Постанова № 69719519, 17.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2017 р. Справа№ 910/9396/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Вацюк А.А. - дов. б/н від 03.01.2017

від відповідача Усенко А.М. - дов. № 17/01 від 03.01.2017

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Провідна»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.07.2017 (суддя Головіна К.І.)

у справі № 910/9396/17

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія «Соверен» (далі - ПрАТ «СК «Соверен» )

до Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «СК «Провідна»)

про стягнення 31 469, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі № 910/9396/17 провадження у справі за позовом ПрАТ «СК «Соверен» до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення 31 469, 00 грн. в частині стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» страхового відшкодування в сумі 20 382,12 грн. припинено. Позов ПрАТ «СК «Соверен» до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення 11 086,88 грн. задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ПрАТ «СК «Соверен» страхове відшкодування в сумі 11 086, 88 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600, 00 грн.

Не погодившись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову в частині стягнення 11 086, 88 грн. відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за неповного дослідження обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженнями апелянта, його відповідальність, як страховика, на якого покладено обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність визначається в межах, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, зокрема, з урахуванням зносу та з вирахуванням податку на додатну вартість (ПДВ). Оскільки ПрАТ «СК «Провідна» виплатило позивачу на підставі наданого ним Звіту № 2432 від 05.02.2016 страхове відшкодування з урахуванням фізичного зносу та з вирахуванням податку на додатну вартість, як того вимагають приписи загаданого Закону, відповідач (апелянт) наполягає на відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення невиплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 11 086, 88 грн., оскільки ця сума в сукупності є сумою фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу та податку на додану вартість.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 910/9396/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2017 апеляційну скаргу ПрАТ «СК «Провідна» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 19.09.2017.

В зв'язку з перебуванням головуючого судді Дикунської С.Я. з 18.09.2017 на лікарняному, розгляд справи № 910/9396/17 за апеляційною скаргою ПрАТ «СК «Провідна» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 не відбувся.

З огляду на вихід головуючого судді Дикунської С.Я. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 розгляд справи призначено на 17.10.2017.

В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники сторін, представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову в частині стягнення 11 086, 88 грн. відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Так, ПрАТ «СК «Соверен» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАт «СК «Провідна» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 31 469, 00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що виплативши своєму страхувальнику згідно договору страхування транспортного засобу № 1-487-005/15 від 28.12.2015 страхове відшкодування в розмірі 31 469, 00 грн., позивач набув права зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, якою є відповідач, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Полісу) № АЕ/8359888 та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Як встановлено матеріалами справи, 28.12.2015 між ПрАТ «СК «Соверен» (позивачем, страховиком за договором) та ОСОБА_4 (страхувальником за договором) укладено договір страхування транспортного засобу № 1-487-005/15, предметом якого є майнові інтереси страхувальника або осіб, які мають право керування, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_5.

01.02.2016 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого у позивача автомобіля автомобіля «ЗАЗ» д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_5, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля «Фольксваген» д. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7, внаслідок чого пошкоджено транспортний засіб «ЗАЗ», що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №84889197 (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 19.02.2016 у справі № 758/1612/16-п, яка набрала законної сили, ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні вищеказаного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно рахунку-фактури СТО № ФОП-001424 від 10.03.2016 вартість відновлювального ремонту становить 31 969,00 грн. без ПДВ, відповідно до звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 № 2432 від 05.02.2016 вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля НОМЕР_1 склала 33 187,33 грн. з ПДВ.

Страховим актом № 03/16-04-Т від 11.03.2016 зазначену подію позивачем визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 31 469, 00 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором страхування транспортного засобу № 1-487-005/15 від 28.12.2015 на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування перерахував на рахунок СТО суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 1491 від 11.03.2016 р. на суму 38 060,00 грн. без ПДВ

Як встановлено матеріалами справи, цивільно-правова відповідальність винної особи, яка керувала автомобілем «Фольксваген» д. н. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Провідна» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/8359888 (а. с. 100).

Згідно цього полісу за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, визначено ліміт відповідальності в сумі 50 000, 00 грн. та франшизу в розмірі 0, 00 (нуль) грн.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Фольксваген» д. н. НОМЕР_2 встановлена в судовому порядку.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою (вих. № 167 від 27.05.2016) на виплату страхового відшкодування в розмірі 31 469, 00 грн., до якої додав копії звіту про визначення вартості матеріального збитку, рахунку-фактури, платіжного доручення про виплату страхового відшкодування та інших документів.

З урахуванням наданих позивачем документів, зокрема, звіту про визначення вартості матеріального збитку № 2432 від 05.02.2016, відповідно до якого коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля складає 0,405, відповідачем перераховано страховане відшкодування та призначено до виплати 20 382,12 грн. (з вирахуванням ПДВ), які під час розгляду даної справи й було фактично перераховано на користь позивача, це підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача (а. с. 91). Відтак суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 20 382, 12 грн. страхового відшкодування на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи позов в іншій частині - про стягнення страхового відшкодування в розмірі 11 086, 88 грн., яку позивач просив стягнути як фактично понесені витрати, місцевий суд виходив з того, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в тому числі й щодо врахування коефіціенту фізичного зносу транспортного засобу та розміру податку на додану вартість, а до них застосовуються положення ст. 27 Закону України «Про страхування», які кореспондуються зі ст.ст. 993, 512, 514 ЦК України, що регулюють заміну кредитора, відповідно до позивача (нового кредитора) - ПрАТ «СК «Соверен» перейшло право вимоги на страхове відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» у сумі 31 469,00 грн. (фактично перерахованій сумі) та в межах строку позовної давності.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого суду.

