Ухвала суду № 69718770, 19.10.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.10.2017 р. Справа№ 914/3223/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за скаргою: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2, м.Київ

на повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання

орган ДВС, дії державного виконавця якого оскаржуються : Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ.

справа №914/3223/15

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс», м. Львів

про: стягнення заборгованості за кредитним договором

Головуючий суддя Березяк Н.Є.

Суддя Мазовіта А.Б. Суддя Мороз Н.В.

Секретар судового засідання Кравець О.І.

За участю представників:

від позивача (стягувача) : Абакумова - представник

від відповідача (боржника): ОСОБА_3- представник

від ВДВС : ОСОБА_4 представник

Права та обовязки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, судом розяснено. В порядку ст.20 ГПК України заяви до суду не надходили.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_1» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 подало на розгляд до Господарського суду Львівської області скаргу 26.06.2017р. №11/2-19171 (вх.№ 2893/17 від 03.07.2017р.) з наступними вимогами:

1.Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними;

2. Скасувати повідомлення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 06.06.2017р.;

3. Зобовязати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 винести постанову про відкриття виконавчого провадження та провести дії з виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/3223/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» заборгованості за кредитним договором.

Скарга подана в порядку ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 10.07.2017 р. скаргу прийнято до розгляду у складі колегії суддів: головуючої судді Березяк Н.Є., суддів Ділай У.І. та Кітаєва С.Б. і призначено її розгляд в судовому засіданні на 19.07.2017 року.

19.07.2017р., у звязку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд скарги було відкладено на 06.09.2017 року.

06.09.2017 року в звязку з відпусткою суддів Кітаєва С.Б. та Ділай У.І., проведено автоматичну зміну складу колегії судів з розгляду скарги, за результатами якої скаргу призначено до розгляду в складі колегії : головуюча суддя Березяк Н.Є., судді Мазовіта А.Б. та Мороз Н.В., що підтверджується наявним у справі Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Господарського суду Львівської області від 06.09.2017 року.

З підстав, зазначених в ухвалі від 06.09.2017 року, розгляд скарги відкладався на 27.09.2017 року.

Ухвалою від 27.09.2017 року задоволено клопотання скаржника про проведення судового засідання в режимі відео конференції та відкладено розгляд скарги на 19.10.2017 року.

19.10.2017 року під час розгляду скарги в режимі відео конференції було перервано зв'язок, в звязку з відсутністю технічної можливості розгляд скарги відбувався у звичайному режимі за наявними в справі матеріалами.

19.10.2017 року боржником подано пояснення на скаргу. З підстав наведених у поясненнях відповідач (боржник) просить відмовити скаржнику у задоволенні скарги.

Представник відділу державної виконавчої служби в судовому засіданні проти доводів викладених у скарзі заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Суд заслухавши пояснення представників та оцінивши докази в їх сукупності, створивши у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам та іншим особам, які беруть участь розгляді скарги, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийшов до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.

При цьому суд виходив з наступного:

Рішенням Господарського суду Львівської від 28.11.2016 року у справі №914/3223/15 частково задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юрок Плюс» про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 316 938 646,20 грн., з яких: заборгованість за кредитними ресурсами, що надані в гривні - 1 234 956,04 грн. (один мільйон двісті тридцять чотири тисячі девятсот пятдесят шість гривень 04 копійок); заборгованість за кредитними ресурсами, що надані в доларах США 14 814 814,18 доларів США (що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 28.08.2015р. складає 315 703 690,16 грн.В решта частині позовних вимог відмовлено.

13.12.2016 року на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2016 року було видано накази, які дійсні для предявлення до виконання протягом трьох років.

ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження за наказом Господарського суду Львівської області у справі №914/3223/15, який виданий 13.12.2016року про стягнення з ТзОВ «Юрок Плюс» заборгованості на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» в розмірі 316 938 646,20 грн.

При розгляді заяви стягувача про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем встановлено, що в порушення вимог ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) стягувачем не надано квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом. Зважаючи на викладене, державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання згідно п.8 ч.4 ст.4 Закону, зазначивши, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обовязковим.

Скаржник не погоджується із прийнятим державним виконавцем рішенням, мотивуючи свої вимоги тим, що пунктом 6 ч.2 ст.26 Закону від сплати авансового внеску звільняються державні органи та зазначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною установою, яка звільняється від сплати авансового внеску за виконання рішення . Як зазначено в скарзі , у ПАТ «ВіЕйБі Банк» триває процедура ліквідації, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який є державною установою та, на думку скаржника, звільняється від сплати авансового внеску за виконання рішення суду, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника не обґрунтовані і не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне:

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, які набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», в якому детально визначена виконавча процедура, коло осіб, які мають право проводити виконання рішень, їх повноваження, строки та способи виконання.

