Ухвала суду № 69715865, 23.10.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/19719/16-к

Провадження № 1-кс/638/2341/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

слідчого судді Грищенко І.О.

прокурора Ящука О.В.

при секретарі Самогньозд О.І.

за участю підозрюваного ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання першого заступника військового прокурора Харківського гарнізону Зубка В.В. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016220750000207 від 30 листопада 2016 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Апостолове, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, розлученого, не судимого, призваного 21 серпня 2014 року Апостолівським РВК Дніпропетровської області на військову службу під час мобілізації, солдата, майстра відділення технічного забезпечення взводу зв'язку 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3017, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01.09.2017 року перший заступник військового прокурора Харківського гарнізону Зубко В.В звернувся до суду з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою.

Ухвалою слідчого судді від 01.09.2017 року клопотання задоволено. Надано дозвіл співробітникам військової прокуратури Харківського гарнізону, з правом доручення, на затримання підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Апостолове, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, не судимого, призваного 21 серпня 2014 року Апостолівським РВК Дніпропетровської області на військову службу під час мобілізації, солдата, майстра відділення технічного забезпечення взводу зв'язку 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3017, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, з метою його приводу до залу судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Встановлено строк дії ухвали до 01 березня 2018 року.

Разом з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, 01.09.2017 року першим заступником військового прокурора Харківського гарнізону подано клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під вартою відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування доводів клопотання слідчий зазначає, що Військовою прокуратурою Харківського гарнізону проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42016220750000207 від 30 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 21 серпня 2014 року солдат ОСОБА_3 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» за №303 від 17 березня 2014 року призваний Апостолівським РВК Дніпропетровської області на військову службу під час мобілізації та направлений для подальшого проходження служби до військової частини 3017, яка дислокується за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1-А, де наказом командира вказаної частини №28 від 26 серпня 2014 року останнього зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення і призначено на посаду номера обслуги вогневого розрахунку 1 мінометного взводу мінометної батареї 1 батальйону оперативного призначення.

Згодом, солдата ОСОБА_3 направлено для проходження військової служби до табірного збору військової частини 3017, розташованого в селищі Малинівка, Чугуївського району, Харківської області.

Відповідно до ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_3 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації.

Відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.

Проходячи військову службу, солдат ОСОБА_3, відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 9, 11, 16, 127, 128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст.ст. 2, 4 Закону України «Про Національну гвардію України», повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України.

Однак, солдат ОСОБА_3, достовірно знаючи вищевказані вимоги законодавства України, вирішив стати на злочинний шлях та 15 листопада 2014 року у останнього виник злочинний умисел направлений на самовільне залишення місця служби - табірного збору військової частини 3017, розташованого в селищі Малинівка, Чугуївського району, Харківської області.

Реалізуючи свій злочинний умисел,15 листопада 2014 року солдат ОСОБА_3, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби, без поважних на те причин та без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників самовільно залишив місце служби - табірний збір військової частини 3017, розташований в селищі Малинівка, Чугуївського району, Харківської області,чим протизаконно припинив виконувати конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свої службові обов'язки не виконує, час проводить на власний розсуд не приймаючи мір для повернення до військової частини 3017, про своє місцезнаходження органам військового чи цивільного управління, а також командуванню військової частини 3017 не повідомляє.

Таким чином, своїми умисними діями, солдат ОСОБА_3, будучи військовослужбовцем (крім строкової служби) військової частини 3017 вчинив самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 407 КК України.

Викладені обставини, дають підстави підозрювати солдата ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, що підтверджується зібраними матеріалами, а саме: рапортом прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону Артеменка О.М., протоколом допиту свідка ОСОБА_5, висновком службового розслідування, а також іншими матеріалами кримінального провадження.

