Ухвала суду № 69718459, 11.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

11.10.2017 Справа № 910/6968/16

За заявою ОСОБА_1доДержавного підприємства «Укрветсанзавод»про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулув межах справи№ 910/6968/16за заявоюПублічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»доДержавного підприємства «Укрветсанзавод»пробанкрутствоСуддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від заявника -ОСОБА_2

від боржника - Гринько П.П.

від розпорядника майна - Бухаленков С.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2016 року до Господарського суду м. Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" у зв'язку з неможливістю останнього в порядку встновленому чинним законодавством погасити існуючу заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2016 № 910/6968/16 заяву Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було прийнято до розгляду, підготовче засідання призначено на 16.05.2016, визначеного автоматизованою системою арбітражного керуючого Талана Л.Г. зобов'язано подати заяву про участь у справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326). Визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Укрветсанзавод" в розмірі 4 478 872,95грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326). Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326) за номером 32720 від 19.06.2016р. Призначено розпорядником майна Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Б.Грінченка,1, ідентифікаційний код 38519326) арбітражного керуючого Талана Леоніда Григоровича (свідоцтво №26 від 08.02.2013). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 08.08.2016 р.

До Господарського суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу.

У відповідності до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справи про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.07.2017 заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу прийнято до розгляду в межах справи № 910/6968/16 та призначено її розгляд у судовому засіданні на 06.09.2017.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 06.09.2017 та від 20.09.2017 розгляд вказаної заяви відкладався на 20.09.2017 та 09.10.2017 відповідно.

Так, у судовому засіданні, що відбулось 09.10.2017, судом досліджено позовну заяву ОСОБА_1 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу та встановлено наступне.

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до боржника з вимогами про поновлення його на посаді заступника директора з виробничих питань ДП "Укрветсанзавод" та стягнення з ДП "Укрветсанзавод" середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.02.2017 року до дня поновлення на роботі - 11 136,45 грн.

Заяву подано з підстав незаконного звільнення з роботи.

Як вбачається із копії трудової книжки, 07.12.2015 р. ОСОБА_1, було прийнято на посаду заступника начальника випробувального відділу з організаційних питань ДП "Укрветсанзавод"; 29.12.2015 р. - переведено на посаду радника з організаційних питань; 27.07.2016 р. - переведено на посаду заступника генерального директора з виробних питань.

Наказом в.о. генерального директора ДП "Укрветсанзавод" №21-К/17 від 02.02.2017 р. звільнено 02.02.2047 р. ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з виробничих питань за одноразове грубе порушення трудових обов'язків заступником керівника підприємства (невиконання наказу про відрядження від 24.01.2017 №10-К/17 та завдання на службове відрядження від 24.01.2017 р.) згідно із пунктом 1 статті 41 КЗпП України.

Заявник вказує, що вказане звільнення його із займаної посади є незаконним, оскільки за наслідками перебування його у відрядженні ним було подано до в.о. генерального директора ДП "Укрветсанзавод" відповідний звіт (службову записку) разом з додатками на 82 аркушах, а саме рішення судів, фінансовий звіт та дані податкової щодо діяльності ДП «Новотроїцький завод по виробництву м'ясокісткового борошна».

При цьому, згідно з поясненнями заявника, у вказане відрядження він відбував власним автомобільним транспортом, а відтак не міг подати відповідні проїзні квитки на поїзд чи автобус.

Представник Державного підприємства "Укрветсанзавод" проти задоволення вимог позивача заперечив повністю.

Звільнення робітника на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України є дисциплінарним стягненням, яке може бути застосоване за порушення трудової дисципліни (ст. 147 КЗпП України).

Статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України передбачено певний порядок застосування дисциплінарних стягнень, тому звільнення працівника на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, що є заходом дисциплінарного стягнення, допускається лише з додержанням правил, встановлених для їх застосування.

Відповідно до положень ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення.

Відповідно до завдання на службове відрядження від 24.01.2017 р. заступник генерального директора Державного підприємства "Укрветсанзавод" з виробничих питань ОСОБА_1 був відряджений в с.м.т. Новотроїцьке Херсонської області з метою вивчення можливості залучення регіональних виробничих потужностей для потреб підприємства строком на 4 дні з 24.01.2017 р.

30.01.2017 р. позивачем була надана до в.о. генерального директора ДП "Укрветсанзавод" службова записка-звіт за наслідками перебування у відрядженні, разом з додатками на 82 аркушах, а саме рішення судів, фінансовий звіт та дані податкової щодо діяльності ДП «Новотроїцький завод по виробництву м'ясокісткового борошна».

В той же час, наказом в.о. генерального директора ДП "Укрветсанзавод" №21-К/17 від 02.02.2017 р. звільнено 02.02.2047 р. ОСОБА_1 з посади заступника генерального директора з виробничих питань за одноразове грубе порушення трудових обов'язків заступником керівника підприємства (невиконання наказу про відрядження від 24.01.2017 №10-К/17 та завдання на службове відрядження від 24.01.2017 р.) згідно із пунктом 1 статті 41 КЗпП України.

При цьому, згідно з поясненнями заявника, у вказане відрядження він відбував власним автомобільним транспортом, а відтак не міг подати відповідні проїзні квитки на поїзд чи автобус.

Вказаний наказ мотивований тим, що після терміну відрядження ОСОБА_1 не надав звіт про виконані заходи у службовому відрядженні та не надав документи на підтвердження фактичного перебування у відрядженні (проїзні квитки на поїзд чи автобус, чеки або квитанції на оплату за проживання тощо).

Крім того, в наказі вказано, що ОСОБА_1 фактично не відбував у відрядження згідно наказу в.о. генерального директора та завдання на службове відрядження від 24.01.2017 р. не виконав.

Частина 3 ст. 149 КЗпП України визначає, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Суд відзначає, що в діях позивача роботодавцем не доведено одноразового грубого порушення трудових обов'язків, яке може бути підставою для його звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Зокрема, за наслідками відрядження позивачем був наданий відповідачу відповідний звіт із доданими на його підтвердження документами.

Крім того позивач вказує, що до бухгалтерії ним був поданий фінансовий звіт про використані кошти, але даного факту роботодавець не врахував під час винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 від 02.02.2017 р.

Також суд вважає неправомірними вимоги відповідача про отримання від позивача проїзних квитків на поїзд чи автобус з огляду на те, що у відрядження ОСОБА_1 відбував на власному автомобільному транспорті.

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивач звільнений незаконно і підлягає поновленню на роботі на посаді відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України.

Відповідно до ч.7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У відповідності до ст. 235 КЗпП України - у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п. п. 2, 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 - середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати за два останні місяці не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу ОСОБА_1 про стягнення з боржника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 11 136,45 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.115,116, 231-233, 235, 236, 237-1 КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.10, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.4-1, 22, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний 65481, АДРЕСА_1) на посаді заступника генерального директора з виробничих питань Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326).

3. Стягнути з Державного підприємства "Укрветсанзавод" (01001, м. Київ, вул. Грінченка,1, код ЄДРПОУ 38519326) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний 65481, АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 11 136,45 грн.

4. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний 65481, АДРЕСА_1) на роботі у Державному підприємстві «Укрветсанзавод» на посаді заступника генерального директора з виробничих питань

5. Видати наказ.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

Суддя А.В. Яковенко