Постанова № 69709728, 18.10.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/452/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» Матвієнко А.А. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не затвердження Реєстру вкладників AT «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині не включення в Реєстр на підставі договору № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, укладеного 19.01.2015 року між ОСОБА_1 та AT «ІМЕКСБАНК», зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Реєстру вкладників AT «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині включення ОСОБА_1 на підставі договору № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, укладеного 19.01.2015 року між ОСОБА_1 та AT «ІМЕКСБАНК».

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що 16.01.2016 року між ним та ПАТ «ІМЕКСБАНК» укладено договір про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року вклад «Постійний клієнт « 3 міс. щоміс.» № 30023584. Відповідно до умов договору, на рахунок Позивача було внесено 12000,00 доларів США строком на три місяці з датою повернення вкладу 21.04.2015 року.

Не зважаючи на те, що строк дії вказаного договору сплив, Позивачем не було отримано власні грошові кошти. Позивач вважає, що він повинен бути включений до Загального реєстру відшкодувань ще в 2015 році на підставі направленого обґрунтування Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Імексбанк» на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вих. №6009 від 22.09.2015 року та наданого уточненого переліку вкладників.

Позивач, не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не затвердження Реєстру вкладників, просив суд зобов'язати його затвердити зміни до Реєстру вкладників AT «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині включення ОСОБА_1

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не затвердження Реєстру вкладників AT «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині не включення в Реєстр на підставі договору № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, укладеного 19.01.2015 року між ОСОБА_1 та AT «ІМЕКСБАНК».

Зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб затвердити зміни до Реєстру вкладників AT «ІМЕКСБАНК», які мають право на отримання гарантованого відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в частині включення ОСОБА_1 на підставі договору № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014 року, укладеного 19.01.2015 року між ОСОБА_1 та AT «ІМЕКСБАНК».

Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) суму сплаченого судового збору в розмірі 1102,42 грн.

Не погоджуючись з даною постановою суду Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що 16.01.2015 року між позивачем та АТ «Імекбанк» укладено договір банківського рахунку № 30023569 та договір № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014, умови яких передбачають зарахування на рахунок Позивача 12000,00 доларів США, з процентною ставкою - 6 відсотків річних.

Вказаний договір є договором приєднання у визначенні статті 634 Цивільного кодексу України та укладається шляхом приєднання Вкладника, що має намір отримувати банківські послуги.

Дата відкриття рахунку та внесення суми вкладу 16.01.2015 року.

15 січня 2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №16/БТ "Про віднесення AT "ІМЕКСБАНК" до категорії проблемних".

Постановою Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року №50, акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26 січня 2015 року №50 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26 січня 2015 року №16 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК", згідно якого з 27 січня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ "ІМЕКСБАНК". Тимчасову адміністрацію в АТ "ІМЕКСБАНК" запроваджено строком на три місяці з 27.01.2015 року по 26.04.2015 року включно.

27 січня 2015 року на офіційному веб-сайті банку повідомлено, що протягом дії тимчасової адміністрації вкладники АТ "ІМЕКСБАНК" можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився, та за договорами банківського рахунку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №84 від 23 квітня 2015 року строк проведення тимчасової адміністрації в АТ "ІМЕКСБАНК" та повноваження уповноваженої особи Фонду продовжено до 26 травня 2015 року включно.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 21 травня 2015 року №330 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27 травня 2015 року №105 "Про початок процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

04 червня 2015 року на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано оголошення про те, що у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 27 травня 2015 р. № 105, "Про початок процедури ліквідації АТ "ІМЕКСБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" Фонд з 04 червня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача правомірно включено уповноваженою особою до переліку вкладників АТ "ІМЕКСБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, щодо повноважень та функцій Фонду відносно виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452 від 23.02.2012 року.

За змістом пункту 1.8 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" від 12.11.2003р. №492, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за № 1172/8493 банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

На підставі пункту 3 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

За правилами частини 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та пункту 8 розділу I Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 року №14 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п.4 р.III Положення №14).

Згідно частин 1, 3 статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 р. АТ "ІМЕКСБАНК" віднесено до категорії проблемних банків та заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

16.01.2015 року між позивачем та АТ «Імекбанк» укладено договір банківського рахунку № 30023569 та договір № 30023584 про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20.01.2014, умови яких передбачають зарахування на рахунок Позивача 12000,00 доларів США, з процентною ставкою - 6 відсотків річних.

Водночас колегія суддів зазначає, що вищеозначена постанова Правління Національного банку України набрала чинності саме 15.01.2015 р. з огляду на таке.

За змістом положень статті 56 Закону України "Про Національний банк України" національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Національний банк видає розпорядчі акти з питань організаційно-розпорядчого характеру або індивідуальної дії, які не є нормативно-правовими актами. Розпорядчі акти оприлюднюються та набирають чинності в порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку (крім нормативно-правових актів, які містять інформацію з обмеженим доступом) набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений у такому акті. Офіційним опублікуванням нормативно-правового акта Національного банку вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур'єр", "Голос України" або перше розміщення на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, не підлягають опублікуванню та доводяться до відома юридичних та фізичних осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Національним банком.

Нормативно-правові акти Національного банку, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності у порядку, встановленому цими актами.

Крім того зі змісту постанови Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 р. вбачається позначка "банківська таємниця".

Отже, оскільки постанова Правління Національного банку України №16/БТ від 15.01.2015 р. є розпорядчим актом організаційно-розпорядчого характеру, що містить інформацію з обмеженим доступом, момент набрання постановою чинності збігається з моментом її видання.

Тобто у ПАТ «ІМЕКСБАНК» при укладанні вказаного договору з позивачем були відсутні належні повноваження для укладання даного правочину, а тому договір від 16.01.2015 року є нікчемним.

Згідно частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частини 3 цієї статті.

Відповідно пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до частини другої статті 1058 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Згідно статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування тощо).

Умовами публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати перевагу одному споживачеві перед іншим щодо укладання публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, керуючись положеннями статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Комісією були затверджені результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, як вбачається з матеріалів справи (Т. 1 а.с. 17) за договором позики ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 безвідсоткову позику у сумі 12 000 доларів США.

Таким чином, ОСОБА_1 фактично було розбито свій рахунок з метою штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів в межах гарантійного розміру 200000 грн. за рахунок держави, за допомогою перерахування цих коштів на рахунки третіх осіб, що надає можливості власнику вкладу, отримати всю суму повністю шляхом його "дроблення".

Отже, перераховані кошти не являються власними коштами позивача та не являються вкладом в розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято обґрунтоване рішення про нікчемність правочину, а тому відсутні і правові підстави для включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи викладені в постанові суду першої інстанції є необґрунтованими, оскільки Договір вкладу, на який посилається Позивач є нікчемним, а тому банком правомірно застосовано наслідки нікчемності до цього договору, при цьому рішення комісії, наказ про визнання цього договору нікчемним та дії банку щодо перерахування на поточний рахунок ініціатора переказу коштів позивачем оскаржені не були.

Така ж сама правова позиція була висловлена Вищим адміністративним судом України від 28.01.2016 р., який розглянувши справу К/800/40534/15 дійшов до висновку, "що з урахуванням того, що спірний правочин укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про нікчемність даного правочину. Решта наведених мотивів щодо підстав відмови в задоволенні позову не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення".

З урахуванням вищевикладеного та з огляду на те, що спірний правочин є нікчемним, оскільки був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до виконання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктами 1, 4 частини 1 статті 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п. 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року у справі № 815/452/16 - скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 23 жовтня 2017 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин