Постанова № 69719429, 18.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.10.2017 справа №908/63/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 за довіреністю Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від06.06.2017р. (повний текст складено та підписано 09.06.2017р.) у справі№ 908/63/17 (головуючий суддя Мірошниченко М.В., судді Дроздова С.С., Корсун В.Л.)за позовомПублічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз, м. Запоріжжяпростягнення суми ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.06.2017р. у справі №908/63/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 129 456 085,99грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 121 789 808,43грн., пені у розмірі 4 656 492,45 грн., 3% річних у розмірі 595 105,87грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 414 679,24 грн. (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог №б/н від 13.02.2017р. та №2373/6 від 22.02.2017р.) задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто суму пені у розмірі 8 753,86 грн., 3 % річних у розмірі 937,91 грн. та витрати по сплаті судового збору. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 88 547 608,23 грн. провадження у справі № 908/63/17 припинено. В решті позовних вимог відмовлено.

Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз, м. Київ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 33492200,20грн. суми основного боргу, 4 647 738,59грн. пені, 594167,96грн. 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Також, апелянт просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні 2 414 679,24грн. інфляційнйих втрат з прийняттям нового рішення цій частині про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки підписання спільних протокольних рішень лише засвідчує факт наявності заборгованості та погодження бюджетного фінансування для її погашення. Водночас, підписання спільних протокольних рішень, як вважає позивач, не звільняє відповідача від обовязку оплатити надані послуги та не змінює умови укладеного між сторонами Договору, а відтак, у останнього наявні підстави для нарахування 3% річних, пені та інфляційних втрат на суму заборгованості.

Позивач підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду залишити без змін, про що також зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство Укртрансгаз, м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості у розмірі 129 456 085,99грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 121 789 808,43грн., пені у розмірі 4 656 492,45 грн., 3% річних у розмірі 595 105,87грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 414 679,24 грн. (з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог №б/н від 13.02.2017р. та №2373/6 від 22.02.2017р.)

Позовні вимоги до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз, м. Запоріжжя обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015р. в частині своєчасної оплати послуг з балансування обсягів природного газу.

Як зазначає позивач, за наведеним договором останній надавав відповідачу послуги з балансування обсягів природного газу протягом вересня грудня 2016року (з урахуванням коригування обсягів послуг з балансування обсягів природного газу у жовтні 2016року) на загальну суму 121 789 808,43грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами надання послуг з балансування обсягів природного газу, звітами про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам, рахунками. При цьому, відповідачем порушено строки оплати вартості послуг, у звязку з чим позивачем на суму заборгованості нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором транспортування природного газу № НОМЕР_1 від 17.12.2015р. щодо своєчасної оплати послуг з балансування обсягів природного газу, однак дійшов висновку про те, що уклавши спільні протокольні рішення, сторони змінили строк та порядок розрахунків, у звязку з чим 3 % річних, пеня та інфляційні витрати не нараховуються. Одночасно, за висновком суду першої інстанції, 3% річних, пеня та інфляційні втрати підлягають нарахуванню лише на частину тих сум, за якими погашення заборгованості здійснено за рахунок власних коштів відповідача. Також, в частині суми основного боргу у розмірі 88 547 608,23 грн. суд першої інстанції припинив провадження у справі на підставі п.п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення заборгованості відповідачем відбулося після звернення із даним позовом до суду.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 17.12.2015р. між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз (оператор) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000705 (далі договір), відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1. договору).

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 2.3 договору сторонами визначено перелік послуг, які можуть бути надані замовником за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Пунктами 2.6., 2.7 договору сторони узгодили, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також - оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Відповідно до п. 4.1 договору, замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом газотранспортної системи, негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; вчасно врегульовувати небаланси та інш.

Пунктом п. 9.1 договору визначено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу газотранспортної системи в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс відповідача визначається відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою: В балансування = БЦГ х К х Qбг, де БЦГ - базова ціна газу; Qбг - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1 (п. 9.2 договору).

Відповідно до п. 9.3 договору базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця в строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів (п. 9.4 договору).

Згідно із п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу газотранспортної системи та розділу IX цього договору.

Пунктом 13.5 договору встановлено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 17.1 договору, він набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2016р., умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме: з 01.12.2015р.

Доказів припинення строку дії договору матеріали справи не містять, тобто на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору транспортування природного газу №1512000705 від 17.12.2015р. позивач у період: вересень-грудень 2016р. надав відповідачу послуги балансування обсягів природного газу на загальну суму 121 789 808,43 грн., що підтверджується актами надання послуг балансування обсягів природного газу № 09-16-1512000705-БАЛАНС від 30.09.2016р., № 10-16-1512000705-БАЛАНС від 31.10.2016р., № 11-16-1512000705-БАЛАНС від 30.11.2016р., № 12-16-1512000705-БАЛАНС від 31.12.2016р., коригуючим актом № 10-16-1512000705-БАЛАНС від 28.12.2016р., розрахунками вартості послуг балансування, рахунками на оплату вказаних послуг та звітами ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за вересень-грудень 2016 року. Однак, за твердженням позивача, відповідач розрахунки за послуги у строк, встановлений п. 9.4. договору №1512000705 від 17.12.2015р., не здійснив.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Як зазначено вище, пунктом 9.4. договору сторони узгодили, що Оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п'яти банківських днів.

Аналогічний порядок здійснення оплати вартості послуг балансування передбачений у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2493.

За твердженням позивача, здійснюючи права та обовязки за договором № НОМЕР_1 від 17.12.2015р., останнім встановлено наявність у відповідача негативних місячних небалансів у вересні 2016р. в обсязі 199,578 тис.куб.м., жовтні 2016р. в обсязі 4449,991 тис.кубм., листопаді 2016р. в обсязі 4661,422 тис.куб.м та грудні 2016р. в обсязі 6056,053 тис.куб.м., що не були врегульовані відповідачем у строк та в порядок, визначені договором.

Наявність негативного небалансу газу у відповідача у спірному періоді підтверджується неподанням останнім номінацій на вересень-грудень 2016р. з визначенням обсягів природного газу на виробничо-технологічні витрати та звітами ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз за вказаний період про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках.

У зв'язку з неврегулюванням відповідачем негативного місячного небалансу у вересні-грудні 2016 року, відповідно до вимог п.п. 9.1-9.5, 11.4 договору транспортування природного газу №1512000705 від 17.12.2015р., п. 7 глави 3 Розділу XIV, п. п. 1-4 глави 4 Розділу XIV Кодексу, послуги балансування у відповідному періоді були надані відповідачу позивачем, про що складено:

- за вересень 2016р.: акт надання послуг балансування обсягів природного газу № 09-16-1512000705-БАЛАНС від 30.09.2016р. на суму 1349546,44 грн., розрахунок вартості послуг балансування, рахунок № 09-16-1512000705-БАЛАНС;

- за жовтень 2016р.: акт про надання послуг балансування обсягів природного газу № 10-16-1512000705-БАЛАНС від 31.10.2016р. на суму 31591376,11 грн., коригуючий акт від 28.12.2016р. на суму 543394,07 грн., розрахунки вартості послуг балансування, рахунок №10-16-1512000705-БАЛАНС/КОР на суму 32134770,18 грн.;

- за листопад 2016 р.: акт про надання послуг балансування обсягів природного газу №11-161512000705-БАЛАНС від 30.11.2016р. на суму 36359091,60 грн., розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №11-16-1512000705-БАЛАНС;

- за грудень 2016 р.: акт № 12-16-1512000705-БАЛАНС від 31.12.2016р. на суму 51946400,21грн., розрахунок вартості послуг балансування, рахунок №12-16-1512000705-БАЛАНС.