У зв'язку з цим, 30 листопада 2016 року, старшим слідчим військової прокуратури Харківського гарнізону юристом 2 класу Тішиним М.В. за погодженням з прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону старшим лейтенантом юстиції Ящуком О.В., повідомлено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

За фактом самовільного залишення солдатом ОСОБА_3 місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць посадовими особами військової частини 3017 проведено службове розслідування, під час якого встановлено відсутність будь-яких поважних причин у ОСОБА_3 не перебувати на службі.

Також, в ході досудового розслідування були здійсненні численні телефонні дзвінки на мобільний телефон ОСОБА_3, який наданий останнім під час проходження військової служби, однак позитивних результатів вони не дали.

Таким чином, солдат ОСОБА_3 у військовій частині 3017, де проходить військову службу, не перебуває, фактичне місце свого мешкання органу досудового розслідування та посадовим особам військової частини 3017 не повідомляє.

Крім цього, солдат ОСОБА_3 не повідомляв органу досудового розслідування та посадовим особам військової частини 3017, свій особистий номер телефону, за яким з останнім можливо зв'язатись.

Враховуючи, що під час досудового розслідування станом на 30 листопада 2016 року місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_3 не було встановлено, цього ж дня старшим слідчим за погодженням із прокурором оголошено останнього у розшук.

Іншими ризиками заступником військового прокурора зазначено те, що солдат ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Крім того, відповідно до положень ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, до раніше не судимої особи, яка перебуваючи на волі переховується від органу досудового розслідування.

Так, солдат ОСОБА_3 підозрюється у самовільному залишенні місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, яке згідно ч. 3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.

23.10.2017 року підозрюваний ОСОБА_3 добровільно з'явився до військової частини та 23.10.2017 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України.

Оголошена підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, обґрунтовуються наступними доказами:

- даними витягу з наказу командира військової частини 3017 національної гвардії України (по стройовій частині) від 26.08.2014 року № 28;

- даними висновку службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини військовослужбовцями, призваними по мобілізації від 15.01.2015 року;

- даними протоколів допиту свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9; даними повідомлення про підозру, протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_3

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1, 3 -5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 покладається мета забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 покладається необхідність запобігання можливості переховування підозрюваного від органів досудового слідства в зв'язку з тим, що санкція ч. 3 ст. 407 КК України, передбачає найсуворіше покарання, пов'язане з позбавленням волі, що може спровокувати підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, покинути територію України, з метою уникнення покарання, при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів.

Також, в обґрунтування інших ризиків - подальшим можливостям скоїти інше кримінальне правопорушення, встановлено, що підозрюваний, при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів може незаконно впливати на свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також продовжити скоєння аналогічних злочинів.

В клопотанні зазначено про обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_3 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винним, у вигляді позбавленням волі на строк до п'яти років.

Положеннями ст. 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї норми передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Частина 2 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України містить важливу гарантію від свавільного застосування запобіжного заходу, а саме вимогу, щоб жоден запобіжний захід не можна було застосовувати без наявності обґрунтованості підозри.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57)

Частина 1 статті 194 КПК України передбачає, що «суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні».

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Калашник проти Росії» тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі. Якщо законом встановлено презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважують правило поваги до особистої свободи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 -5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання вчиненню аналогічних корисливих кримінальних правопорушень, спробам знищення, сховання або спотворення будь - якої з речей та документів, перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню, що може бути обумовлено тим, що ОСОБА_3, на дійсний час законних джерел отримання доходу не має, крім того, не має стійких соціальних зв'язків за місцем проживання, не має утриманців, фізично здорова людина, що свідчить про те, що він може переховуватися від органів досудового розслідування, суду, в тому числі шляхом можливого перетину державного кордону України. Крім того, може незаконно впливати на свідків, шляхом застосування тиску, стосовно них, різного характеру.

Зазначені ризики підтверджуються наступними фактичними даними.

ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років, що може спровокувати підозрюваного в подальшому переховуватися від органів досудового слідства та суду, тим самим перешкоджати досудовому розслідуванню кримінального правопорушення - злочину.

