Рішення № 69718528, 17.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/13174/17За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксавтогаз»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»

про стягнення страхового відшкодування у розмірі 869 369,39 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (договір про надання юридичних послуг від 01.06.2017);

ОСОБА_2 (дов. від 01.08.2017);

від відповідача Бондар Л.О. (дов. №21/18 від11.01.2017);

від третьої особи - не з'явився.

встановив :

08.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксавтогаз» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 869 369,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» умов договору добровільного страхування транспортного засобу №пл104161а6ф від 09.11.2016, а саме не здійснення виплати страхового відшкодування у зв'язку із настанням страхового випадку - викраденням транспортного засобу «Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2017 порушено провадження у справі №910/13174/17 та призначено справу до розгляду на 29.08.2017.

19.08.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Судове засідання призначене на 29.08.2017 не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О.

29.08.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.09.2017 розгляд справи призначено на 27.09.2017.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.09.2017 задоволено спільне клопотання сторін про продовження строку вирішення спору у справі №910/13174/17, продовжено строк вирішення спору на 15 днів, залучено до участі у розгляді справи третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Порше Лізинг Україна», відкладено розгляд справи на 17.10.2017.

02.10.2017 представник позивача через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 17.10.2017 з'явилися представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представник третьої особи у судове засідання 17.10.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

При цьому, відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

03.11.2016 між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (далі - лізингодавець) та ТОВ «Люксавтогаз» (далі - позивач, лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг №00012979, відповідно до умов якого об'єктом лізингу є транспортний засіб «Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1.

Об'єкт лізингу був отриманий позивачем за актом прийому-передачі від 09.11.2016.

Згідно п. 11.1 додатку до договору про фінансовий лізинг (загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу) лізингодавець забезпечує та підтримує страхування об'єкта лізингу від страхових випадків, вказаних у п. 11.2, а також обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів протягом усього строку дії контракту.

Пунктом 11.7 додатку до договору про фінансовий лізинг передбачено, що у випадку викрадення або суттєвого пошкодження об'єкту лізингу, лізингодавець (ТОВ «Порше Лізинг Україна») отримує від страхової компанії (страховика) відшкодування відповідно до договору добровільного страхування, якщо інше не було погоджено сторонами.

На виконання договору лізингу 09.11.2016 ТОВ «Порше Лізинг Україна» (страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу №пл104161а6ф, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом: «Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1.

Страхувальником та вигодонабувачем-1 є ТОВ «Порше Лізинг Україна» (страхувальник), вигодонабувачем-2 є ТОВ «Люксавтогаз» (лізингоодержувач).

Відповідно до п. 22.1 договору страхування за умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 22.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з п. 31.1 та п. 31.2 договору в результаті настання страхового випадку.

За вимогами п. 22.2.1 договору, викрадення - незаконне заволодіння ТЗ під час його знаходження в будь-якому місці в будь-який час, з урахуванням умов, вказаних в розділі 15 цього договору, шляхом: грабежу - відкритого викрадання ТЗ, крадіжки - таємного викрадення ТЗ, розбою - нападу з метою заволодіння ТЗ, поєднаного з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Згідно з п. 23.1.3 договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 26 договору.

За умовами п. 23.2.4 договору страхувальник зобов'язаний не зберігати та/або не залишати без нагляду основні та додаткові ключі до замку запалювання, ключі механічного протиугінного пристрою та/або пристрою дистанційного управління протиугінною системою, документи, що надають право на управління застрахованим транспортним засобом (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, довіреність (у випадку її наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля) у автомобілях та інших ТЗ (в тому числі в застрахованому ТЗ), в місцях та приміщеннях, де можливий неконтрольований доступ сторонніх осіб.

Згідно п. 24.1.12 договору в разі настання передбаченої у п. 22.2 договору події, страхувальник зобов'язаний у випадку викрадення ТЗ в день подання страховику письмового повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, передати представнику страховика основний та додатковий комплекти ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного протиугінного пристрою, пристрої дистанційного управління протиугінною системою, а також документи, які надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку її наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля), або довідку про їх вилучення органами МВС.

Відповідно до п. 26.14 договору при визнанні страховиком події «страховим випадком», страхове відшкодування виплачується протягом 5 робочих днів з дня складання страхового акту. Першочергове право на отримання страхового відшкодування у випадках викрадення або знищення ТЗ належить страхувальнику. Вигодонабуач-2 (лізингоодержувач) має право на отримання страхового відшкодування за умови відсутності невиконаних зобов'язань лізингоодержувача за договором фінансового лізингу, на підставі якого він користується застрахованим ТЗ включаючи, але не обмежуючись, заборгованість за договором фінансового лізингу, а також за умови прийняття відповідного рішення страхувальником, що підтверджується відповідним листом страхувальника. Виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком вигодонабувачу-2 на підставі листа стахувальника-вигодогабувача-1 згідно з п. 25.1.2.8 договору.

