Рішення № 69718576, 17.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/13235/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Нова Справа»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекон-Сервіс»

про стягнення 3 028 641,53 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Рибальченко Л.В. (дов. №21 від 10.03.2017);

Солодка М.Ю. (дов. №21 від 10.03.2017);

Супрун Н.М. (директор, наказ №7 від 27.03.2006);

від відповідача - не прибув;

встановив :

08.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство «Нова Справа» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекон-Сервіс» про стягнення за договором №11.06.01-7 від 25.07.2011 основний борг - 629 546,69 грн., пеню - 42 050,27 грн., 3% річних - 76 425,24 грн., інфляційні втрати - 740 969,97 грн. та 22 334,88 грн. судового збору; за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 основний борг - 454 474,62 грн., пеня - 30 356,41 грн., 3% річних - 55 171,97 грн., інфляційні втрати - 534 911,95 грн. та 16 123,72 грн. судового збору; за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 основний борг - 196 600,32 грн., пеня - 12 959,46 грн., 3% річних - 23 349,65 грн., інфляційні нарахування - 231 824,98 грн. та 6971,02 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт відповідно до умов договорів №11.06.01-7 від 25.07.2011, №11.06.23-8 від 25.07.2011 та №11.06.23-9 від 01.10.2012.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13235/17, справу призначено до розгляду на 31.08.2017.

29.08.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Судове засідання призначене на 31.08.2017 не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 розгляд справи призначено на 26.09.2017.

26.09.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 26.09.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 03.10.2017.

03.10.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про застосування строку позовної давності та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2017 задоволено клопотання позивача про продовження строку вирішення спору у справі №910/13235/17, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, відкладено розгляд справи на 17.10.2017.

13.10.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав пояснення (заперечення) на заяву про застосування позовної давності.

17.10.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 17.10.2017 з'явилися представники позивача, надали пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судове засідання 17.10.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

25.07.2011 та 01.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інекон-Сервіс» (далі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство «Нова Справа» (далі - позивач) укладено договори № 11.06.01-7, №11.06.23-8 та №11.06.23-9 (далі - договори), відповідно до п. 1.1 яких дані договори регулюють взаємовідносини сторін, які виникають в процесі виконання підрядником завдань замовника, які мають за мету виконання комплексу робіт, в об'ємах, видах строках та по вартості, узгоджених сторонами по даним договорам, на будівельному об'єкті - «Житловий будинок з об'єктами соціально-побутового призначення по вул. Леніна, 47-59 у Дарницькому районі м. Києва (с. Бортничі)».

Відповідно до п. 1.1.1 договору № 11.06.01-7 від 25.07.2011 у відповідності з вищевказаним підрядник приймає на себе зобов'язання щодо «Улаштування покрівлі житлового будинку (блок «А»). Роботи повинні виконуватися підрядником у визначені сторонами строки, на підставі проектно-кошторисної документації з дотриманням діючих ДБН і будівельних норм та правил.

Відповідно до п. 1.1.1 договору №11.06.23-8 від 25.07.2011 у відповідності з вищевказаним підрядник приймає на себе зобов'язання щодо «Опорядження фасаду житлового будинку (Блоки «Б», «В»). Роботи повинні виконуватися підрядником у визначені сторонами строки, на підставі проектно-кошторисної документації з дотриманням діючих ДБН і будівельних норм та правил.

Відповідно до п. 1.1.1 договору №11.06.23-9 від 01.10.2012 у відповідності з вищевказаним підрядник приймає на себе зобов'язання щодо «Опорядження фасаду житлового будинку (блоки «А»). Роботи повинні виконуватися підрядником у визначені сторонами строки, на підставі проектно-кошторисної документації з дотриманням діючих ДБН і будівельних норм та правил.

Відповідно до розділу 2 договорів загальна вартість робіт визначалась сторонами шляхом підписання кошторисної документації, договірних цін, а вартість фактично виконаних підрядних робіт визначалась щомісяця актами приймання виконаних робіт підрядника (форма КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (формою КБ-3в), складених на підстав фактично виконаних робіт і динамічної договірної ціни.

