Ухвала суду № 69718602, 18.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

18.10.2017 Справа № 910/6968/16 за заявою ОСОБА_1

до Державного підприємства "Укрветсанзавод"

про стягнення заробітної плати

За заявою Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Державного підприємства "Укрветсанзавод" (ідентифікаційний код 38519326)

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Представники :

заявник - ОСОБА_2;

від боржника - Гринько П.П.;

від розпорядника майна -не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У квітні 2016 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" у зв'язку з неможливістю останнього в порядку встновленому чинним законодавством погасити існуючу заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 № 910/6968/16 заяву Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 16.05.2016, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючогоТалана Л.Г. зобов'язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326). Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Укрветсанзавод" в розмірі 4 478 872,95грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326) за номером 32720 від 19.06.2016р. Призначено розпорядником майна Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326) арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича (свідоцтво №26 від 08.02.2013). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 08.08.2016 р.

До Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати у розмірі 85 625,68грн.

У відповідності до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справи про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 заяву ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати у розмірі 85 625,68грн. прийнято до розгляду в межах справи № 910/6968/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.09.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 відкладено розгляд заяви Відкласти розгляд заяви на 20.09.17; зобов'язано розпорядника майна надати суду письмові відомості та підтверджуючі дані щодо розміру заборгованості з виплати заробітної плати та інших супутніх платежів, що випливають з трудових правовідносин з ОСОБА_2, а також відповідні пояснення.

20.09.2017 від розпорядника майна надійшло клопотання про відкладення розгляду кредиторських вимог на 15 днів.

20.09.2017 від розпорядника майна надійшло повідомлення про результат розгляду заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.09.16 відкладено розгляд заяви у судовому засіданні на 09.10.2017.

09 жовтня 2017 року в судовому засіданні Позивачем було доповнено заявлені раніше позовні вимоги, а саме : визнати незаконними дії посадових осіб Державного підприємства «Укрветсанзавод», скасувати накази № 2-к/17 від 05.01.2017 р. про поновлення на роботі ОСОБА_1 та наказ № 3-к/17 від 10.01.2017р. про звільнення ОСОБА_1 , надати новий виконавчий лист що до негайного поновлення на посаді провідного бухгалтера для працевлаштування на посаді провідного бухгалтера Державного підприємства «Укрветсанзавод».

У судовому засіданні 09.10.2017 було оголошено перерву до 11.10.2017.

11.10.2017 від ОСОБА_1 надійшли доповнення до позовної заяви

У судовому засіданні 11.10.2017 було оголошено перерву до 18.10.2017.

У судовому засіданні 18.10.2017 року Позивач звернулася до суду з заявою про залишення без розгляду заявлених раніше доповнень до позовної заяви та про розгляд тільки позовних вимог поданих 28 липня 2017 року.

Вказана вимога судом задоволена.

Таким чином, з урахуванням усіх змін до вимог суд розглядає наступні вимоги: про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні в сумі 85625грн.68коп. (Вісімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 68 копійок), сплати втрати частини доходiв у зв'язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн. (Сім тисяч двісті п'ятнадцять гривень 48 копійок), відшкодування моральної (немайнової) шкоди в розмірі 8000,00 грн. (Вісім тисяч гривень 00 коп.).

У судовому засіданні ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, у поданих суду заявах та у ході розгляду вимог пояснила, що 04 січня 2016р. в той час коли перебувала на лікарняному, була незаконно звільнена із займаної посади провідного бухгалтера головної бухгалтерії за наказом №3-к/16 «про припинення трудового договору(контракту)» за п. 1 ст. 40 КЗпП України «скорочення штату». 22.01.2016 року Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва за її позовною заявою було відкрито провадження у справі № 755/1162/16ц про поновлення на роботі на посаді провідного бухгалтера ДП «Укрветсанзавод».

