Постанова № 69709208, 19.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 жовтня 2017 року 09:47 №826/11032/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової А.В., при секретарі судових засідань Огнивому Д.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_2до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №7152-17, скасування нарахованої пені, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якій просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.06.2015 №7152-17;

2) визнати протиправною та скасувати нараховану Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві пеню на суму грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17 у розмірі 3486,54 грн.;

3) зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві висновок про повернення ОСОБА_2 суми надміру сплаченого транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 20 833,33 грн., нараховані відповідно до податкового повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки, виходячи з положень підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідний контролюючий орган не наділений правом на формування транспортного податку у 2015 році, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №7152-17, нарахована пеня є протиправними та підлягають скасуванню, а сплачена сума податку - поверненню.

Відповідач проти позову заперечував мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, на підставі та в межах повноважень контролюючого органу.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER PRADO 150, об'єм двигуна 3956 куб.см., 2011 року випуску.

На підставі викладеного, Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №7152-17, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 20 833,33 грн.

В подальшому Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві нараховано пеню на суму грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17 у розмірі 3486,54 грн.

ОСОБА_2 сплачено нараховану йому суму транспортного податку у розмірі 20 833,33 грн., що підтверджується квитанцією від 15.08.2016.

Проте, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а сплачена сума податку такою, що підлягає поверненню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 з 01 січня 2015 року введено в дію статтю 267 Податкового кодексу України "Транспортний податок".

Відповідно до вимог статті 267 Податкового кодексу України, в редакції на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з приписами підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Відповідно до пункту 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

При цьому, згідно з приписами підпункту 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Слід зазначити, що вказані положення, якими врегульовано питання застосування транспортного податку введені в дію з 01 січня 2015 року.

Відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі стабільності - згідно якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зазначений принцип визнано законодавцем однією з основних засад податкового законодавства. Закріплений у положеннях Податкового кодексу України, процитований принцип є елементом правового регулювання. Зазначений принцип не лише окреслює правила нормотворення у сфері оподаткування, він визначає обсяг прав та обов'язків учасників правовідносин у такій сфері. Будь-який платник податків в Україні, опираючись на принцип стабільності, має право на незмінність режиму оподаткування, елементів податків, які ним сплачуються, протягом бюджетного року, як результат - на визначеність умов здійснення ним тієї чи іншої оподатковуваної діяльності чи діяльності, пов'язаної з виникненням об'єкта оподаткування. У випадку ж зміни елементів податків протягом такого року законодавцем, такий платник має право та обов'язок з урахуванням способу та змісту здійснених змін, враховуючи наявний у платника обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи, виконувати свої зобов'язання відповідно до закону із тими межами свободи, які допускаються.

Приписами статті 5 Податкового кодексу України визначено порядок співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, а саме: для регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, застосовуються поняття, правила та положення, які встановлено Податковим кодексом України.

Порядок формування доходної частини бюджетів, визначено у частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, а саме: закони України, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

З урахуванням вимог чинного законодавства, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з яким з 01 січня 2015 року введено в дію "Транспортний податок", прийнятий 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

В іншому випадку, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати транспортного податку, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків.

Положеннями підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, та якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Отже, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків при існуванні неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків такого платника, а також ролі рішень Європейського Суду з прав людини як джерела права в Україні, у суду при розгляді даної справи відсутні підстави для обмежувального тлумачення підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вказує про безпідставність нарахування позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку за 2015 рік, оскільки таке нарахування повинно відбуватися не раніше 2016 року.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена у постановах Київського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2015 у справі №826/17506/15 (ЄДРСР №54393095, від 16.12.2015 у справі №826/14790/15 (ЄДРСР №54359221), від 12.01.2016 у справі №826/18339/15 (ЄДРСР №55006032), від 18.02.2016 у справі №826/22034/15 (ЄДРСР №55935485), від 26.01.2016 у справі №823/5268/15 (ЄДРСР №55249165) та в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2016 у справі №826/15547/15 (ЄДРСР №55613540), від 27.01.2016 у справі №826/20180/15 (ЄДРСР №55377458), а також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 у справі №804/14459/15 (ЄДРСР №57344694) та постанові Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 у справі №К/800/8077/16 (ЄДРСР №60223298).

З урахуванням всього викладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2015 №7152-17 підлягають задоволенню.

З листа Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.08.2017 №6457/Б/26-51-13-01-11 вбачається, що за позивачем обліковується пеня у розмірі 3486,54 грн.

Враховуючи, що пеня у розмірі 3486,54 грн. нарахована Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на суму грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17, яке визнане судом протиправним, то така пеня, теж, підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві висновок про повернення ОСОБА_2 суми надміру сплаченого транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 20 833,33 грн., нараховані відповідно до податкового повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17, то суд зазначає наступне.

Згідно із приписами пунктів 43.1 та 43.3 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані (пункт 43.6 статті 43 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав від позивача заяву, однак, на момент подання позовної заяви відповідний висновок органу казначейства про повернення позивачу помилково сплаченого грошового зобов'язанням з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік відсутній.

Відповідно до наведеного та враховуючи скасування судом податкового повідомлення-рішення, на підставі якого виник обов'язок у позивача щодо сплати грошового зобов'язання зі транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 20833,33 грн., суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання відповідача скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві висновок про повернення ОСОБА_2 суми надміру сплаченого транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 20 833,33 грн., нараховані відповідно до податкового повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.06.2015 №7152-17.

Визнати протиправною та скасувати нараховану Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві пеню на суму грошового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17 у розмірі 3486,54 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві скласти та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві висновок про повернення ОСОБА_2 суми надміру сплаченого транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 20 833,33 грн., нараховані відповідно до податкового повідомленням-рішенням від 12.06.2015 №7152-17.

Присудити на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 1280,00 грн. (одну тисячу двісті вісімдесят грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Літвінова А.В.