Рішення № 69718470, 12.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2017Справа № 910/8117/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Зарудній О.О., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Оболонь»

про стягнення 169 298 974,35 грн.

за участю представників:

від позивача: Пилип В.М. - представник за довіреністю № 147/02 від 19.06.2017 р.

від відповідача: Петренко О.В. - представник за довіреністю №55/0/25-17 від 12.05.2017 р.

Пруднік С.І. - представник за довіреністю №55/0/25-17 від 12.05.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі - ПАТ «Українська інноваційна компанія», позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства «Оболонь» (далі - ПрАТ «Оболонь», відповідач) про стягнення 169 818 561,58 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 14/07 від 03.05.2007 р. в частині повного та своєчасного повернення наданих у кредит грошових коштів, а також сплати процентів за користування ними, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість.

У позові ПАТ «Українська інноваційна компанія» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитом в розмірі 124 041 994,09 грн., заборгованість за процентами в розмірі 10 051 199,80 грн., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 32 492 024,34 грн., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 3 232 574,47 грн., а всього - 169 818 561,58 грн.

Після початку розгляду даної справи по суті позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка на підставі ст. 22 ГПК України була прийнята судом до розгляду. У вказаній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача:

- за кредитом у національній валюті: заборгованість за кредитом в розмірі 1 900 000,00 грн., заборгованість за процентами у розмірі 242 950,82 грн., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 442 612,10 грн. та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 65 002,63 грн., а всього - 2 650 565,56 грн.;

- за кредитом у іноземній валюті: заборгованість за кредитом в розмірі 4 600 200,00 дол. США, що становить 122 141 994,09 грн., заборгованість за процентами у розмірі 369 411,66 дол. США, що становить 9 808 416,31 грн., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 207 088,71 дол. США, що становить 32 049 959,15 грн. та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 118 965,55 дол. США, що становить 2 648 039,25 грн., а всього - 6 295 665,92 дол. США, що становить 166 648 408,79 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вказали, що враховуючи запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» (правонаступником якого позивач не є) та відкликання банківської ліцензії цього банку, а також зважаючи на чисельні судові процеси між позивачем та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, відповідач не міг об'єктивно виконати своє зобов'язання перед банком, оскільки фактично на даний момент кредитор відсутній. Вважали, якщо на час вчинення правочину банк мав ліцензію, а в період виконання цього правочину дію такої ліцензії зупинено і не поновлено належним чином, кредитний договір необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню до моменту, коли банк отримає (поновить) відповідну ліцензію. Крім того, зазначили, що строк позовної давності для стягнення пені за прострочення сплати чергового платежу (до 10.05.2016 р.) на суму 2 100 200,00 дол. США був пропущений позивачем. Просили в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Судом встановлено, що 03.05.2007 р. між Акціонерним товариством «Український інноваційний Банк» (правонаступником якого є позивач - ПАТ «Українська інноваційна компанія») (банк), та Закритим акціонерним товариством «Оболонь», правонаступником якого є відповідач - ПрАТ «Оболонь» (позичальник), був укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 14/07 (далі - кредитний договір).

До вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни, зокрема, укладаючи договір про внесення змін № 10 від 24.01.2013 р., сторони погодились змінити тип кредитування на мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та викласти кредитний договір у новій редакції.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 14 від 30.04.2015 р.) банк надає позичальнику кредит на умовах мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з лімітом в розмірі 5 000 000,00 грн. та 5 000 000,00 дол. США на термін до 10.07.2016 р. (включно). Заборгованість на дату укладення цього договору становить 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США, згідно з наступним графіком зменшення ліміту кредитної лінії: до 10.05.2016 р. - 2 100 200,00 дол. США, до 10.06.2016 р. - 2 500 000,00 дол. США, до 10.07.2016 р. - 1 900 000,00 грн.

Згідно з п. 3.5.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 12 від 11.12.2014 р.) граничним терміном повернення кредиту є 10.07.2016 р. У випадку якщо розмір заборгованості позичальника за кредитом перевищує розмір ліміту кредитної лінії згідно з графіком, встановленим в п. 3.1, така різниця вважається простроченою заборгованістю з дня виникнення.

Пунктом 3.4.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 14 від 30.04.2015 р.) передбачено, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами по 31.03.2015 р. в розмірі 23% річних в гривні та 13% річних в дол. США, з 01.04.2015 р. - 24% річних у гривні та 13% річних в дол. США і до повного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця. Проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення. Будь-який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до нового погашення заборгованості за кредитом.

При розрахунку процентів за користування кредитом використовується метод факт/факт, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день повернення кредиту.

Нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з останнім поверненням кредиту. У разі якщо 10-те число місяця є святковим або неробочим днем, то позичальник зобов'язаний сплатити суму нарахованих процентів в перший робочий день, який слідує за 10 числом місяця.

Відповідно до п. 7.3 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 10 від 24.01.2013 р.) у разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Згідно з п. 7.4 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 10 від 24.01.2013 р.) у разі порушення терміну повернення кредиту, в т.ч. графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Пеня, передбачена пунктами 7.3-7.4 цього договору, нараховується банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов'язання). До розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов'язань і не включається день виконання простроченого зобов'язання (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка обумовлена договором (п. 7.5 кредитного договору в редакції договору про внесення змін № 12 від 11.12.2014 р.).

Як зазначалось раніше, укладаючи договір про внесення змін № 14 від 30.04.2015 р., сторони підтвердили наявність у позичальника - ПрАТ «Оболонь» заборгованості в розмірі 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США (що за розрахунком позивача, беручи до уваги курс валют, встановлений НБУ станом на 30.04.2017 р., складає 122 141 994,09 грн.). Викладене також підтверджується валютним платіжним дорученням № 518435 від 24.01.2013 р. та банківськими виписками, сформованими 14.05.2017 р.

