Постанова № 69719665, 10.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 910/26420/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Куренний С.В.

Від відповідача-1: Островська В.В.

Від відповідача-2: Руденко А.О.

Від третіх осіб на стороні позивача:

1. не з'явився;

2. не з'явився;

3. не з'явився;

Від третьої особи на стороні відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/26420/15 (суддя Трофименко Т.Ю.)

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер"

про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі №910/26420/15 за нововиявленими обставинами

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер"

до 1)Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк"

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп"

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1)Товариство з обмеженою відповідальністю "Продзернопром"

2)Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК ГРУПП"

3)Товариство з обмеженою відповідальністю "Авточист плюс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1)Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп", треті особи,що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продзернопром", Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК ГРУПП", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авточист плюс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання недійсним з моменту укладення Договір купівлі продажу об'єкта нерухомості нежитлового приміщення, виробничо-складської будівлі з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 16 665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11, укладений між ПАТ "Укрбудінвестбанк" та ТОВ "Джи Ес Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 03.09.2015, за реєстровим номером №4535, визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі продажу ДОК ДБХ загальною площею 220,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська будинок № 11, укладений між ПАТ "Укрбудінвестбанк" та ТОВ "Джи Ес Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 03.09.2015, за реєстровим номером №4538, визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі продажу земельної ділянки площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська будинок № 11, укладений між ПАТ "Укрбудінвестбанк" та ТОВ "Джи Ес Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 03.09.2015, за реєстровим номером №4541, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144050 від 03.09.2015), який внесений на підставі договору купівлі-продажу №4535 від 03.09.2015, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144115 від 03.09.2015), який внесений на підставі договору купівлі-продажу №4541 від 03.09.2015, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144206 від 03.09.2015), який внесений на підставі договору купівлі-продажу №4538 від 03.09.2015 - відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 05.04.2016 рішення у справі № 910/26420/15 від 15.12.2015 - скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 05.04.2016 - скасовано, а рішення Господарського суду м.Києва від 15.12.2015 - залишено в силі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросер" звернулось до місцевого господарського суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 за нововиявленими обставинами в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 по справі №910/7586/16 визнано недійсним відкритий (публічний) аукціон з продажу майна, яке перебувало у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", оформлений протоколом №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті", з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Регламентом з організації та проведення на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті" відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення іпотекодавцю та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, (розділ 2), а також стартову ціну реалізації майна (розділ 5); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 6); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7). На думку заявника, визнання недійсним результатів аукціону, за наслідками проведення було укладено оспорювані у межах справи №910/26420/15 правочини, є нововиявленою обставиною, та є підставою для перегляду рішення по справі у порядку, що передбачений статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 за нововиявленими обставинами - відмовлено, рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 - залишено без змін.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі № 910/26420/15 мотивована тим, що під час первісного розгляду спір між сторонами було вирішено судом саме виходячи з підстав позовних вимог, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросер" у позовній заяві, а саме: виключно невідповідність договорів купівлі-продажу, укладених між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп", вимогам законодавства про іпотеку, а саме порушення вимог статті 38 Закону України "Про іпотеку". Суд першої інстанції дійшов висновку що у даному випадку посилання заявника на визнання в судовому порядку недійсним відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, яке перебувало у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті", за наслідками проведення якого було укладено оспорювані у межах справи №910/26420/15 правочини, фактично свідчить про намагання заявника обґрунтувати позовні вимоги іншими, ніж під час первісного розгляду справи, обставинами, тобто, визначити іншу підставу позову, а ніяким чином не нововиявленою обставиною у розумінні ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою по справі ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросер" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/26420/15, в якій просило оскаржувану ухвалу скасувати, заяву про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 за нововиявленими обставинами в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України - задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 - скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, зроблені судом в оскаржуваній ухвалі, не відповідають обставинам справи, судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказував на те, що судом першої інстанції безпідставно не було прийнято в якості нововиявленої обставини факт визнання недійсним відкритого (публічного) аукціону з продажу іпотечного майна, оформлений протоколом № 3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" на товарній біржі «Перспектива-Коммодіті», оскільки наведена обставина є істотною для вирішення даної справи, оскільки саме ан підставі проведеного аукціону було визначено переможця і остаточну ціну продажу іпотечного майна , і саме за результатами цього аукціону з його переможцем було укладено оспорювані договори купівлі - продажу 03.09.2015 за запропонованою на аукціоні ціною. При цьому, апелянт вказував на те, що 17.03.2016 на стадії апеляційного перегляду справи № 910/26420/15 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про долучення додаткових письмових доказів: копії договору від 10.07.2015 № 19КП/15 на проведення оцінки майна, акту приймання - передачі робіт від 24.09.2015 до договору № 19КП/15 від 10.07.2015 , виписки по рахунку від 18.11.2015, договору від 30.07.2015 № 30/07-2015/22А про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває в заставі банку, регламенту до договору № 30/07-2015/22А від 30.07.2015, додаткової угоди № 1 від 11.08.2015 до договору № 30/07-2015/22А про проведення відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна , яке перебуває в заставі банку, протоколу № 3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону. Зазначені докази були надані позивачем на підтвердження того, що при укладенні оспорюваних договорів купівлі - продажу було здійснено оцінку предмета іпотеки з грубим порушенням вимог закону. При цьому, позивач обґрунтовував неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції тим, що ним заявлялось клопотання про витребування вказаних доказів, однак судом у його задоволенні було відмовлено. А вказані документи позивач отримав вже після винесення оскаржуваного рішення, внаслідок ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12-15110100002129.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/26420/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий), судді: Куксов В.В. та Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/26420/15 прийнято до розгляду, поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали, порушено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 10.10.2017.

06.10.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство проти доводів апеляційної скарги заперечувало, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Джи Ес Груп" зазначало, що підставою позову, на яку позивач посилався в обгрунтування позовних вимог, заявлялась виключно суперечність оспорюваних правочинів ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» (неповідомлення іпотекодержавтелем іпотекодавця про намір здійснити продаж іпотечного майна). Наведені підстави позову також зазначені і у рішенні Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15, а також у постанові суду касаційної інстанції. ТОВ «Джи Ес Груп» вважає, що визнання недійсним аукціону з продажу спірного майна - не є ново виявленою обставиною у справі № 910/26420/15 в розумінні ст.. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даній справі позивач не ставив під сумнів результатами аукціону та не посилався на його недійсність як на підставу для визнання недійсними оспорюваних правочинів. Також, відповідач-2, у відзиві зазначає, що обставина недійсності аукціону не спростовує факти, які були покладені в основу судового рішення від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15. Також, у постанові Вищого господарського суду України від 13.07.2016 по даній справі вказано, що апеляційний господарський суд, зазначивши про невідповідність дій банку вимогам ст. 38 Закону України "Про іпотеку", не звернув уваги, що наведеною нормою визначено порядок реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві та відповідні наслідки недотримання іпотекодержателем цього порядку, а саме, відповідальність останнього за відшкодування завданих збитків іпотекодавцю та усім особам, які мають зареєстровані у встановленому законодавством права чи вимоги на предмет іпотеки. Будь-яких інших наслідків, таких, зокрема, як недійсність договорів купівлі-продажу, укладених з добросовісним набувачем за наслідками аукціону з продажу предмету іпотеки, наведеною нормою не визначено. У зв'язку з наведеним, відповідач-2 у відзиві зазначав, що на даний час в провадженні судів перебувають справи про витребування ТОВ «Гросер» нерухомого майна та про стягнення збитків.

10.10.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" надійшло клопотання про оголошення перерви у розгляді справи та про ознайомлення з матеріалами справи.

В судове засідання з'явились представники апелянта - ТОВ «Гросер», відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп".

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продзернопром", Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК ГРУПП", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авточист плюс", Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна - представників в судове засідання 10.10.2017 не направили, причин неявки суд не повідомили, клопотань та заяв через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду - не подавали, про призначене судове засідання повідомлені належним чином.

Представник Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" в судовому засіданні 10.10.2017 підтримав подаче через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду клопотання про оголошення перерви у розгляді справи, яке мотивував необхідністю ознайомлення з матеріалами справи новим представником, про що 10.10.2017 новим представником подано відповідне клопотання про ознайомлення з матеріалами справи через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду.

Представник ТОВ «Гросер» та Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп" в судовому засіданні 10.10.2017 надали свої пояснення щодо заявленого клопотання.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду,заслухавши думки присутніх представників сторін щодо заявленого клопотання про оголошення перерви, дослідивши наявні матеріали справи, дійшла висновку, що воно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Дослідивши довіреність представника Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" Островської В.В. (№ 105/Д від 03.10.2017), апеляційний суд встановив, що вказана довіреність видана представнику 03.10.2017, тобто за 7 днів до судового засідання. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 про призначення до розгляду апеляційної скарги банком отримано 29.09.2017 (потове повідомлення 0113327000100). Таким чином, представник не був позбавлений реалізувати своє передбачене право згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, ознайомлення представника з матеріалами справи не входить до переліку обставин щодо відкладення розгляду справи, передбачених ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки підставою для відкладення (оголошення перерви) судового засідання є наявність обставин неможливості вирішення спору. Проте, дослідивши наявні матеріали справи, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність обставин, які перешкоджають вирішення спору, оскільки в матеріалах справи наявний необхідний обсяг документів, необхідний для розгляду апеляційної скарги. Також, суд апеляційної інстанції враховує і те, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом 15 днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження (ч. 2 с. 102 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони спору можуть реалізувати своє право на ознайомлення з матеріалами справи у будь-який час у встановленому процесуальним законом порядку.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши наявні матеріали, враховуючи те, що усі сторони були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, визначених ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі представників третіх осіб.

