Ухвала суду № 69709751, 19.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

19 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2439/15

Категорія: 14 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Стас Л.В.

суддів - Турецької І.О., Градовського Ю.М.

за участю секретаря - Худика С.А.

за участю прокурора -Пашаєва Г.В.

за участю представників 3-х осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю 3 -ї особи - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року по справі за позовом Прокурора Приморського району м. Одеси до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-10", про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Приморського району м. Одеси звернувся з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-10" про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації, проведену Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 26 грудня 2013 року за № ОД 14213360035, про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, подану ОСОБА_4.

Позовні вимоги мотивовані тим, що інспекцією не перевірено достовірність даних, викладених у Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 26.12.2013 за № ОД 14213360035, яка подана ОСОБА_4 та зареєстровано вказану декларацію, оскільки ОСОБА_4 у вказану декларацію про готовність реконструйованого зазначеного об`єкту нерухомості внесено недостовірні дані, які є підставою вважати останній об`єктом самочинного будівництва.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року - позов задоволено.

Реєстрацію декларації, проведену Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 26 грудня 2013 року за № ОД 14213360035, про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, подану ОСОБА_4, - скасовано.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду від 30 травня 2017 року -скасувати, прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, розпорядженням Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міської ради від 14 березня 2003 року № 237 "Про збереження підсобного приміщення квартири АДРЕСА_1" збережено самовільно улаштоване підсобне приміщення - літню кухню площею 21,2 кв.м у дворі будинку АДРЕСА_1 і дозволено сім'ї гр. ОСОБА_6 її подальшу експлуатацію на строк до реконструкції району.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 05 грудня 2013 року, виданого Департаментом міського господарства Одеської міської ради, на підставі розпорядження від 05 грудня 2013 року № 219865, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на праві приватної спільної власності в рівних частках належить квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 35,5 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі даного свідоцтва Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області зареєстровано право власності за ОСОБА_6 (1/2 частина квартири) та ОСОБА_7 (1/2 частина квартири).

26 грудня 2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеської області за № ОД 14213360035 зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструкція житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, ІІ категорія складності", яка подана ОСОБА_4.

В п.10 Декларації зазначено дозвільним документом на виконання будівельних робіт - Дозвіл на початок будівельних робіт від 01 лютого 2007 року №89/06, виданий Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м.Одеси.

В п.11 Декларації датою початку будівництва вказано 28 липня 2007 року, датою закінчення будівництва - 13 грудня 2013 року.

На підставі вказаних документів 26 травня 2014 року за № 22128744 Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області ОСОБА_4 видано свідоцтво на право власності на житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскаржувана реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатації щодо реконструкції житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: внесення в декларацію недостовірних даних щодо дозволу на виконання будівельних робіт та стосовно правового статусу земельної ділянки, на якій розташований реконструйований об'єкт.

Покладання частиною другою статті 71 КАС України обов'язку на відповідача суб'єкта владних повноважень довести правомірність прийнятого ним рішення чи вчиненої дії не звільняє суд від обов'язку з'ясування обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги або які мають інше значення для вирішення справи та перевірки їх відповідними доказами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.

Процедура прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011року №461, відповідно до п.3 якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Згідно з п.17 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011року №461 реєстрація декларації або видача сертифіката чи їх дублікатів здійснюється шляхом внесення даних до реєстру з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"» та «Про адміністративні послуги"».

У справі розглянуті вимоги про визнання незаконними дії по проведенню перевірки та скасування рішення Інспекції про реєстрацію декларації про готовності об'єкта до експлуатації.

За змістом частини 9 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації або сертифікат є підставою у тому числі для оформлення права власності на нього.

Частиною другої статті 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна) та його прийняття до експлуатації, якщо це передбачено законом. А якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, воно виникає з моменту державної реєстрації.

Характеризуючи ненормативні правові акти, Конституційний Суд України у рішенні від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа N 1-9/2009) їх визначив як такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

На неможливість забезпечення реального захисту прав оскарженням актів індивідуальної дії, які вичерпали свою дію та на підставі яких виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, вказував Верховний Суд України, зокрема у постанові від 11.11.2014 року (справа №21-405а14).

Отже правове значення для вирішення справи має також встановлення обставин набуття та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у зв'язку з прийняттям в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Подальше оспорювання правомірності набуття права власності ОСОБА_4 на спірний житловий будинок за адресою : АДРЕСА_1 має вирішуватися у порядку цивільного судочинства, так як виникає спір про право.

Наведена правова ситуація дозволяє дійти такого правового висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Виходячи з наведеного спірні правовідносини носять не публічний, а приватно-правовий характер, тому вирішення даного спору не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Враховуючи викладене та наведені норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а вказані спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно п.1ч.1ст.157 КАС України провадження у справі підлягає закриттю, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судом першої інстанції даний спір розглянутий в порядку адміністративного судочинства, тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 157, 195,198, , 202, 203, 205,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року по справі за позовом Прокурора Приморського району м. Одеси до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Моряк-10", про визнання протиправною та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації - скасувати.

Прийняти нову ухвалу, якою провадження у справі - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення її в повному обсязі.

Головуючий :

Судді: