Вирок № 69715164, 20.10.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/693/2017

Справа № 428/10858/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2017 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Рочевої М.О.,

прокурора Ісмаілова Е.Н.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130000000302 від 25 серпня 2017 року у відношенні:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Луганської області, м. Лисичанськ, українця, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, ветерана праці, одруженого, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючого, малолітніх та неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, який не має урядових нагород, депутатом не являється, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

25.08.2017 приблизно о 11:30 годин у світлий час доби при ясній сонячної погоді без опадів в умовах достатньої видимості у напрямку руху, водій ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, керуючи технічно справним автомобілем «OPEL-ZAFIRA», реєстраційний номер НОМЕР_1, в салоні якого перевозив пасажира ОСОБА_5, здійснюючи виїзд з прилеглої дороги з боку садового товариства «Світанок» на проїжджу частину автомобільної дороги сполученням м. Сєвєродонецьк - смт. Борівське, Луганської області, яка є головною, не переконавшись в безпеки свого руху виїхав на вказану ділянку автодороги.

У цей час по автодорозі сполученням м. Сєвєродонецьк - смт. Борівське у напрямку смт. Борівське на автомобілі ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухався водій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який мав перевагу у русі та також перевозив пасажирів в салон; автомобіля, а саме ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Водій ОСОБА_4 маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити водія ОСОБА_2 на дорозі, діючи в умовах достатньої видимості та оглядовості, порушуючи вимоги пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху України, виїхав на автодорогу сполученням м. Сєвєродонецьк смт. Борівське, при цьому не переконався, що головна дорога, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2

В результаті зіткнення, пасажири автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_1, ОСОБА_3, та сам водій ОСОБА_2, отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості, всі інші пасажири автомобіля ВАЗ-2101 та автомобіля «OPEL-ZAFIRA» отримали легкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_1 № 272 від 04.09.2017, у лікарні у нього були виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом лівої променевої кістки в типовому місці, забиті садна обличчя, області живота, обох колінних суглобів. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупого предмета, предметів, можливо при ударах об виступаючі частини салону автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди. За давністю, згідно з медичною документацією, можуть відповідати 25.08.2017р. і відносяться до категорії: закритий перелом лівої променевої кістки - до категорії середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я; інші пошкодження - до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_3 № 294 від 19.09.2017, у лікарні у неї були виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом нижньої третини лівої стегнової кістки з зсувом фрагментів, садна голови. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупого предмета, предметів, можливо при ударах об виступаючі частини салону автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди. За давністю, згідно з медичною документацією, можуть відповідати 25.08.2017р. і відносяться до категорії: закритий перелом лівої стегнової кістки - до категорії середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я; садна голови - до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_2 № 299 від 21.09.2017, у лікарні у нього були виявлені наступні тілесні ушкодження: закритий перелом внутрішнього виростка лівого стегна, забита рана області лівого надколінка, травматичний відрив власної зв'язки лівого надколінка, закритий перелом основи першої п'ясткової кістки (Беннета) справа, забита рана пекторальної області зліва, забій, садна області перенісся, грудної клітки, правого надколінка. Дані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупого предмета, предметів, можливо при ударах об виступаючі частини салону легкового автомобіля в момент дорожньо-транспортної пригоди. За давністю, згідно з медичною документацією, можуть відповідати 25.08.2017р. і відносяться до категорії: закритий перелом внутрішнього виростка лівого стегна, закритий перелом основи першої п'ясткової кістки (Беннета) праворуч - до категорії середнього ступеня тяжкості, які потягли за собою тривалий розлад здоров'я; інші пошкодження - до категорії легких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 19/113/9-1/223е від 04.10.2017, в даній дорожній ситуації водію автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_2 слід було керуватися технічними вимогами пунктів 12.3, 21.1 Правил дорожнього руху.

Водію автомобіля «OPEL-ZAFIRA» ОСОБА_4 слід було керуватися технічними вимогами пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху.

Водій автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_2 не мав технічну можливість запобігти зіткненню з автомобілем «OPEL-ZAFIRA» шляхом застосування екстреного гальмування, з моменту виїзду останнього з прилеглої території.

З технічної точки зору в діях водія автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_2 невідповідностей технічним вимогам пунктів Правил дорожнього руху які б знаходилися в причинному зв'язку із ДТП не встановлено.