17.12.2016 до страхової компанії із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, звернувся представник позивача з повідомленням про подію, а саме зникнення транспортного засобу «Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1, яке сталося 16.12.2016 в м. Києві по вул. Святошинська, 3.

Листом вих. №3535/12цв від 27.03.2017 відповідач повідомив вигодонабувачів 1,2 про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування по заявленому випадку.

З огляду на вказане позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» страхове відшкодування у розмірі 869 369,39 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 ст.626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.292 Господарського кодексу України (далі ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів; залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 8 Закону України «Про страхування» визначено, що страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Аналогічні положення щодо предмету страхування наведені у ст. 4 Закону України «Про страхування».

Отже, у розумінні положень ст.ст. 979, 980 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про страхування», метою страхування при укладенні договору страхування транспортного засобу є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами чи ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.

Згідно з п. 23.1.3 договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та в строк згідно з розділом 26 договору.

Обов'язки страхувальника, вказані у п. 23.2, 24.1, 25.1 договору, за виключенням п. 23.2.1 договору, в однаковій мірі розповсюджуються на лізингоодержувача та на осіб, що вказані в розділі 8 договору як особи, допущені до керування застрахованим ТЗ. Порушення вказаними особами цих вимог тягне за собою ті ж наслідки, що і невиконання їх страхувальником (п. 24.2 договору).

Згідно пояснень, наданих ОСОБА_4 до страхової компанії, свідоцтво про реєстрацію викраденого «Toyota Camry, д.н.з. НОМЕР_1, на момент викрадення знаходились в автомобілі. Така ж інформація міститься і в довідці слідчого СВ Святошинського Управління поліції ГУНП у м. Києві Косинського Д.

Згідно з п. 27.5 договору передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо:

- страхувальник (його представник) не виконав обов'язків, передбачених умовами договору (п. 27.5.6);

- страхувальник не надав у разі викрадення ТЗ основний та/або додатковий комплекти ключів до замку запалювання ТЗ, ключі механічного протиугінного пристрою та/або пристрою для пристрою дистанційного управління протиугінною системою та/або документи, що надають право на управління застрахованим ТЗ (в тому числі, але не виключно: свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність (у випадку її наявності), тимчасовий реєстраційний талон, подорожній лист службового автомобіля)(за виключенням викрадення ТЗ шляхом грабежу та/або розбою) або не має можливості їх надати у зв'язку з тим, що вони знаходились у викраденому ТЗ та відповідно, були викрадені разом з ТЗ (пп. 27.5.17).

З огляду на вказане відповідач скористався своїм правом на відмову у виплаті страхового відшкодування з підстав, передбачених розділом 27 договору, оскільки залишення документів в застрахованому ТЗ свідчить про безвідповідальне ставлення до застрахованого майна, та про те, що представником позивача ОСОБА_4 свідомо/несвідомо залишено свідоцтво про реєстрацію у ТЗ, а отже і порушення обов'язків за договором.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про страхування», страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Як передбачено ч. 2 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), а також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Частиною 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» визначено, що страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Вигодонабувач є самостійним суб'єктом у вказаних відносинах і договір страхування надає такій третій особі право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, тобто наділяє вигодонабувача правами страхувальника, але не покладає на нього обов'язків останнього.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору страхування страхувальником і вигодонабувачем-1 визначено ТОВ «Порше Лізинг Україна», тобто при укладенні договору страхувальником окремо не призначався вигодонабувач для отримання страхового відшкодування.

Відповідно до п. 26.14 договору при визнанні страховиком події «страховим випадком», страхове відшкодування виплачується протягом 5 робочих днів з дня складання страхового акту. Першочергове право на отримання страхового відшкодування у випадках викрадення або знищення ТЗ належить страхувальнику.

Як вбачається з положень ч. 2 ст. 991 ЦК України та ч. 2 ст. 26 Закону України «Про страхування», страховик має право відмовити у здійсненні страхової виплати, у випадках, зазначених у договорі.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, наведені вище положення договору страхування підлягають застосуванню до правовідносин, що виникли між страхувальником за договором - ТОВ «Порше Лізинг Україна» та страховиком - ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», і як наслідок виключають можливість виплати страхового відшкодування позивачу ТОВ «Люксавтогаз», зокрема, й у зв'язку з порушенням ним умов договору страхування.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксавтогаз» з викладених в позові правових підстав необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане 23.10.2017.

Суддя В.О. Демидов