Рішення № 69718100, 17.10.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" жовтня 2017 р. Справа № 906/610/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №666 від 17.05.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність №42 від 11.09.2017.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"

до Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство"

про стягнення 75090,00грн

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду із позовом до Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі 75090,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує транспортною накладною №34096016 від 13.01.2017 та комерційним актом №450003/33/1 від 17.01.2017. В якості правових підстав позивач зазначає ст.307 Цивільного кодексу України, ст.24 Статуту залізниць України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Проти клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав надане 20.09.2017 клопотання №1402 від 18.09.2017 про зменшення розміру штрафних санкцій з 75090,00грн до одного розміру провізної плати, що складає 15018,00грн у зв'язку зі скрутним становищем підприємства та сплатою значної суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів до державного та місцевого бюджетів України, заробітної плати працівникам, а також проведення розрахунків з кредиторами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.01.2017 зі станції Білокоровичі Південно-Західної залізниці Державним підприємством "Білокоровицьке лісове господарство" (відповідач) згідно транспортної накладної №34096016 завантажено та відправлено, зокрема, вагон №68481928 з вантажем "Пиловник різних порід" до станції призначення Павлоград-1 Придніпровської залізниці.

У транспортній накладній №34096016 зазначено визначену відправником масу вантажу у вагоні №68481928 - 53000кг (маса вагону - 21000кг) (а.с. 8).

При прибутті 17.01.2017 на станцію Нижньодніпровськ-Вузол проведено контрольне зважування вантажу у вагоні №68481928.

Внаслідок проведеної перевірки встановлено, що у зазначеному вагоні маса вантажу фактично становить 64750кг, що на 11750кг більше, ніж зазначено відправником у транспортній накладній №34096016 (53000кг). За результатами даної перевірки складено комерційний акт №450003/33/1 від 17.01.2017 (а.с. 9).

Враховуючи вищевикладене, позивачем був нарахований відповідачу штраф у сумі 75090,00грн (п'ятикратний розмір провізної плати - 15018,00грн) за невірне зазначення маси вантажу, за стягненням якого останній звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з перевезенням вантажу залізничним транспортом на підставі транспортної накладної №34096016, тому за своєю правовою природою становлять договір перевезення вантажу.

Статтею 908 ЦК України встановлено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст.909 ЦК України, яка кореспондується зі змістом ч.1 ст.307 ГК України).

Предметом даного спору є стягнення залізницею неустойки за неправильне зазначення у накладній маси вантажу в порядку, передбаченому національним законодавством.

Згідно ч.5 ст.307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ч.3 ст.909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України, відповідно абз.2 ст.2 якого Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За змістом ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Відповідно до ст.23 Статуту залізниць України та п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (з відповідними змінами й доповненнями), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989).

Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ (п.1.3 Правил оформлення перевізних документів).

Маса вантажу згідно ст.37 Статуту залізниць України визначається відправником.

Так, у транспортній накладній №34096016 вантажовідправником у вагоні №68481928 маса вантажу нетто - 53000кг (маса вагону - 21000кг), спосіб визначення маси - "Електронні ваги, зав.№10ВК-Рк-№652" (а.с. 8).

У графі "Відправник" зазначеної вище залізничної накладної вказано найменування відправника: ДП "Білокоровицьке лісове господарство", тобто відповідача у даній справі.

Згідно абз.3 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами, встановленими судом вище, підтверджено факт невідповідності маси вантажу у вагоні №68481928, що була зазначена відповідачем у перевізних документах, а саме - 53000кг, фактичній масі вантажу у вказаному вагоні - 64750кг.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України акти загальної форми та комерційні акти складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності сторін.

Дослідивши комерційний акт №450003/33/1 від 17.01.2017 (а.с. 9), судом встановлено, що він складений з дотриманням вимог чинного законодавства та підписаний уповноваженими на це посадовими особами.

Відповідно до ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що виникають з договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як суд зазначав вище, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній (ст.24 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній м а с у , кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.

У відповідності до ст.118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вбачається з транспортної накладної №34096016 (а.с. 8), провізна плата вантажу кожного з вагонів №68481928 становить 15018грн. З її розміру позивачем визначено розмір штрафу за неправильне зазначення у залізничній накладній маси вантажу, який, відповідно до наданого позивачем розрахунку, складає 75090,00грн (15018,00грн (провізна плата) х 5 (згідно ст.118 Статуту залізниць України).

Саме вантажовідправники несуть відповідальність за неправильно зазначену масу вантажу й відповідальність останніх настає лише за сам факт допущення такого порушення.

Отже, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача штрафу в сумі 75090,00грн.

Розглянувши клопотання відповідача №1402 від 18.09.2017 про зменшення розміру штрафних санкцій з 75090,00грн до одного розміру провізної плати, що складає 15018,00грн, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невеликий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Частиною 1 статті 233 ГК України також визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 ЦК України і ст.233 ГК України.

Виходячи з того що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не може зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим (пункт 14 листа Вищого господарського суд України від 02.02.2010 №01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)").

Відповідно до ч.2 вступу Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 №411, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за №50/1854, виконання Правил забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху.

Згідно п.15.27 Правил забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність.

Тобто, невиконання вимог вказаних Правил, зокрема, завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак, створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.

Відповідно до ст.ст.1, 16 Закону України "Про транспорт" транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях; підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів, охорону навколишнього природного середовища.

За змістом ст.ст.2, 11 Закону України "Про залізничний транспорт" (з відповідними змінами і доповненнями) залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

При вирішенні питання щодо можливості зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню, слід враховувати майнові інтереси відповідача та інтереси позивача, які полягають у належному виконанні покладених законодавством завдань, у тому числі, забезпечення безпеки усіх учасників залізничного перевезення та їх майнових інтересів, які в силу специфіки правовідносин, були поставлені відповідачем під загрозу через свою неправомірну поведінку.

Відповідно до п.3.15 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (у редакції від 29.09.2008 №04-5/225) при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у даному випадку відсутня, оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення штрафу за неправильну зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків.

У даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути мотивовані та обґрунтовані.

Проте, відповідачем не надано до суду належних доказів та не приведено конкретних обставин, які б свідчили про винятковість даного випадку.

Судом критично оцінюється наданий відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2017, оскільки він відображає дані лише на конкретну дату та не показує проміжні дані ведення відповідачем господарської діяльності, що випливає зі змісту ч.1 ст.233 ГК України.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем не доведено та не обґрунтовано наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також відсутність виняткового випадку, передбаченого п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, тому відмовляє відповідачу в задоволенні відповідного клопотання.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач позов за підставою та предметом не спростував.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стягнення з відповідача штрафу в сумі 75090,00грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Білокоровицьке лісове господарство" (11054, Житомирська область, Олевський район, смт Нові Білокоровичі, вул. Гагаріна, буд.1; ідентифікаційний код 00991798) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд.108; ідентифікаційний код 40081237):

- 75090,00грн - штрафу,

- 1600,00грн - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.10.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - Регіональній філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (рек. з пов.)