Позивач спиралася на п. 20 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», за яким установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

ОСОБА_1 зауважила, що Дніпровським районним судом м. Києва 15 червня 2016 року було прийнято Рішення по справі №755/1162/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до ДП «Укрветсанзавод» яким проголошено: Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера Державного підприємства «Укрветсанзавод», а також в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1074, 68 грн. Зауважила, що за статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення. Та якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

До позову додала копію Заяви щодо пред'явлення вимоги про розрахунок від 14.01.2016 року, яку Відповідач отримав та зробив про це відмітку на заяві. Тому, враховуючі положення статей 116 та 117 КЗпП України визначила початок періоду виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок саме з 15 січня 2016 року по день фактичного розрахунку 20 листопада 2016 року , коли державний виконавець примусово стягнув заборгованість по заробітної платі.

ОСОБА_1 просила суд визнати вимоги щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 7215,48 грн.

Представник Державного підприємства "Укрветсанзавод" проти задоволення вимог позивача заперечив повністю.

Заслухавши позивача, учасників провадження у справі про банкрутство боржника та дослідивши наявні у справі докази суд встановив наступне.

04 січня 2016р. ОСОБА_1 була незаконно звільнена із займаної посади провідного бухгалтера головної бухгалтерії за наказом №3-к/16 «про припинення трудового договору(контракту)» за п. 1 ст. 40 КЗпП України «скорочення штату». За статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадяться в день звільнення, однак Боржник не розрахувався з ОСОБА_1 за поданою нею вимогою про остаточний розрахунок.

Рішенням по справі №755/1162/16-ц, за позовом ОСОБА_1 до ДП «Укрветсанзавод» допущене негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного бухгалтера Державного підприємства «Укрветсанзавод», а також в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 1074, 68 грн.

Боржник підтвердив, що заборгованість була примусово стягнута з рахунку тільки 20 листопада 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу (в день звільнення), при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Позивач, з урахуванням Довідки про зарплату, якій підписано Боржником просила стягнути заробітну плату у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, яку визначено з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. № 100, та розраховано таким чином: 400,12грн.* 214 = 85625,68грн (Вісімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 68 копійок)., де 400,12 грн. - середньоденний заробіток, 214-кількість робочих днів за період пред'явлення вимоги про розрахунок по день остаточного розрахунку (з 15.01.2016 року по 20.11.2016 року: січень 2016 року - 11 робочих днів, лютий 2016 року - 21 робочий день, березень 2016 року - 22 робочих дня, квітень 2016 року - 21 робочих дня,травень 2016 року - 19 робочих днів, червень 2016 року - 21 робочих дня,липень 2016 року - 21 робочих дня, серпень 2016 року - 22 робочих дня, вересень 2016 року - 22 робочих дня, жовтень 2016 року - 20 робочих днів, листопад 2016 року -14 робочих днів).

Здійснивши перерахунок заявлених вимог, суд вважає їх повністю обгрунтованими.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної школи працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Належних доказів того, що порушення прав позивача призвели до моральних, фізичних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків суду не надано, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, як і вини відповідача у тому, що позивач лікувалася у спраіві немає, а як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, якщо навість вона була завдана особі.

Отже, підстав для задоволення вимог позивач про стягнення моральної шкоди суд не убачає та приходить до висновку щодо відмови у їх задоволенні.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.115,116,117, 231-233, 235, 236, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.4-1, 22, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укрветсанзавод»(01001, м. Київ, вул. Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні у розмірі 85625грн.68коп. (Вісімдесят п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять гривень 68 копійок).

3. Стягнути з Державного підприємства «Укрветсанзавод»(01001, м. Київ, вул. Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) компенсацію втрати частини доходiв у зв'язку з несвоєчасною їхньою виплатою в сумі 7215,48 грн. (Сім тисяч двісті п'ятнадцять гривень 48 копійок).

4.У задоволенні решти вимог Позивача відмовити.

5. Видати накази.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Суддя А.В. Яковенко