Докази направлення вказаних актів, розрахунків вартості послуг та рахунків на їх оплату позивачем на адресу відповідача наявні в матеріалах справи та їх отримання не заперечується відповідачем.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у період з січня 2017 року по березень 2017 року укладались спільні протокольні рішення.

За змістом спільних протокольних рішень: № 1/УТГ, № 8/УТГ, № 409/у, № 51, № 52, № 53, № 54, № 55, № 56/УТГ, № 63/УТГ, № 65/УТГ, № 1206/у, № 130/УТГ ПАТ по газопостачанню та газифікації Запоріжгаз перераховує ПАТ Укртрансгаз кошти за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору від 17.12.2015р. № НОМЕР_1 за 2016р. Умовами спільних протокольних рішень № 2037/у та № 2038/у визначено, що відповідач перераховує позивачу кошти за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору від 17.12.2015р. № НОМЕР_1 за 2016р.-2017р.

Пунктом 5.2. спільних протокольних рішень встановлено, що спільне протокольне рішення набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобовязань за цим спільним протокольним рішенням.

Зазначені спільні протокольні рішення підписані представниками всіх учасників взаєморозрахунків та скріплені їх печатками.

Як свідчать матеріали справи, державою здійснено фінансування погашення заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги балансування обсягів природного газу по договору № НОМЕР_1 від 17.12.2015р. та на виконання спільних протокольних рішень: № 1/УТГ, № 8/УТГ, № 409/у, № 51, № 52, № 53, № 54, № 55, № 56/УТГ, № 63/УТГ, № 65/УТГ, № 130/УТГ відповідачем, відповідно до платіжних доручень: № 437 від 17.01.2017р.; № 439 від 24.01.2017р.; № 438 від 24.01.2017р.; № 445 від 07.02.2017р.; № 446 від 07.02.2017р.; № 447 від 07.02.2017р.; № 448 від 07.02.2017р.; № 449 від 07.02.2017р.; № 450 від 07.02.2017р.; № 451 від 13.02.2017р.; № 452 від 13.02.2017р.; № 454 від 11.04.2017р. сплачено на користь позивача загальну суму 109 221 468,19 грн. в рахунок погашення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу по договору від 17.12.2015р. № НОМЕР_1 за 2016р.

Крім того, платіжним дорученням № 2261 від 21.03.2017р. відповідачем самостійно поза межами спільних протокольних рішень перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 543 394,07 грн. за послуги балансування природного газу по договору № НОМЕР_1 від 17.12.2015р.

Згідно пояснень позивача, які надані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, зарахування платежів ним здійснювалось у хронологічному порядку, у першу чергу спрямовуючи оплати на погашення заборгованості за послуги балансування, надані відповідачу у попередні періоди лютий-серпень 2016 року, потім на погашення заборгованості, що є предметом судового розгляду.

Так, грошові кошти в сумі 109 764 862,26 грн. сплачені відповідачем в ході розгляду справи, позивачем зараховано наступним чином: 15721156,98 грн. за послуги балансування, надані у лютому 2016р.; 1339108,32 грн. за послуги, надані у травні 2016р.; 1352694,72 грн. у червні 2016р.; 1343998,36 грн. у липні 2016р.; 1460295,65 грн. у серпні 2016р.; 1349546,44 грн. у вересні 2016р.; 32134770,18 грн. у жовтні 2016р.; 36359091,60 грн. у листопаді 2016р.; 18704200,01 грн. у грудні 2016р.

Отже, на погашення заборгованості за послуги, надані у період: вересень-грудень 2016р. в розмірі 121 789 808,43 грн., що є предметом даної справи, позивачем зараховано оплату відповідача в сумі 88 547 608,23 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо припинення провадження в частині погашення суми основної заборгованості у розмірі 88 547 608,23грн. на підставі п.п.11 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення заборгованості відповідачем відбулося після звернення із даним позовом до суду.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови у задоволенні позовних вимог у розмірі 33 242 200,20грн. заборгованості за послуги балансування природного газу, надані позивачем відповідачу у 2016році згідно договору № НОМЕР_1 від 17.12.2015р. у 2016 року з огляду на наступне.

