Постанова № 69715138, 09.10.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7433/17

Провадження №2-а/428/325/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефович І.О. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення протиправним, зобов'язання поновити виплату пенсійного забезпечення починаючи з травня 1998 року,

встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з адміністративним позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення протиправним, зобов'язання поновити виплату пенсійного забезпечення починаючи з травня 1998 року, мотивуючи вимоги тим , що позивач ОСОБА_2 перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Кадіївка (Стаханов) Луганської області у період з січня 1994 року по травень 1998 рік та отримувала пенсійне забезпечення за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення". У травні 1998 року Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області припинило виплату позивачу ОСОБА_2 пенсійного забезпечення посилаючись на зміну позивачем країни проживання. 19.12.2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась з листом до Головного Управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області щодо поновлення їй виплати пенсії за минулий час, тобто починаючи з травня 1998 року. Своїм листом за № 6/К-15 від 16.01.2012 року Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області відмовило ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 у виплаті пенсійного забезпечення, посилаючись на те, що відповідно до статті 92 зазначеного Закону пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед виїздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання. З 01.01.2004 року набрав чинність Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (пункт 2 частини першої статті 49). Згідно з умовами статті 51 вищезазначеного Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, виплачується за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Однак, позивач ОСОБА_2 вважає, що вказана відмова у виплаті їй пенсійного забезпечення є незаконною, а тому просить визнати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_2 протиправним; зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_2 починаючи з травня 1998 року.

Оскільки з позовної заяви видно, що вимоги позивача стосуються одержання пенсійних виплат, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.183-2 КАС України вважаю необхідним розглядати дану справу у скороченому провадженні.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких він посилається на те, що згідно відомостей наданих представником позивача у період з січня 1994 року по травень 1998 року отримувала пенсійне забезпечення у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення». Із зазначеного можна зробити висновок, що протягом вказаного періоду часу позивач не перебувала на обліку в жодному з управлінь Пенсійного фонду України, оскільки функції з призначення та виплати пенсії у Луганській області були передані органами праці та соціального захисту органам Пенсійного фонду України з 2002 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду". Відповідно до п.5 вказаної постанови, Міністерство праці та соціальної політики забезпечує проведення органами праці та соціального захисту населення інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і здійснює їх передачу органам Пенсійного фонду України. Згідно з абз.9 пп.1 п.2 Порядку передачі функцій з призначення і виплати пенсій органами праці та соціального захисту населення органам Пенсійного фонду у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Запорізькій, Івано-Франківській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Херсонській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та м. Севастополі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року № 497, органи праці та соціального захисту населення передають за актом приймання - передачі архівні пенсійні справи, закриті протягом трьох останніх років, тоді як з моменту закриття пенсійної справи позивача у 1998 році на час передачі функцій з призначення і виплати пенсій органам Пенсійного фонду минуло більше трьох років. Отже, найімовірніше пенсійна справа позивача до системи органів Пенсійного фонду України не передавалася взагалі. А відтак, враховуючи що територіальними органами Пенсійного фонду України рішення про припинення виплати пенсії Позивачеві не приймалося, ними, зокрема Відповідачем, не може бути прийняте і рішення про поновлення її виплати, оскільки, як вже було зазначено вище, Позивач особисто або в особі уповноваженого представника до органів Пенсійного фонду, зокрема до Відповідача, жодних документів для цього не надавав, а пенсійна справа позивача до органів Пенсійного фонду не передавалася. Крім того, згідно тексту резолютивної частини адміністративного позову позивача, останній вимагає «...визнати рішення головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення ОСОБА_2 протиправним...». Зазначене формулювання не містить відомостей про дату і вихідний номер документу, в якому така відмова була викладена, що в свою чергу не дає можливості однозначно встановити коли саме така відмова мала місце і яке саме діяння Відповідача оскаржується. А це, в свою чергу, не дає можливості головному управлінню у разі необхідності надати чітких пояснень, щодо правомірності своїх дії. За таких обставин, виходячи з вищевикладеного, управління просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.5 ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Відповідно до п.п.4.1, 4.3 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до якого ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2011р. ОСОБА_2 звернулась до ГУПФУ в Луганській області щодо виплати пенсії за минулий час, з травня 1998 року. Листом №6/К-15 від 16.01.2012р. відповідач ГУПФУ в Луганській області повідомило позивача про те, що законних підстав для поновлення пенсії за минулий час немає.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги доводи представника позивача ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 щодо його звернення до ГУПФУ в Луганській області в установленому законом порядку з заявою про поновлення виплати пенсії за минулий час, починаючи з травня 1998 року, оскільки матеріалами справи встановлено, що представником позивача не надано доказів того, що ГУПФУ в Луганській області прийняло рішення, в установленому законом порядку, про відмову у поновленні виплати пенсійного забезпечення, а в матеріалах справи наявний лише лист-відповідь на звернення. При цьому суд зауважує, що не можна визнавати дії незаконними (протиправними), якщо такі дії взагалі не проводились.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обставини, викладені представником позивача ОСОБА_1 в обґрунтування свого позову не знайшли підтвердження в матеріалах справи, а отже адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення протиправним, зобов'язання поновити виплату пенсійного забезпечення починаючи з травня 1998 року, не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,11,12,21,70,71,94,159-163,183-2,185,186 КАС України, суддя -

постановив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення протиправним, зобов'язання поновити виплату пенсійного забезпечення починаючи з травня 1998 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя