Постанова № 69719530, 17.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа№ 910/7154/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Разіної Т.І.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017р.

по справі № 910/7154/17 (суддя - Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «СД Логістик плюс»

про стягнення 134 014,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2017р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3; код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 25; кімната 207; код ЄДРПОУ 34604386) 67 007,25 грн. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 010,21 грн. В іншій частині позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, державне підприємство «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2016р. по справі №910/4982/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2016р. апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» прийнято до провадження.

Розпорядженням №09-52/3297/17 від 21.08.2017р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 21.08.2016р., в зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, який не є головуючим суддею, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Разіна Т.І.,Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016р. апеляційну скаргу державного підприємства «Науково-виробнича дослідна агрофірма «Наукова» Національної академії аграрних наук України» на рішення господарського суду міста Києва від 29.06.2016р. по справі № 910/4982/16 прийнято до свого провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «СД Логістик плюс» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників третьої особи, яка належним чином повідомлена.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

20.04.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (постачальник) було укладено договір поставки № 20042016/1 з протоколом розбіжностей до нього, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати, а покупець приймати та оплачувати товар на умовах даного Договору.

Найменування, асортимент та ціна товару, що постачається, зазначається у Додатку № 1 «Специфікація», яка є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Згідно п. 2.1. договору товар постачається постачальником окремими партіями у відповідності до Специфікації, в якій сторони узгоджують та прописують умови поставки, графік та кількість доставки кожної партії. Постачальник зобов'язується здійснювати постачання товару відповідно до підписаної сторонами Специфікації власними транспортними засобами і за власний рахунок.

Згідно п. 2.3. договору зобов'язання щодо поставки вважаються виконаними з моменту передачі товару або повного пакету належним чином оформлених супровідних документів покупцю, згідно з умовами даного Договору та чинного законодавства України.

Згідно із Специфікацією (Рейс №61) від 03.01.2017р., відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу 22.02.2017р. олію соняшникову рафіновану за ціною 26,472 грн. з ПДВ у кількості 40 500 шт. на загальну суму 4 091 909,40грн., за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Маршала Малиновського, 114, на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010».

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 4 091 909,40 грн., що підтверджується довідкою банку і сторонами не заперечується.

В порушення умов договору відповідач не поставив позивачу товар на загальну суму 536 058,00 грн.

Згідно видаткової накладної №РН-151493 від 22.02.2017р. та товарно-транспортної накладної №170221_042/1 від 22.02.2017р., олія соняшникова у кількості 20 250 шт. на суму 536 058,00 грн. була поставлена позивачу 26.02.2017р.

Згідно п. 7.1. договору поставки у разі, якщо протягом 3 робочих днів з моменту перерахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інший термін не погоджено в Специфікації, постачальник не виконує зобов'язання з постачання товару в установлений строк (день) постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 25% від вартості несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач посилається на те, що з метою виконання взятих на себе зобов'язань відповідач уклав з третьою особою договір №23 від 09.11.2016р. про організацію перевезення, за умовами якого відповідач передав третій особі для перевезення позивачу товар, проте в процесі здійснення його доставки відповідач отримав від третьої особи повідомлення про поломку транспортного засобу, який перевозив товар, що унеможливило його своєчасну доставку позивачу. Про зазначений факт відповідач повідомив позивача листом №1823 від 23.02.2017р. та просив перенести час розвантаження означеного транспортного засобу. Згідно п. 8.6. договору постачальник несе відповідальність за дії або бездіяльність своїх працівників, а також інших осіб, залучених до виконання зобов'язань за договором, в т.ч. за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок порушення його працівниками або іншими залученими ним до виконання договору особами умов договору чи вимог покупця.

Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції стосовно доведеності позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право на зменшення розміру неустойки, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 Постанови Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшуючи розмір штрафу на 50% суд першої інстанції дійшов виходив з наступного.

Клопотання відповідача щодо зменшення неустойки нарахованої позивачем достатньо обґрунтоване та належно мотивоване, а також, беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем щодо поставки товару позивачу, відсутність негативних наслідків для позивача у вигляді заподіяних збитків, викликаних простроченням виконання, незначний період прострочення виконання зобов'язання та обставини, що призвели до порушення відповідачем строків поставки товару позивачу, суд вважає за можливе скористатися правом, передбаченим статтею 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшити розмір штрафу на 50%.

Проте з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погодитись не може.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Посилання апелянта на порушення зобов'язань третьою особою судом до уваги не приймаються, оскільки заявлено договірний штраф, а не збитки.

Укладаючи договір поставки, сторони передбачили, що постачальник несе відповідальність за дії або бездіяльність своїх працівників, а також інших осіб, залучених до виконання зобов'язань за договором, в т.ч. за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок порушення його працівниками або іншими залученими ним до виконання договору особами умов договору чи вимог покупця. (п. 8.6. договору).

За таких обставин, позовні вимоги документально обґрунтовані, підлягають задоволенню у повному обсязі.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017р. по справі №910/7154/17 частковому скасуванню, із прийняттям нового рішення, яким позов задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2017р. по справі №910/7154/17 частковому скасуванню.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3; код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 25; кімната 207; код ЄДРПОУ 34604386) 134 014(сто тридцять чотири тисячі чотирнадцять) грн. 50 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 010,21 (дві тисячі десять)грн. 21 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» (01001, місто Київ, провулок Шевченка Тараса, будинок 3; код ЄДРПОУ 31454383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (69006, місто Запоріжжя, вулиця Добролюбова, будинок 25; кімната 207; код ЄДРПОУ 34604386) 2 211(дві тисячі двісті одинадцять) грн. 23 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

2. Матеріали справи №910/7154/17 повернути до місцевого господарського суду.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді М.Л. Яковлєв

Т.І. Разіна