Рішення № 69719007, 18.10.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.10.2017 Справа № 920/931/17Господарський суд Сумської області у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Молодецькій В.О. розглянув матеріали справи № 920/931/17

за позовом Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластік», м. Харків,

до відповідача Обласного комунального підприємства «Центральна районна аптека № 35 Буринського району», м. Буринь Сумської області,

про стягнення 3000315,63 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 17.10.2017,

відповідача керівника ОСОБА_3 згідно витягу з ЄДР.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 300315,63 грн. заборгованості згідно договору поставки № 7 від 01.01.2014 року, укладеного між сторонами.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2014 року між сторонами у справі укладено договір поставки № 7 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач (постачальник) зобовязується поставити в обумовлені договором строки відповідачеві (покупцеві) лікарські вироби та вироби медичного призначення (далі товар), а відповідач зобовязаний прийняти вказаний товар та оплачувати його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 договору, кількість та асортимент товару визначається у видаткових накладних (специфікаціях) на кожну партію товару, які формуються відповідно до узгодженої сторонами заявки.

За умовами пункту 3 договору поставка товару здійснюється товарними партіями. Умови поставок чи відвантаження на кожну партію товару узгоджується сторонами із застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року. Доказом передачі товару у власність відповідача є підписані уповноваженими представниками сторін видаткові накладні.

Пунктом 5 договору передбачено, що загальна ціна договору складає суму всіх поставок. Ціна на кожну партію товару визначаються за згодою сторін і відображаються у видаткових накладних на кожну партію товару. Покупець здійснює оплату кожної партії товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, ним здійснено відповідачеві поставку товару, проте відповідач свої зобовязання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково і станом на 31.08.2017 року заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 300315,63 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2017 року усно зазначила, що станом на 31.08.2017 року відповідачем здійснено часткову оплату вартості товару і його заборгованість перед позивачем складає 298257,25 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на 31.08.2017 року за договором поставки № 7 від 01.01.2014 року (а.с. 12), який підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобовязання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

За приписами частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Факт отримання відповідачем товару на загальну суму 298257,25 грн. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2017 року за договором поставки № 7 від 01.01.2014 року (а.с. 12) та не заперечується відповідачем (будь-яких заперечень щодо позову до суду не подано).

Відповідач отримав поставлений позивачем товар без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, покупець (відповідач) зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, в порушення умов договору поставки № 7 від 01.01.2014 року та вимог статей 526, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Враховуючи наведені обставини, зокрема те, що факт передачі позивачем та прийняття відповідачем товару повністю підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 298257,25 грн. не заперечується відповідачем, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар визнаються судом правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 298257,25 грн. на підставі статей 525, 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Обласного комунального підприємства «Центральна районна аптека № 35 Буринського району» (41700, Сумська область, Буринський район, м. Буринь, вул. Лесі Українки, буд. 1, ідентифікаційний код 01979428) на користь Колективного учбово-виробничого підприємства «Пластік» (61145, м. Харків, вул. Новгородська, буд. 4, ідентифікаційний код 23317900) заборгованість в сумі 298257,25 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4473,64 грн.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 2058,38 грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20 жовтня 2017 року.

Суддя ОСОБА_4