З технічної точки зору дії водія автомобіля «OPEL-ZAFIRA» ОСОБА_4 невідповідні технічним вимогам пунктів 10.1, 10.2 Правил дорожнього руху знаходилися в причинному зв'язку із настанням ДТП.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

20.10.2017 року під час підготовчого судового розгляду кримінального провадження між потерпілими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України укладена угода про примирення.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованому йому органом досудового розслідування злочину та остаточно примирився з потерпілими ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_3, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_4 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу у розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста ) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами, на підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити від відбування покарання.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся. Заключивши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз'яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред'явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання та просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про примирення укладена ним з потерпілими добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Потерпілі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні пояснили, що вони цілком розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення між ними та обвинуваченим ОСОБА_4 визначені у ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та позбавлення права вимагати в подальшому притягнення особи до кримінальної відповідальності за відповідне кримінальне правопорушення, підтримавши надану угоду наполягали на її затвердженні судом. Крім того, потерпілі зазначили, що вищезазначена угода укладена ними з обвинуваченим добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Матеріальних претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 вони не мають, тільки до його страхової компанії .

Прокурор в підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення вказуючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України, КК України, просив суд затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Заслухавши пояснення обвинуваченого та потерпілих, думку прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про примирення, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, з'ясувавши у потерпілих розуміння наслідків затвердження угоди, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення.

На підставі ч.3 ст. 469 КПК України угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого, у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, і може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4, а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, яке в силу ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з'ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним. тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченому роз'яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Також судом з'ясовано, що потерпілі цілком розуміють наслідки затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст. 473 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про примирення від 20 жовтня 2017 року між потерпілими та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні відповідає вимогам ст. 469, ст. 471 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим та потерпілими скарги не подавалися.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченого ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття, та відсутністю обставин, що його обтяжують.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань - не вбачається.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Відповідно до копії довідки Ленінського управління соціального захисту населення Запорізької області, ОСОБА_4 перебуває на обліку в Ленінському управлінні соціального захисту населення, має пенсійне посвідчення НОМЕР_3 та отримує пенсію за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, де пунктом «ґ» визначено осіб, які на день набрання чинності цим Законом досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Обмежень щодо застосування відносно ОСОБА_4 амністії, передбачених ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» та ст. 9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_4 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», останній письмовою заявою від 20.10.2017 року підтвердив, що не заперечує проти застосування щодо нього Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року, наслідки застосування цього закону йому зрозумілі.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про примирення, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що під час досудового розслідування запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу від учасників судового провадження на розгляд суду не надходили, а тому підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлений. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України та долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Керуючись п. 1 ч.3 ст. 314, ч.2 ст. 373, статтями 374, 474,475 КПК України, ст.ст. 1, 10 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про примирення, укладену 20 жовтня 2017 року між потерпілими ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017130370000302 від 25 серпня 2017 року у відношенні ОСОБА_4, за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі п. «ґ» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у виді штрафу.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням дактилоскопічної експертизи №19/113/6-1/521е від 31.08.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ №19/113/6-1/821д від 31.08.2017 року складає 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 48 коп.; дактилоскопічної експертизи №19/113/6-1/520е від 01.09.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/6-1/824д від 01.09.2017 року складає 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 48 коп.; експертизи технічного стану транспортного засобу «OPEL-ZAFIRA» №19/113/9-1/199е від 06.09.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-1/189д від 06.09.2017 року складає 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп.; експертизи технічного стану транспортного засобу ВАЗ 2101 №19/113/9-1/200е від 06.09.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ №19/113/9-1/191д від 06.09.2017 року складає 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп.; судової транспортно-трасологічної експертизи №19/113/9-1/203е від 19.09.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-1/206д від 19.09.2017 року складає 1779 (одна тисяча сімсот сімдесят дев'ять) грн. 66 коп.; судової авто технічної експертизи №19/113/9-1/223е від 04.10.2017 року, що згідно довідки НДЕКЦ № 19/113/9-1/225-д від 04.10.2010 року складає 1186 (одна тисяча сто вісімдесят шість) грн. 44 коп. в дохід держави (отримувач УДКСУ у м. Сєвєродонецьку/ м.Сєвєродонецьк/24060300, банк- ГУДКСУ у Луганській області, МФО-804013, р/р-31111115700080, код-37944909).

Речові докази: автомобіль «OPEL-ZAFIRA», реєстраційний номер НОМЕР_1, який був вилучений в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 25 серпня 2017 року та зберігається на спеціальному майданчику тимчасового зберігання транспорту за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, буд. 45 - повернути власнику ОСОБА_4; автомобіль ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2, який був вилучений в ході огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 25 серпня 2017 року та зберігається на спеціальному майданчику тимчасового зберігання транспорту за адресою м. Сєвєродонецьк, вул. Б. Ліщини, буд. 45 - повернути законному володільцю ОСОБА_2; цифровий носій - диск DVD-R з відеозаписом, який поміщений в паперовий конверт білого кольору, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження; чохол від керма автомобіля ВАЗ 2101, переданий на зберігання до камери речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області - повернути власнику ОСОБА_2; два фрагменти тканини з плямами буро-червоного кольору, які знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Сєвєродонецького ВП ГУНП в Луганській області - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч.3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Роз'яснити, що відповідно до ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про примирення, потерпілий чи прокурор мають право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя: Т. О. Комплєктова