебуняєва Л.Л.

Доповідач: Рибак І.О.