Відповідно до статті 20 Закону України Про теплопостачання, збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам для надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 № 20 з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до пункту 7 зазначеної постанови у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Державної казначейської служби.

Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Державної казначейської служби та суб'єктами підприємницької діяльності.

Розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Предметом укладених за участю сторін Спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетами на надання пільг, субсидій та компенсацій.

Як зазначалося вище, сторонами та іншими учасниками взаєморозрахунків підписані, в тому числі, спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України: № 1206/у від 17.02.2017р. на суму 15 133 471,83 грн.; № 2037/у від 24.03.2017р. на суму 2 849 649,22 грн.; № 2038/у від 24.03.2017р. на суму 15 509 079, 15 грн. фактичну оплату за якими відповідачем, станом на момент прийняття рішення, не проведено. Разом з тим, вказані спільні протокольні рішення внаслідок підписання їх усіма учасниками взаєморозрахунків набрали чинності. Загальна сума коштів, яка підлягає перерахуванню за вказаними спільними протокольними рішеннями становить 33 492 200,20 грн.

У розділах 3 Спільних протокольних рішень передбачено, що сторони зобовязуються перераховувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок.

Отже, умовами Спільних протокольних рішень змінено строки виконання ПАТ Запоріжгаз свого обовязку перед ПАТ Укртрансгаз з оплати послуг за спірним Договором.

Таким чином, шляхом укладення спільних протокольних рішень сторони фактично змінили порядок здійснення розрахунків за спірним Договором у межах заборгованості, яка підлягає відшкодуванню за рахунок державних субвенцій, в тому числі і суми 33 492 200,20 грн. за спільними протокольними рішеннями: № 1206/у, № 2037/у, № 2038/у.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог в частині заборгованості за послуги балансування природного газу, надані позивачем відповідачу у 2016 році згідно договору № НОМЕР_1 від 17.12.2015р. у розмірі 33 242 200,20 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 року у справі № 924/1265/13, від 30.09.2014 року у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, постановах Вищого господарського суду України від 21.12.2016р. у справі № 908/1491/16, від 04.04.2017р. у справі № 924/726/16 та від 20.09.2017р. у справі №908/440/16.

Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих саме на суму заборгованості, яка була предметом Спільних протокольних рішень, оскільки відповідачем належним чином виконано зобовязання в порядку, передбаченому Спільними протокольними рішеннями.

Наразі, доказів порушення відповідачем взятих на себе за спільними протокольними рішеннями обовязків, позивачем не надано.

Посилання позивача на те, що зміни до самого договору не вносились, а відтак договірні зобов'язання відповідача не змінились, є безпідставними, оскільки спільними протокольними рішеннями сторони погодили відповідну зміну у порядку оплати.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, частина заборгованості за надані позивачем відповідачу у 2016 році послуги балансування природного газу сплачена відповідачем власними коштами: 543 394,07грн. (платіжне доручення №2261 від 21.03.2017р.), з порушенням передбаченого пунктом 9.4. Договору строку та не охоплюються умовами Спільних протокольних рішень, тому висновок суду першої інстанції про застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених п. 13.5 договору №1512000705 від 17.12.2015р. (пені) та частиною 2 ст. 625 ЦК України на вказану суму заборгованості є правомірним.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних на суму 543 394,07 грн. в межах визначеного позивачем періоду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 937,91 грн. та пеня у розмірі 8753,86грн.

Таким чином, враховуючи граничний строк настання виконання зобовязання 01.02.2017р., обгрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, оскільки у наданому позивачем розрахунку останнім місяцем нарахування інфляційних втрат позивачем визначено січень 2017року.

За таких обставин, доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 06.06.2017р. у справі №908/63/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст. ст.33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 06 червня 2017 р. у справі № 908/63/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Стойка О.В.

ОСОБА_3