Ухвала суду № 69710275, 18.10.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/769/17

Головуючий у 1-й інстанції: Майстер П.М.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

18 жовтня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Черняк А.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Васильченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2017 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила: стягнути з відповідача на користь Державної служби України з безпеки на транспорті 14084,61 грн., що еквівалентно 486 євро, відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ на день проведення розрахунку, 28.09.2016 року, в дохід Державного бюджету України (Одержувач: УК у м. Харкові, р/р 31312309700002 у ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ банку 37999649, код бюджетної класифікації: 22160100 - плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 28.09.2016 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Харківській області проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки "MERCEDES", модель BENZ 1831 L, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, результати якої викладено в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-03 "Київ-Харків-Довжанський" км 471.

Крім того, 28.09.2016 року, посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Харківській області складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0006300, в якому встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на 2 ось транспортним засобом "MERCEDES", модель BENZ 1831 L, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, субєкт, що перевіряється - ОСОБА_4.

Також 28.09.2016 року посадовою особою Управління Укртрансбезпеки у Харківській області складено розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, згідно з яким плата за проїзд з перевищенням нормативного допустимого навантаження на ось складає 486 євро.

13.02.2017 року зазначені документи надіслані на адресу ОСОБА_4, проте останньою вказані кошти добровільно не сплачено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом про стягнення.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.

За приписами ч. 4 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Абзацом 12 ч. 7 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до ч.14 ст. 6 Закону № 2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно абз. 56 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб'єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об'єкти, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Частинами 17, 18 Закону № 2344-III передбачено, що рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників, визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" № 879 від 27.06.2007.

Відповідно до пп. 4 п .2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Відповідно до пп. 11 п. 2 Порядку №879, точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху (п. 3 Порядку №879).

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно п.п. 20-22 Порядку №1567 за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2. Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою-суб'єктом господарювання. Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший- до органу державного контролю. Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.

У ч. 4 ст. 48 Закону № 2344-III зазначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відповідно до п. 28 Порядку №879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Відповідно до п. 31 Порядку №879, при визначенні розміру плати за проїзд транспортних засобів з осьовим сполученням більше трьох береться до рахунку схема, що спричиняє більші руйнування доріг з комбінацій одно-, двох- та трьохосьових сполучень, а найбільша сума навантаження на суміжні осі припадає на максимальну колісну формулу. Для строєних осей з одиночними шинами плата за перевищення допустимих навантажень на вісь (осі) збільшується у два рази.

В силу вимог п. 31-1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. Згідно з п. 26 Порядку №879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету. Відповідно до абз. 2 п. 27 Порядку №879, плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Згідно з п. 41 Порядку №879, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, автомобіль відповідачки, що перевірявся, підпадає під ознаки великовагового транспортного засобу. За виявлені в результаті перевірки порушення, ОСОБА_4 нараховано відповідну плату у розмірах, визначених вказаним вище Порядком.

Щодо твердження апелянта про те, що остання не є перевізником та до неї безпідставно застосовані фінансові санкції, так як право користування на автомобіль, що перевірявся, передано її чоловікові, колегія суддів звертає увагу, що на момент складення акту, довідки та здійснення розрахунку у посадових осіб Укртрансбезпеки були відсутні належні докази на підтвердження здійснення перевезення не власником автомобіля.

Крім того, колегія суддів зазначає, що докази сплати відповідачем в добровільному порядку плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом, а також докази оскарження розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в матеріалах справи відсутні.

Щодо доводів апелянта про відсутність належних документів на основі яких проведено вказану перевірку, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявні: довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 28.09.2016 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0006300, розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №6300 від 28.09.2016 року.

Таким чином, акт перевірки складений в порядку, у спосіб та в межах повноважень, наданих чинним законодавством як того вимагає ст.19 Конституції України.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 березня 2016 року у справі №К/800/62591/13.

Враховуючи зазначене, вказаний розрахунок є чинним і підлягає виконанню, тому посилання ОСОБА_4 на неправомірність примусового стягнення плати за проїзд є необґрунтованим та безпідставним.

Зважаючи на зазначене, провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи в повному обсязі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума у розмірі 14084,61 грн. підлягає стягненню з відповідачки, як плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 жовтня 2017 року

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.