Ухвала суду № 69709614, 17.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/7800/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

апелянта ОСОБА_1

представника відповідача Козича В.Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року про закриття провадження у справі № 813/1230/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною відповіді,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправною відповідь відповідача від 10.03.2017 № 2618/2/7-09.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2017 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправною відповіді - закрито.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У апеляційні скарзі зазначає, що він оскаржив саме дії суб'єкта владних повноважень щодо надання йому відповіді, а не саму відповідь, у зв'язку з чим в силу п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України вважає, що даний спір потрібно розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Апелянт в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні ст. 17 КАС України, відповідь від 10.03.2017 № 2618/2/7-09 «Щодо виконання рішення суду» не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії і не тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків у позивача, а тому не може бути оскаржена в адміністративному суді.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

З матеріалів справи слідує, що позивач звернувся до Територіальної державної інспекції з питань праці у Львівській області, правонаступником якої є відповідач, із зверненням від 19.05.2014 наступного змісту: «Чи зобов 'язані Ви були 24.11.2009 на підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України повідомити мене з огляду на вимоги ст. 15 та ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» про притягнення інспектора п. Кипибіди Т.Є. до дисциплінарної відповідальності наказом № 72-к від 24.11.2009 шляхом зменшення розміру преміальних за неналежне виконання своїх службових обов'язків при розгляді мого звернення від 06.10.2009р?».

Відповідач надав позивачу відповідь № 02-246805 від 02.06.2014. Не погодившись з вказаною відповіддю позивач оскаржив її у судовому порядку до Львівського окружного адміністративного суду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.07.2014 у справі №813/4966/14 в задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 у справі №876/8264/14 вказану постанову суду скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо дачі відповіді №02-2468/05 від 02.06.2014 на заяву від 09.05.2014; зобовязано відповідача розглянути звернення позивача та надати відповідь на поставлені запитання у зверненні від 09.05.2014 у відповідності до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» від 03.10.1996 № 393/96 ВР.

Відповідач на виконання вказаної постанови суду надав позивачу відповідь від 15.01.2015 № 02- 0056/05, в якій повідомили його про те, що до інспектора Кипибіди Т.Є. застосовані заходи дисциплінарного впливу в листопаді 2009 року, які полягали у зменшенні премії за допущені недоліки у роботі, в т.ч. встановлення факту неповного вивчення інспектором питань, які зазначені у зверненні ОСОБА_1 від 06.10.2009. У відповіді також зазначено, що оскільки заходи впливу застосовувалися за результатами роботи інспектора в цілому, а не за результатами розгляду звернення то безпосередньо про вжиті заходи заявник не повідомлявся.

Одночасно відповідач надіслав повідомлення до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про добровільне виконання рішення суду. Постановою державного виконавця від 16.02.2015 закінчено виконавче провадження з підстав фактичного виконання рішення суду у повному обсязі.

Не погодившись із закінченням виконавчого провадження, позивач оскаржив відповідну постанову до суду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана протиправною та скасована. При цьому, вказана постанова державного виконавця визнана судом протиправною у звязку з тим, що державний виконавець не здійснив перевірку фактичного виконання рішення суду.

У зв'язку цим начальник відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Львівській області прийняв постанову від 09.02.2017 ВП № 46368822 якою скасував постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Постанова начальника відділу примусового виконання рішень отримана відповідачем 22.02.2017.

Відповідач на виконання вказаних судових рішень надав позивачу відповідь від 10.03.2017 №2618/2/7-09 «Щодо виконання рішення суду».

Не погоджуючись із вказаною відповіддю, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер).

Згідно із ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно пояснень ОСОБА_1, що знайшли своє підтвердження в позовній заяві, підставою для звернення позивача до суду стали протиправні дії відповідача щодо надання йому відповіді від 10.03.2017 № 2618/2/7-09, які полягають у порушенні Конституції України та Закону України «Про звернення громадян».

Судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи встановлено, що позивач в прохальній частині позовної заяви справді просить визнати протиправною відповідь відповідача від 10.03.2017 № 2618/2/7-09, однак зі змісту позовної заяви та пояснення позивача по суті він оскаржує дії суб'єкта владних повноважень в силу ст. 17 КАС України, а саме дії щодо наданню такої відповіді, а тому суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що оскаржується відповідь, як рішення суб'єкта владних повноважень (нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії), яке відображене у відповіді від 10.03.2017 № 2618/2/7-09 «Щодо виконання рішення суду».

Аналізуючи зміст наведених законодавчих норм та з урахуванням матеріалів справи, судом першої інстанції не враховано зазначені вище обставини та зроблено передчасний висновок про закриття провадження у справі з тих підстав, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, чим припустився порушень норм процесуального закону.

Відповідно до ст. 204 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті вимог, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 199 КАС України.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199 п.3, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року про закриття провадження у справі № 813/1230/17 скасувати та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький

Повний текст ухвали складено 23 жовтня 2017 року