05.10.2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/3223/15 виданий 13.12.2016 року, після набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, відповідно, виконавчі дії з примусового виконання вказаного наказу повинні здійснюватись відповідно до положень цього Закону.

Згідно із ч.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-УІІІ (з подальшими змінами) до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків від суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про: стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин; обчислення, призначення перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, а також смертю фізичної особи; стягнення аліментів; відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди 1 і 11 груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів 1 та 11 груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

У разі виконання рішення Європейського суду з прав людини авансовий внесок не сплачується.

Перелік випадків, за яких стягувач звільняється від сплати авансового внеску є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.4 цього Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обовязковим.

Доводи скаржника про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державним органом, а тому звільняється від сплати авансового внеску, не можна визнати обгрунтованими, враховуючи нижче викладені поняття і правове унормування.

Так, державний орган це структурний елемент апарату держави, наділений державновладними повноваженнями й покликаний здійснювати від імені держави управлінські функції в суспільстві. Органи держави мають певні ознаки, які відрізняють їх від державних підприємств, установ.

Державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за організаційно-правовою формою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною організацією (установою, закладом).

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року №4452-У1 (із змінами станом на момент предявлення наказу до виконання і прийняття ВДВС 06.06.2017 року повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом, а відповідно до п.7 ч.3 цього Закону, органи державної влади та Національний банк України не мають права втручатися в діяльність Фонду, щодо реалізації законодавчо закріплених за ним функцій і повноважень.

Відповідно до п.1,3 ст.8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд є економічно самостійною установою, яка не має на меті одержання прибутку, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України.

У ст.5 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд підзвітний ОСОБА_6 України, Кабінету Міністрів України та Національному банку України.

Таким чином, розділ 11 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який визначає правовий статус Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, не відносить Фонд до органів державної влади.

Положення вищенаведеного Закону №4452-У1 не містять прямої норми про звільнення Фонду від сплати авансового внеску в межах виконавчого провадження.

Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як регулятор ринку фінансових послуг, хоча і є державною організацією, проте не є державним органом, який відповідно до положень ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» звільняється від сплати авансового внеску.

Враховуючи наведене, підстав для звільнення від сплати авансового внеску, передбачених ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», ПАТ «ВіЕйБі Банк» всіх повноважень органів управління яким набув Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, суд не вбачає, тому вважає повідомлення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 від 06.06.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання обґрунтованим і підстав для його скасування (визнання недійсним) не вбачає.

Крім того, що є важливим і враховано судом при розгляді скарги, за виконавчим документом (наказом Господарського суду Львівської області 13.12.2016 року у справі №914/3223/15) стягувачем є Публічне акціонерне товариство «ВіЕйБі Банк», в якому запроваджено процедуру ліквідації, на теперішній час не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і яке не звільняється від сплати авансового внеску за ст.26 Закону №1404-У111. А Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, призначена виконавчою дирекцією Фонду, хоча і вчиняє від імені Фонду та в межах своїх повноважень за Законом №4452-У1 дії із забезпечення виведення цього банку з ринку під час здійснення його ліквідації, однак , не є стягувачем у спірному виконавчому провадженні.

Згідно з ч.2 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Наказ Господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року у справі №914/3223/15 видано на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк». Це означає, що стягувачем у виконавчому провадженні за вказаним наказом є ПАТ «ВіЕйБі Банк» , а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки стягувач, ПАТ «ВіЕйБі Банк», не є державним органом, тобто відсутні підстави для його звільнення від сплати авансового внеску, то рішення державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, що полягали у поверненні виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, не суперечать вимогам чинного законодавства України, тому підстави для визнання їх неправомірними та скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання № 54069810/20.1/12 від 06.06.2017 року - відсутні.

Щодо вимог скаржника про зобов'язання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5О прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року у справі №914/3223/15 та відкрити виконавче провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Разом з тим, здійснюючи розгляд даної скарги, судом не було встановлено обставин, що свідчили б про безпідставне ухилення державного Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від вчинення передбачених законом дій під час розгляду ним заяви банку про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Львівської області від 13.12.2016 року №914/3223/15 , відтак, підстави для зобов'язання органу ДВС прийняти до виконання зазначений наказ та відкрити виконавче провадження, - відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.4, 26 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст.32,33,36, 86,121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_1» (ПАТ «ВіЕйБі Банк») від 26.06.2017 року №11/2-19171 .

Головуючий суддя Березяк Н.Є.

Суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Мороз Н.В.