Відповідно до п. 4.4 договорів приймання фактичного виконання обсягів робіт оформлюється актами приймання виконаних підрядником робіт (форма КБ-2В) і довідкою про вартість виконаних підрядником робіт (форма КБ-3).

Підрядник не пізніше 25 числа звітного місяця оформлює і передає замовнику для перевірки акти приймання виконаних робіт з формою КБ-2в. Замовник протягом 5-ти днів перевіряє акти приймання на предмет відповідності їх фактичним обсягам і витратам, оформлює і передає підрядникові оформлені акти приймання виконаних робіт, або доводить до відома підрядника, що відмовляє в оформленні актів приймання робіт, вказавши обґрунтовану причину відмови.

В п. 4.1 договорів визначено, що розрахунок замовник проводить згідно актів виконаних робіт на розрахунковий рахунок підрядника в розмірі 100%.

Оплата виконаних робіт відповідно до п. 4.3 договорів проводиться замовником до 10-го числа місяця, що йде за звітним, за фактично виконані обсяги роботи, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в) і довідкою про вартість виконаних робіт (форма КБ-3) з урахуванням раніше перерахованого авансового платежу.

За умовами п. 7.1 договорів у випадку порушення замовником термінів здійснення платежів за даними договорами, він сплачує підрядникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невиплаченої суми за кожний день прострочення, здійснення платежів.

Договори набирають чинності з моменту підписання їх сторонами і діють до 30.09.2011, а в разі невиконання сторонами та/або стороною своїх обов'язків, до повного їх виконання.

Свої зобовязання за договорами позивач виконав відповідно до умов договорів та вимог чинного законодавства, передав відповідачу належним чином оформлені та підписані акти виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати (форми КБ-3), які були прийняті відповідачем, підписані ним та скріплені печатками товариств.

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних позивачем робіт, відповідач мав оплатити кошти за вказані роботи не пізніше: за договором № 11.06.01-7 від 25.07.2011 - 10.07.2013, за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 - 10.07.2013, за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 - 10.08.2013.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем неналежним чином виконуються зобов'язання з оплати отриманих послуг, внаслідок чого станом на 27.07.2017 основна заборгованість відповідача склала: за договором № 11.06.01-7 від 25.07.2011 - 629 546,69 грн., за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 - 454 474,62 грн., за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 - 196 600,32 грн.

Крім того матеріали справи містять акти звірки розрахунків за 2013, 2014 та 2015 роки, які були підписані відповідачем без зауважень, та відповідно до яких відповідач визнав заборгованість за договором № 11.06.01-7 від 25.07.2011 - 629 546,69 грн., за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 - 454 474,62 грн., за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 - 196 600,32 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Зважаючи на вищевикладене позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача за договором №11.06.01-7 від 25.07.2011 основний борг - 629 546,69 грн., пеню - 42 050,27 грн., 3% річних - 76 425,24 грн., інфляційні втрати - 740 969,97 грн. та 22 334,88 грн. судового збору; за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 основний борг - 454 474,62 грн., пеня - 30 356,41 грн., 3% річних - 55 171,97 грн., інфляційні втрати - 534 911,95 грн. та 16 123,72 грн. судового збору; за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 основний борг - 196 600,32 грн., пеня - 12 959,46 грн., 3% річних - 23 349,65 грн., інфляційні нарахування - 231 824,98 грн. та 6971,02 грн. судового збору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову з таких підстав

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір між сторонами виник у зв'язку із простроченням виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних робіт за договорами №11.06.01-7 від 25.07.2011, №11.06.23-8 від 25.07.2011 та №11.06.23-9 від 01.10.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договорами підряду відповідно до належним чином оформлених та підписаних актів виконаних робіт (форми КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат (форми КБ-3), які були прийняті відповідачем, підписані ним та скріплені печатками товариств.

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних позивачем робіт, відповідач мав оплатити кошти за вказані роботи не пізніше: за договором № 11.06.01-7 від 25.07.2011 - 10.07.2013, за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 - 10.07.2013, за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 - 10.08.2013.

