Рішення № 69719221, 18.10.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р.Справа № 922/4784/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Масаловій І.А.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК СТС, м. Харків до Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, м. Харків про присудження виконання обов'язку за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.01.2017;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №б/н від 12.01.2017;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК СТС" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Управління з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради, в якому просило (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) зобов'язати відповідача прийняти від позивача виконані роботи з реконструкції трамвайного переїзду майдан Пролетарський - вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-2 від 25.07.2016 шляхом підписання актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), а саме: акта №5 на суму 2 015 581, 48 грн., акта № 6 на суму 24 109, 63 грн. та акта № 7 на суму 8529, 52 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.02.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017, позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано відповідача прийняти від позивача виконані роботи з реконструкції трамвайного переїзду майдан Пролетарський - вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-2 від 25.07.2016 шляхом підписання актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), а саме: акта №5 на суму 2 015 581, 48 грн., акта № 6 на суму 24 109, 63 грн. та акта № 7 на суму 8529, 52 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 серпня 2017 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 та рішення господарського суду Харківської області від 21.02.2017 у справі № 922/4784/16 скасовано та справу № 922/4784/16 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

У постанові Вищого господарського суду України від 01 серпня 2017 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що при винесенні оскаржуваних рішень суди не дослідили, чи зможе предмет позову у вигляді зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт (у випадку його задоволення) бути виконаним шляхом державно-примусової діяльності, чи можливо зобов'язати особу виконати такі дії та присудити їх виконання в натурі, оскільки зобовязання підписати акт виконаних робіт фактично лежить в площині її (особи) особистого волевиявлення, та чи підпадає зазначений спосіб захисту під примусове виконання обовязку в натурі, передбачене п. 5 ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Крім цього, суд касаційної інстанції зауважує, що задоволення такого способу захисту порушеного права як зобов'язання підписати акти виконаних робіт має своїм прямим логічним наслідком зобов'язання замовника їх оплатити, що є неприпустимим без повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів щодо належного виконання робіт та відсутності в них недоліків.

Враховуючи викладене у постанові касаційної інстанції міститься вказівка суду першої інстанції, що під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити наявність чи відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

16.08.2017 автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області для розгляду справи визначено суддю Чистякову І.О.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2017 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29 серпня 2017 р. о 14:40 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29 серпня 2017 року розгляд справи відкладено на 25 вересня 2017 р. о 10:00 год.

В судовому засіданні 25 вересня 2017 року було оголошено перерву до 14:00 год. 04 жовтня 2017 року відповідно до приписів ст. 77 ГПК України, для надання можливості представнику позивача ознайомитись з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 18 жовтня 2017 р. о 14:30 год.

Представник відповідача 18 жовтня 2017 р. надав додаткові письмові доводи (вх. №34219), які судом долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 18.10.20147 підтримав позов та просив суд його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та заперечував проти доводів відповідача з підстав, викладених у письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений вимогами діючого законодавства, а також зазначив, що причиною не підписання актів виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) є те, що позивачем була завищена ціна на трамвайні рейки 60R2/R260.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК СТС" (підрядником) та Управлінням з будівництва, ремонту та реконструкції Департаменту будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради (замовником) 25.07.2016 укладено договір про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-2, за умовами п. 1.1. якого підрядник зобов'язався у 2016-2017 роках виконати роботи з реконструкції трамвайного переїзду майдан Пролетарський - вул. Полтавський шлях (згідно з ДК 021:2015 45213000-3 - будівництво торгових будівель, складів і промислових будівель, об'єктів транспортної інфраструктури) відповідно до проектно-кошторисної документації та документації конкурсних торгів, а замовник - прийняти ці роботи та оплатити їх.

Згідно з п. 3.1. договору ціна останнього становить 3 000 249, 60 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після підписання сторонами акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3) або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі постанов Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, із змінами, і від 23.04.2014 № 117 на термін не більше 3 місяців.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що замовник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається підрядником уповноваженому представнику замовника не пізніше 25 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 4.6. договору, якщо роботи виконані підрядником з недоробками і дефектами, що зафіксовано відповідним актом при прийомі виконаних робіт, замовник може відстрочити оплату цих робіт. Протягом встановлених цим актом строків підрядник повинен усунути виявлені порушення і після цього замовник перераховує утримані суми.