Так, майнова шкода на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Джерелом підвищеної небезпеки згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Положеннями ст.ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що після виплати страхового відшкодування за шкоду, завдану внаслідок ДТП автомобілю НОМЕР_1 до позивача перейшло право зворотної вимоги відшкодування збитків, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах фактичних витрат, понесених на відновлення пошкодженого майна.

Проте апеляційний суд вважає, спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу транспортного засобу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; та згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Положеннями ст.29 цього Закону передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом в момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Обсяг відповідальності страховика винної в ДТП особи обмежується в тому числі вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля та визначеною договором франшизою. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №3-1344гс16.

Відтак, пред'явлення позивачем (особою, яка має право на отримання відшкодування замість потерпілого) до відповідача (страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування в межах фактичних втрат без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним.

Висновки суду першої інстанції про те, що у відповідача, як страховика цивільної відповідальності, виник обов'язок здійснити відшкодування в межах фактичних втрат без урахування коефіцієнта фізичного зносу є помилковими, оскільки суперечать приписам ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка прямо визначає, що шкода, яка пов'язана з пошкодженням транспортного засобу і відшкодовується страховиком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, становить вартість витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 № 2432 від 05.02.2016, при визначені вартості матеріального збитку (вартості відновлювального ремонту також вказаного експертом), завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля НОМЕР_1, коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля складає 0, 405.

Листом Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Враховуючи, що Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, який визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, апеляційний суд вважав, що визначаючи розмір страхового відшкодування, яке відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності винної у ДТП особи, зобов'язаний виплатити потерпілому, слід враховувати фактичні витрати, розмір яких підтверджується не Звітом про оцінку, як попереднього оціночного документу, а відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля, та які підтверджують фактичний розмір понесених збитків (зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі №3-50-15гс).

Як встановлено матеріалами справи, розрахунок страхового відшкодування здійснено позивачем не відповідно до виставленого рахунку-фактури СТО № ФОП-001424 від 10.03.2016, згідно якого вартість відновлювального ремонту становить 31 969,00 грн. без ПДВ, а на підставі звіту суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_8 № 2432 від 05.02.2016, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП власнику автомобіля НОМЕР_1 склала 33 187,33 грн. з ПДВ, що також зазначено експертом як вартість відновлювального ремонту (а. с. 39). При визначені вартості матеріального збитку в розмірі 33 187,33 грн. з ПДВ коефіцієнт фізичного зносу експертом не враховано, адже вартість відновлювального ремонту не може бути рівною вартості матеріального збитку при наявності коефіцієнту фізичного зносу, який складає 0,405.

З огляду на наведене й положення ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких обсяг відповідальності відповідача обмежується вартістю відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля, відповідачем правомірно здійснено перерахунок страхового відшкодування з урахуванням визначеного експертом коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля, який складає 0,405.

Доводи відповідача (апелянта) щодо необхідності зменшення розміру страхового відшкодування на суму ПДВ помилково не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки згідно абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ (лист Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування»).

Як вище згадувалось, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_1 позивачем перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_9 на підставі виставленого ним рахунку-фактури № ФОП-001424 від 10.03.2016 в сумі 31 969,00 грн. без ПДВ (а. с. 19), що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1491 від 11.03.2016 р. на суму 38 060,00 грн. без ПДВ (а. с. 13).

Оскільки надавач послуг з ремонту автомобіля (ФОП ОСОБА_9) здійснював відновлювальний ремонт без урахування ПДВ, розмір страхового відшкодування підлягає зменшенню на суму податку на додану вартість.

З'ясувавши обставини та матеріали справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що у відповідача, як страховика цивільної відповідальності, виник обов'язок здійснити відшкодування позивачу шкоди в межах фактичних втрат з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без суми податку на додану вартість.

Оскільки під час розгляду даної справи ПрАТ «СК «Провідна» виплатило позивачу на підставі наданого ним Звіту № 2432 від 05.02.2016 страхове відшкодування в розмірі 20 382, 12 грн. з врахуванням фізичного зносу та за вирахуванням податку на додатну вартість, як того вимагають приписи чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача невиплаченої частини страхового відшкодування в розмірі 11 086, 88 грн., оскільки ця сума є сумою фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу та податку на додану вартість, отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Приймаючи оскаржене рішення місцевий господарський суд не звернув уваги на вищенаведені обставини справи та приписи чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 11 086, 88 грн.

За таких обставин, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду в частині задоволення позовних вимог, оскаржене рішення в цій частині вважає незаконним й таким, що підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 11 086, 88 грн. Тому доводи апелянта по суті апеляційної скарги заслуговують на увагу, а його скарга підлягає задоволенню.

В зв'язку з припиненням провадження у справі в частині стягнення 20 382, 12 грн. та відмовою в задоволенні позову в іншій частині про стягнення 11 086, 88 грн., з відповідача на користь позивача підлягають стягненню на підставі ст. 49 ГПК України 1 036, 32 грн. судового збору за подання позову, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 1 760, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, яка задоволена судом в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити, рішення Господарського суду від 27.07.2017 у справі № 910/9396/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Провадження у справі № 910/9396/17 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» страхового відшкодування в розмірі 20 382,12 грн. припинити

В задоволенні позову про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» страхового відшкодування в розмірі 11 086, 88 грн. відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» (01054, м. Київ, провулок Чеховський, буд. 4, офіс 8, ідентифікаційний код 25264645) 1 036, 32 грн. судового збору за подання позову.»

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Соверен» (01054, м. Київ, провул. Чеховський, буд. 4, офіс 8, ідентифікаційний код 25264645) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) 1 760, 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/9396/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук