Ухвала суду № 69709708, 18.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/8668/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування наказів № 818 від 06.06.2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Тисменицького ВП, № 244 о/с від 06.06.2016 року про звільнення зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, поновлення на посаді заступника начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року позов задоволений.

Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Івано-Франківській області оскаржило постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального права. Просить її скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що підставою звільнення ОСОБА_1 стало вчинення ним дисциплінарного проступку (ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ) та відсутність з його сторони дієвого контролю за діями підлеглих, що призвело до вчинення кримінального правопорушення підлеглим позивача - Якимівим А.Є. Вважає апелянт, що Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області при накладенні дисциплінарного стягнення дотримано вимоги статей 1, 2, 5, 7, 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та Закону України «Про Національну поліцію», а суд першої інстанції, здійснюючи розгляд справи, не взяв до уваги того, що такі обставини доведені службовим розслідуванням.

В судовому засіданні позивач заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_1 з 03.02.2015 року обіймав посаду заступника начальника відділу - начальника сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області.

Наказом № 818 від 06.06.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Тисменицького ВП ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у відсутності дієвого контролю за діями підлеглих, що призвело до допущення майором поліції Якимівим А.Є. ряду порушень вимог чинного законодавства України. (а.с. 43).

Наказом по особовому складу Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області № 244 о/с від 06.06.2016 року на підставі підпункту 6 пункту 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби (а.с. 6).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Головним управлінням Національної поліції України в Івано-Франківській області як суб'єктом владних повноважень не доведено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. Крім того, суд першої інстанції вважав необґрунтованим висновок відповідача про неналежне виконання службової дисципліни ОСОБА_1, яке полягає у відсутності дієвого контролю за службовою діяльністю підлеглих, невжитті заходів щодо організації профілактичної роботи з питань дотримання дисципліни та допущенні вчинення підлеглими корупційних правопорушень.

З такими висновками погоджується апеляційний суд та зазначає наступне.

Згідно з п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 23.12.2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», затвердженого Законом України від 22.04.2006 року № 3460-ІУ (із наступними змінами).

Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з абз. 1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Стаття 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначає, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу. Особливу увагу начальник повинен приділяти вивченню індивідуальних якостей підлеглих, дотриманню статутних відносин між ними, створенню здорового морально-психологічного клімату в колективі, його згуртуванню, своєчасному запобіганню порушенням службової дисципліни та виявленню причин їх учинення, формуванню нетерпимого ставлення до порушників, враховуючи при цьому думку колективу та громадськості.

Виходячи зі змісту статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Як встановлено судом першої інстанції і визнається сторонами, підлеглому ОСОБА_1 - майору поліції Якиміву А.Є. під час перебування останнього у відпустці повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, яке полягало у вимаганні та в одержанні неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів на загальну суму 20000 грн. за безперешкодне перевезення та супровід підакцизних товарів через територію обслуговування відділу поліції.

Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, ні у наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, ні у матеріалах службового розслідування не містяться докази та факти, які свідчать про взаємозв'язок даного факту із бездіяльністю ОСОБА_1 та відсутність контролю з його сторони за діями підлеглих.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено врахування ним при обранні виду стягнення ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу ОСОБА_1, оскільки звільнення осіб рядового і начальницького складу з поліції ,як вид стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Як роз'яснив Верховний Суд України у постанові від 11.03.2014 року у справі №21-13а14, при розгляді кожної справи про застосування дисциплінарних стягнень суд повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. Така особа може бути звільнена лише за наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу.

Апеляційний суд не бере до уваги покликання апелянта на вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, оскільки, як вже встановлено, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено та з матеріалів справи не встановлено фактів відсутності дієвого контролю за діями підлеглих та порушення ним ст. 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 як заступник начальника відділу - начальник сектору кримінальної поліції Тисменицького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області належним чином виконував свої обов'язки, що стосувалися контролю за станом службової дисципліни. Крім того, підлеглий позивача Якимів А.Є. під час вчинення порушень, про які йдеться в оспорюваних наказах, перебував у відпустці, що унеможливлює контроль за його діями керівництва.

Суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

ухвалив :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року справі № 809/875/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді Т. В. Онишкевич Я. С. Попко

Ухвала складена в повному обсязі 23.10.2017 року