Ухвала суду № 69709550, 18.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1475/17 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.,

за участю:

представників позивача Завірюхіна М.В., Тремполця В.В.,

представника відповідача Кравчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецсервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецсервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецсервіс», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві від 25.10.2016 №0006111402 та №0006121402.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, в той час, як представник відповідача проти цього заперечувала, просила залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Брон плюс» за період з 01.07.2013 по 30.06.2016.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 96 239,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2014 року на суму 11 814,00 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 95 119,00 грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 07.10.2016 №417/26-15-14-02-04/37063548 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.10.2016:

- №0006111402, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 118 899,00 грн., у тому числі: 95 119,00 грн. - основний платіж, 23 780,00 грн. штрафні (фінансові) санкції;

- №0006121402, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 108 700,00 грн., у тому числі: 96 239,00 грн. - основний платіж, 12 461,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказані податкові повідомленнями-рішенням протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несправедливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті спірних рішень відповідач діяв в межах наданих повноважень та відповідно до норм Закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно підпункту134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, формування платником податку витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

Крім того, відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ТОВ «Торговий дім «Укрспецсервіс» здійснювало господарські взаємовідносини ТОВ «Брон плюс».

Так, між ТОВ «Торговий дім «Укрспецсервіс» (покупець) та ТОВ «Брон плюс» (постачальник) укладено ряд типових договорів купівлі-продажу, відповідно до умов яких постачальник поставляє покупцеві мастильні матеріали, гідравлічні рідини, а покупець приймає та оплачує поставлений постачальником товар.

На підтвердження реальності господарський операцій позивачем надано копії договорів, видаткових накладних, рахунків на оплату, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдову відомість по рахунку 631, банківських виписок.

Разом з тим, як вірно наголошує суд першої інстанції, з товарно-транспортних накладних вбачається, що перевізником є ОСОБА_6, проте, матеріали справи не містять доказів укладення з ним договору на перевезення чи доказів перебування вказаної особи в штаті працівників позивача. При цьому, позивачем не надано пояснень, яким чином здійснювалось навантаження розвантаження товару, відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей тощо.

В суді апеляційної інстанції позивачем долучено до матеріалів справи копії письмових заявок на отримання товару, копії паспортів якості та сертифікатів якості продукції.

Однак, зазначені документи не були надані товариством до перевірки та під час розгляду справи у суді першої інстанції на вимогу суду.

Водночас, вироком Солом'янського районного суду м.Києва від 03.03.2016 у справі №760/1843/16-к (кримінальне провадження №1-кп/760/395/16) визнано винним та засуджено директора ТОВ «Брон плюс» ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України (Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців).

Вказаним рішенням, зокрема, встановлено, що ОСОБА_7 та невстановленими особами вчиненні дії, які полягали у внесенні в документи, які відповідно до закону подавались для проведення державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Брон плюс», завідомо неправдивих відомостей та призвели до того, що невстановлені слідством особи отримавши реєстраційні документи ТОВ «Брон плюс», а також печатку вказаного товариства, здійснювали діяльність з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України.

При цьому, з вказаного вироку вбачається, що ОСОБА_7 не мав ніякого відношення до господарської діяльності товариства, в той час як фінансово господарською-діяльністю з використанням ТОВ «Брон плюс» займались інші особи, водночас, первинні документи щодо спірних правовідносин підписані, саме, ОСОБА_7

Верховний Суд України в постанові від 17 листопада 2015 року (справа за позовом ТОВ «Новтехпром» до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень) висловив правову позицію щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, з огляду на те, що керівники постачальників не підписували первинних документів від імені очолюваних ними юридичних осіб та заперечували свою причетність до їх реєстрації та господарської діяльності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11) викладена правова позиція (що неодноразово була продубльована судом в постановах від 01.12.2015 у справі № 21-1661а15, від 02.12.2015 у справі № 21- 3849а15), відповідно до якої податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, у випадку їх заповнення неуповноваженими особами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Так, статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Таким чином, отримані послуги по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Брон плюс» не підлягають включенню до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта

Суд звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, як зазначає Вищий адміністративний суд України в рішенні від 26 березня 2014 року (справа №К/9991/26540/11), платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецсервіс» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Ухвала в повному обсязі складена 20 жовтня 2017 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А. Ісаєнко

О.М.Оксененко