З огляду на викладене, клопотання Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" про оголошення перерви - судом апеляційної інстанції відхиляється як безпідставне та необґрунтоване.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду має бути залишена без змін, виходячи із наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи.

Відповідно п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до ново виявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставиною, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Відповідно до Рішення Конституційного рішення суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" до Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп", треті особи,що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Продзернопром", Товариство з обмеженою відповідальністю "НВК ГРУПП", Товариство з обмеженою відповідальністю "Авточист плюс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна, про визнання недійсним з моменту укладення Договір купівлі продажу об'єкта нерухомості нежитлового приміщення, виробничо-складської будівлі з вбудованими офісними приміщеннями загальною площею 16 665,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська, будинок №11, укладений між ПАТ "Укрбудінвестбанк" та ТОВ "Джи Ес Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 03.09.2015, за реєстровим номером №4535, визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі продажу ДОК ДБХ загальною площею 220,8 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська будинок № 11, укладений між ПАТ "Укрбудінвестбанк" та ТОВ "Джи Ес Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 03.09.2015, за реєстровим номером №4538, визнання недійсним з моменту укладення Договору купівлі продажу земельної ділянки площею 0,8013 га (кадастровий номер ділянки 3210500000:06:006:0016), що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Броварська будинок № 11, укладений між ПАТ "Укрбудінвестбанк" та ТОВ "Джи Ес Груп", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. 03.09.2015, за реєстровим номером №4541, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144050 від 03.09.2015), який внесений на підставі договору купівлі-продажу №4535 від 03.09.2015, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144115 від 03.09.2015), який внесений на підставі договору купівлі-продажу №4541 від 03.09.2015, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 24144206 від 03.09.2015), який внесений на підставі договору купівлі-продажу №4538 від 03.09.2015 - відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ґрунтується на тому, що:

- підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними позивач зазначає виключно недотримання вимог законодавства про іпотеку, а саме ч.1 статті 38 Закону України "Про іпотеку";

- судом встановлено, що відповідач-1 належним чином повідомив позивача про свій намір здійснити продаж майна, що підтверджується вимогою про погашення заборгованості №540 від 28.04.2015 року, в якій керуючись, зокрема, і ст. 38 Закону України "Про іпотеку" повідомлено про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом його продажу третім особам за ціною, визначеною експертним шляхом;

- про належне виконання відповідачем 1 вимог ч.1 статті 38 Закону України "Про іпотеку", свідчить посвідчення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. договорів купівлі-продажу заставного майна;

- відповідач 1 діяв в межах та відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України "Про іпотеку" та вимог кредитних та іпотечного договору, а тому, в суду відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 03.09.2015;

- вимоги позивача щодо скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є похідними від вимог про визнання недійсними договорів, тому вони також не підлягають задоволенню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 05.04.2016 рішення у справі № 910/26420/15 від 15.12.2015 - скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 05.04.2016 - скасовано, а рішення Господарського суду м.Києва від 15.12.2015 - залишено в силі.

Постанова суду касаційної інстанції містить, зокрема, наступні висновки:

- предметом позову у даній справі є заявлена ТОВ "Гросер" вимога про визнання недійсними вказаних договорів з підстав недотримання вимог ч. 1 ст.38 Закону України "Про іпотеку";

- вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин;

- при цьому, апеляційний господарський суд, зазначивши про невідповідність дій банку вимогам ст. 38 Закону України "Про іпотеку", не звернув уваги, що наведеною нормою визначено порядок реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві та відповідні наслідки недотримання іпотекодержателем цього порядку, а саме, відповідальність останнього за відшкодування завданих збитків іпотекодавцю та усім особам, які мають зареєстровані у встановленому законодавством права чи вимоги на предмет іпотеки. Будь-яких інших наслідків, таких, зокрема, як недійсність договорів купівлі-продажу, укладених з добросовісним набувачем за наслідками аукціону з продажу предмету іпотеки, наведеною нормою не визначено;

- посилання апеляційного господарського суду на порушення, допущені під час проведення оцінки предмета іпотеки, не впливають на правову оцінку щодо недійсності спірних правочинів, оскільки предметом спору у даній справі не є оцінка предмету іпотеки, законність аукціону з продажу предмету іпотеки та його результатів.