Підозрюваний, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перебуваючи на свободі може продовжувати свою злочинну діяльність, що свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. Може впливати на свідків, оскільки знає їх місцезнаходження, та з метою уникнення кримінальної відповідальності може здійснювати на них тиск, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення - злочини, що свідчить про те, що на даній стадії слідства неможливе запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання відносно ОСОБА_3. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив суд його задовольнити посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України існують та застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.

Підозрювана особа - ОСОБА_3 визнав себе винним в інкримінованому йому злочині, заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки з'явився до органу досудового розслідування , не має наміру переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати досудовому розслідуванню, буде з"являтися на першу вимогу.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив наступне.

Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Під час досудового слідства було встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей або документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (обвинувачується).

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, які на нього покладені, запобігання спробам переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу, суд враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місті його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у підозрюваного міста роботи або навчання, репутацію підозрюваного, майновий стан підозрюваного, відсутність судимостей у підозрюваного, дотримання підозрюваним умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

З огляду на таке, ОСОБА_3 раніше не судимий, являється громадянином України, утриманців не має, холостий, відповідно у нього відсутні міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, призваний на військову службу під час мобілізації та являється військовослужбовцем військової частини 3017.

На час розгляду даного клопотання, доводи прокурора, що раніше встановлені ризики продовжують існувати, у ході судового засідання знайшли своє підтвердження.

Слідчий суддя вважає встановленим існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи реальне існування ризиків, оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу підозрюваного, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі підозрюваний може продовжити злочинну діяльність, переховуватися від слідчих органів та суду, а тому, суд вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає для нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи характер підозри, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, в якому підозрюється ОСОБА_3, відсутність відомостей про наявність таких захворювань у обвинуваченого, які унеможливлюють перебування останнього у слідчому ізоляторі, дані про особу обвинуваченого, який раніше не був засуджений, а також той факт, що з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від суду, дотепер наявна обґрунтованість обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Згідно з положеннями ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з положеннями вимог ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених КПК України.

Відповідно до вимог ст.182 КПК України, суд з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. При цьому суд вважає, що застава у межах, визначених п.1 ч.5 ст.182 КПК України здатна забезпечити виконання підозрюваним, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків і тому слідчий суддя визначає заставу в розмірі 15 000 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 206, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

у х в а л и в :

Клопотання першого заступника військового прокурора Харківського гарнізону Зубка В.В. по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016220750000207 від 30 листопада 2016 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України - задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, призваного по мобілізації 21.08.2014 року Апостолівським РВК Дніпропетровської області, солдата, майстра відділення технічного забезпечення взводу зв'язку 1 батальйону оперативного призначення військової частини 3017, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, запобіжний захід - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27 строком не більше 60 (шістдесяти) днів, який слід рахувати починаючи з 23 жовтня 2017 року, тобто до 21 грудня 2017 року.

Відносно підозрюваного застосувати обраний запобіжний захід - взяття під варту, з моменту проголошення ухвали слідчого судді .

Визначити суму застави в розмірі 15 000,00 (п"ятнадцять тисяч) гривень, яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (р/рахунок: 37318098006674, Одержувач: ТУ ДСА України у Харківській області, Банк: Державна казначейська служба України, МФО банку: 820172, код одержувача: 26281249, Призначення платежу: Забезпечення виконання рішення згідно ЦПК або застава згідно КПК по справі №_____від__ за (ПІБ)_____(Дзержинський районний суд м.Харкова).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_3 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави, на підстві ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) здати на зберігання слідчому військової прокуратури Харківського гарнізону, який здійснює досудове розслідування по даному кримінальному провадженню свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.

Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі Харківської установи виконання покарань №27 (м. Харків вул. Полтавський Шлях, 99).

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа Харківської установи виконання покарань №27 негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора військової прокуратури Харківського гарнізону та слідчого суддю Дзержинського районного суду м. Харкова Грищенко І.О.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її оголошення, а ОСОБА_3 в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя І.О.Грищенко

Копію ухвали отримав:

"_____"______2017 р. _ год. _____ хв.. ______ ОСОБА_3