Згідно з п.п. 6.1.2. договору, замовник зобов'язаний приймати виконані роботи з актом виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3).

Підпунктом 6.1.3.1. договору визначено, що замовник зобов'язаний по мірі надходження коштів та в повному обсязі сплачувати за виконані роботи тільки після підписання замовником актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3).

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором. Відповідальність сторін за порушення зобов'язань за договором та порядок урегулювання суперечок визначається Цивільним і Господарським кодексами України, положеннями Загальних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 зі змінами, та іншими нормативними актами, що регулюють ці питання.

Відповідно до п. 10.1. договору останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2017, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідачем 18.08.2016 здійснено авансовий платіж у розмірі 855 000 грн. (30% від вартості річного обсягу робіт, обумовленого в п. 4.9. договору).

Отриманий авансовий платіж використано позивачем на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та бухгалтерською довідкою про вартість використаних грошових коштів, які надійшли у вигляді авансу для виконання робіт за договорами №2507-1 та №2507-2 від 25.07.2016.

Позивачем у встановлені строки було передано замовнику на підписання акти виконаних робіт (№КБ-2в, КБ-3) за договором № 2507-2 від 25.07.2016 по об'єкту з реконструкції трамвайного переїзду майдан Пролетарський - вул. Полтавський шлях, які були отримані замовником, що підтверджується копією реєстру документів.

Як зазначає позивач, незважаючи на відсутність будь-яких зауважень щодо наявності недоробок та дефектів, акти виконаних робіт відповідачем підписані не були, переговори між сторонами з цього приводу не призвели до вирішення спірної ситуації, що і стало підставою для звернення з даним позовом.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що акти виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), а саме: акт №5 на суму 2 015 581, 48 грн., акт № 6 на суму 24 109, 63 грн. та акт № 7 на суму 8529, 52 грн. не було підписано, у зв'язку з тим, що позивачем була завищена ціна на трамвайні рейки жолобчастого типу 60R2/R260, що використані під час виконання робіт за вказаним Договором.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та згідно ч.2 ст.20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб`єктів можуть захищатися способами визначеними ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути субєкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у звязку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Однак, акт виконаних робіт не містить наведених характеристик, а лише являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, виконання позивачем певних робіт та підстав для їх оплати відповідачем, що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

Отже, предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання акту виконаних робіт, оскільки такий акт підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів (виконання позивачем робіт за Договором), які входять до підстав позову.

Також, слід, зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов'язання відповідача прийняти від позивача виконані роботи з реконструкції трамвайного переїзду майдан Пролетарський - вул. Полтавський шлях за договором про закупівлю робіт за державні кошти № 2507-2 від 25.07.2016 шляхом підписання актів виконаних робіт (№ КБ-2в, КБ-3), а саме: акта №5 на суму 2 015 581, 48 грн., акта № 6 на суму 24 109, 63 грн. та акта № 7 на суму 8529, 52 грн., не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Зобовязання особу підписати акт виконаних робіт фактично лежить в площині її особистого волевиявлення, а тому даний предмет позову у вигляді зобов'язання відповідача підписати акти виконаних робіт не може бути виконаним шляхом державно-примусової діяльності та не підпадає під спосіб захисту, передбачений в п.5 ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (примусове виконання обов'язку в натурі).

Крім того, за статтею 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

За приписами статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Отже, зобов'язання відповідача підписати акти на приймання - передачі робіт не тільки суперечить встановленим діючим законодавством способам захисту цивільних прав, а також є втручанням у господарську діяльність суб'єкта господарювання, що, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення.

Вказана вище правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 30.09.2008 по справі № 42/388(05-5-42/1236) та від 02.06.2009 по справі № 33/87-08, вимоги якої, в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, є обов'язковими до виконання.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких, господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

В статті 33 ГПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті документи, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю СК СТС не підлягають задоволенню, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати зі сплати судового збору при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 20, 509, 525, 610, 611, 626-629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову повністю.

Повне рішення складено 23.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_3