В свою чергу, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 за нововиявленими обставинами в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України мотивована тим, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2017 по справі №910/7586/16 визнано недійсним відкритий (публічний) аукціон з продажу майна, яке перебувало у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", оформлений протоколом №3181 від 27.08.2015 про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті", з підстав порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Регламентом з організації та проведення на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті" відкритих (публічних) аукціонів з продажу майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення іпотекодавцю та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, (розділ 2), а також стартову ціну реалізації майна (розділ 5); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 6); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 7). На думку заявника, визнання недійсним результатів аукціону, за наслідками проведення було укладено оспорювані у межах справи №910/26420/15 правочини, є нововиявленою обставиною, та є підставою для перегляду рішення по справі у порядку, що передбачений статтею 112 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" №17 від 26.12.2011р. не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, статті 101 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зміст заявлених позивачем позовних вимог становить їх підставою саме невідповідність оспорюваних договорів купівлі-продажу, укладених між Публічним акціонерним товариством "Український будівельно-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джи Ес Груп", вимогам законодавства про іпотеку, а саме порушення вимог статті 38 Закону України "Про іпотеку".

При цьому, за приписами чинного господарського процесуального законодавства, суд при вирішенні спору по суті обмежений предметом та підставами позовних вимог, що визначені саме позивачем, який самостійно обирає предмет, підстави позову та, відповідно, спосіб захисту свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тобто, спосіб захисту цього права чи інтересу. Одночасно, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Аналогічну правову позицію наведено у п.3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 та постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2014 по справі №911/4611/13.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду справи № 910/26420/15 судом першої інстанції рішення якого залишено в силі постановою суду касаційної інстанції, існуючий між сторонами спір стосовно недійсності оспорюваних правочинів з підстав недотримання приписів ч. 1 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» було вирішено виходячи саме з предмету і підстав позовних вимог, визначених Товариством з обмеженою відповідальністю "Гросер" у позовній заяві.

В свою чергу, посилання заявника - ТОВ «Гросер» - на визнання в судовому порядку недійсним відкритого (публічного) аукціону з продажу майна, яке перебувало у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", оформленого протоколом №3181 від 27.08.2015р. про проведення аукціону у вигляді електронних торгів з продажу майна, яке перебуває у заставі Публічного акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк", на товарній біржі "Перспектива-Коммодіті", за наслідками проведення якого було укладено правочини оспорювані у межах справи №910/26420/15, свідчить про те, що заявник вважає, що оспорювані правочини є недійсними з інших підстав, ніж ті, які заявлені ним під час розгляду справи, тобто, визначити іншу підставу позову, а ніяким чином не нововиявленою обставиною у розумінні ст.112 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апелянта про те, що докази в обгрунтування підстав недійсності аукціону з продажу нерухомого майна були надані позивачем на стадії апеляційного перегляду справи № 910/26420/15 на підтвердження того, що при укладенні оспорюваних договорів купівлі - продажу було здійснено оцінку предмета іпотеки з грубим порушенням вимог закону, і позивач обґрунтовував неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції тим, що ним заявлялось клопотання про витребування вказаних доказів, однак судом у його задоволенні було відмовлено, а відповідні документи позивач отримав вже після винесення оскаржуваного рішення, внаслідок ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12-15110100002129 - судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані, оскілки вказані доводи не можуть бути підставою, які б підтверджували наявність нововиявлених обставин в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки наведені документи, які були наявні в матеріалах справи і оцінені як судом апеляційної, так і касаційної інстанції під час розгляду справи № 910/26420/15, висновки про що викладені у відповідних процесуальних актах.

Також, наведені документи жодним чином не спростовують фактів, які покладені в основу судового рішення в межах заявленого предмету та підстав позову, а саме факту того, що відповідач-1 належним чином повідомив позивача про свій намір здійснити продаж майна, що підтверджується вимогою про погашення заборгованості №540 від 28.04.2015 року, в якій керуючись, зокрема, і ст. 38 Закону України "Про іпотеку" повідомлено про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом його продажу третім особам за ціною, визначеною експертним шляхом.

Крім того, посилання відповідача-2 на те, що на даний час в провадженні судів перебувають справи про витребування ТОВ «Гросер» нерухомого майна та про стягнення збитків - не впливають на оцінку правовідносин сторін під час розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15 за нововиявленими обставинами та перегляду в апеляційному порядку за результатами її розгляду ухвали Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/26420/15.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст.112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не спростовують фактів які були покладені в основу судового рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 у справі № 910/26420/15. Таким чином, законні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" про перегляд рішення від 15.12.2015р. Господарського суду міста Києва у справі №910/26420/15 за нововиявленими обставинами - відсутні, у зв'язку з чим заява не є законною та обґрунтованою, не була доведена належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, а тому задоволенню не підлягає, про що місцевим господарським судом обгрунтовано було винесено оскаржувану ухвалу.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, а тому відсутні підстави для зміни або скасування ухвали місцевого господарського суду від 04.09.2017 у справі №910/26420/15.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, 106, 112, 114 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросер" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/26420/15 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2017 у справі №910/26420/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/26420/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

В.В. Куксов