Матеріали справи також свідчать, що протягом періоду з 01.12.2015 р. по 13.07.2016 р. відповідач повинен був сплатити проценти за користування кредитом у іноземній валюті в розмірі 369 411,66 дол. США, а також протягом спірного періоду з 01.01.2016 р. по 13.07.2016 р. - проценти за користування кредитом у національній валюті в розмірі 242 950,82 грн., проте, вказаних зобов'язань позичальник не виконав.

Отже, судом встановлено, що на підставі кредитного договору № 14/07 від 03.05.2007 р. у ПрАТ «Оболонь» виникла заборгованість по кредиту в сумі 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США (що за розрахунком позивача, беручи до уваги курс валют, встановлений НБУ станом на 30.04.2017 р., складає 122 141 994,09 грн.), а також заборгованість за процентами у розмірі 242 950,82 грн. та 369 411,66 дол. США (що за розрахунком позивача, беручи до уваги курс валют, встановлений НБУ станом на 30.04.2017 р., складає 9 808 416,31 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на погоджений сторонами у п. 3.5.1 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 12 від 11.12.2014 р.) граничним терміном повернення кредиту - 10.07.2016 р., суд дійшов висновку про те, що на час розгляду та вирішення даного спору строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за кредитним договором № 14/07 від 03.05.2007 р. - настав.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за кредитом в сумі 1 900 000,00 грн. та 4 600 200,00 дол. США (122 141 994,09 грн.), а також заборгованість за процентами у розмірі 242 950,82 грн. та 369 411,66 дол. США (9 808 416,31 грн.) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних розмірах.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню по кредиту в національній валюті за прострочення повернення кредиту в розмірі 442 612,10 грн., за прострочення сплати процентів у розмірі 65 002,63 грн., а також пеню по кредиту в іноземній валюті за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 207 088,71 дол. США (що за розрахунком позивача, беручи до уваги курс валют, встановлений НБУ станом на 30.04.2017 р., складає 32 049 959,15 грн.), за прострочення сплати процентів у розмірі 118 965,55 дол. США (що за розрахунком позивача, беручи до уваги курс валют, встановлений НБУ станом на 30.04.2017 р., складає 2 648 039,25 грн.).

Статтею ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі наведених правових норм, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язання, суд дійшов висновку, що у позивача в силу п.п. 7.3, 7.4 кредитного договору виникло право вимагати від відповідача сплати неустойки, а саме - пені за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Судом встановлено, що у п. 7.5 кредитного договору (в редакції договору про внесення змін № 12 від 11.12.2014 р.) сторони погодились продовжити термін, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, та нараховувати пеню до моменту повного виконання зобов'язання, що є правом сторін та не суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Водночас, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного сторонами договору. Отже, за висновком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня по кредиту в національній валюті за прострочення повернення кредиту в розмірі 442 612,10 грн., за прострочення сплати процентів у розмірі 65 002,63 грн., а також пеня по кредиту в іноземній валюті за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 207 088,71 дол. США (32 049 959,15 грн.), за прострочення сплати процентів у розмірі 118 965,55 дол. США (2 648 039,25 грн.).

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем пропущений строк позовної давності для стягнення пені за прострочення сплати чергового платежу (до 10.05.2016 р.) на суму 2 100 200,00 дол. США, оскільки, як раніше було встановлено судом, граничний термін повернення кредиту визначений сторонами по 10.07.2016 р., відтак, подавши даний позов 19.05.2017 р., позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у межах строку позовної давності.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач - ПАТ «Українська інноваційна компанія» не є правонаступником ПАТ «Укрінкомбанк» суд зазначає, що такі твердження спростовуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якому міститься інформація обов'язкова для всіх третіх осіб в силу Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", а також витягом зі статуту позивача про те, що ПАТ "Укрінкомбанк" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ "Українська інноваційна компанія", перереєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.06.2015 р., номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ "Укрінкомбанк", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» до Приватного акціонерного товариства «Оболонь» про стягнення 169 298 974,35 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Оболонь» (04212, м. Київ, вул. Богатирська, будинок 3, ідентифікаційний код 05391057) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна, будинок 3-А, ідентифікаційний код 05839888):

- за кредитом у національній валюті: заборгованість за кредитом в розмірі 1 900 000 (один мільйон дев'ятсот тисяч) грн. 00 коп., заборгованість за процентами у розмірі 242 950 (двісті сорок дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 82 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 442 612 (чотириста сорок дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 10 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 65 002 (шістдесят п'ять тисяч дві) грн. 63 коп.;

- за кредитом у іноземній валюті: заборгованість за кредитом в розмірі 4 600 200 (чотири мільйони шістсот тисяч двісті) дол. США 00 центів, що становить 122 141 994 (сто двадцять два мільйони сто сорок одну тисячу дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 09 коп., заборгованість за процентами у розмірі 369 411 (триста шістдесят дев'ять тисяч чотириста одинадцять) дол. США 66 центів, що становить 9 808 416 (дев'ять мільйонів вісімсот вісім тисяч чотириста шістнадцять) грн. 31 коп., пеню за прострочення повернення кредиту в розмірі 1 207 088 (один мільйон двісті сім тисяч вісімдесят вісім) дол. США 71 центів, що становить 32 049 959 (тридцять два мільйони сорок дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 15 коп., пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 118 965 (сто вісімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) дол. США 55 центів, що становить 2 648 039, (два мільйони шістсот сорок вісім тисяч тридцять дев'ять) грн. 25 коп.;

- витрати по сплаті судового збору в сумі 240 000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 12 жовтня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 18 жовтня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.