Матеріали справи містять акти звірки розрахунків за 2013, 2014 та 2015 роки, які були підписані відповідачем без зауважень, та відповідно до яких відповідач визнав заборгованість за договором № 11.06.01-7 від 25.07.2011 - 629 546,69 грн., за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 - 454 474,62 грн., за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 - 196 600,32 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, виконав роботи за відповідну плату згідно умов договору, а відповідач в порушення умов договорів не сплатив на користь позивача повну вартість виконаних робіт, та має перед позивачем заборгованість з їх сплати.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення за договором №11.06.01-7 від 25.07.2011 основного боргу у розмірі 629 546,69 грн., за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 основного боргу у розмірі 454 474,62 грн., за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 основного боргу у розмірі 196 600,32 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного.

Статтею 15 ЦК передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень статті 256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями статей 263, 264 ЦК передбачено обставини, за яких перебіг позовної давності переривається та зупиняється.

Так, відповідно до частини першої статті 264 ЦК визначено, що позовна давність переривається, вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем підписано акти звірки розрахунків від 30.09.2013, 30.06.2014 та 31.12.2015, відповідно до яких відповідач визнав заборгованість за договором № 11.06.01-7 від 25.07.2011 - 629 546,69 грн., за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 - 454 474,62 грн., за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 - 196 600,32 грн., тому із цих дат відбулося переривання позовної давності, а її перебіг почався заново.

Перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №3-269гс16.

Таким чином при зверненні до суду у серпні 2017 позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення суми боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Разом з тим, для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» визначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Наслідки спливу позовної давності визначені в статті 267 ЦК України. Так, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Враховуючи зазначене відповідачем та відсутність у позивача поважних причин пропуску позовної давності в частині стягнення пені, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені не підлягають задоволенню.

Також позивач, керуючись статтею 625 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь за договором №11.06.01-7 від 25.07.2011 3% річних - 76 425,24 грн., інфляційні втрати - 740 969,97 грн.; за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 3% річних - 55 171,97 грн., інфляційні втрати - 534 911,95 грн.; за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 3% річних - 23 349,65 грн., інфляційні нарахування - 231 824,98 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. М 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та на лист Верховного суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997р. № 62-97р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача за договором №11.06.01-7 від 25.07.2011 3% річних - 76 425,24 грн., інфляційних втрат - 740 969,97 грн.; за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 3% річних - 55 171,97 грн., інфляційних втрат - 534 911,95 грн.; за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 3% річних - 23 349,65 грн., інфляційних втрат - 231 824,98 грн., підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інекон-Сервіс» (02140, м. Київ, вул. Л. Руденко, буд. 6-а, офіс 539П, код 23737565) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство «Нова Справа» (02230, м. Київ, вул. Боженко, буд. 2, код 32769836) за договором №11.06.01-7 від 25.07.2011 основний борг у розмірі 629 546 (шістсот двадцять дев'ять тисяч п'ятсот сорок шість) грн. 69 коп., 3% річних у розмірі 76 425 (сімдесят шість тисяч чотириста двадцять п'ять) грн 24 коп., інфляційні втрати у розмірі 740 969 (сімсот сорок тисяч дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 97 коп. та 21704 (двадцять одну тисячу сімсот чотири) грн. 13 коп. судового збору; за договором №11.06.23-8 від 25.07.2011 основний борг у розмірі 454 474 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят чотири) грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 55 171 (п'ятдесят п'ять тисяч сто сімдесят одну) грн. 97 коп., інфляційні втрати у розмірі 534 911 (п'ятсот тридцять чотири тисячі дев'ятсот одинадцять) грн. 95 коп. та 15 667 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн. 40 коп. судового збору; за договором №11.06.23-9 від 01.10.2012 основний борг у розмірі 196 600 (сто дев'яносто шість тисяч шістсот) грн. 32 коп., 3% річних у розмірі 23 349 (двадцять три тисячі триста сорок дев'ять) грн. 65 коп., інфляційні нарахування у розмірі 231 824 (двісті тридцять одна тисяча вісімсот двадцять чотири) грн. 98 коп. та 6 776 (шість тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 62 коп. судового збору. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 23.10.2017.

Суддя В.О. Демидов