Постанова № 69709183, 21.10.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21 жовтня 2017 року 09:50 № 826/20585/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого Шрамко Ю.Т., суддів Вєкуа Н.Г., Костенка Д.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Міністерство інфраструктури України про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, (далі - відповідач-1), Державної адміністрації залізничного транспорту України (далі - відповідач-2), третя особа: Міністерство інфраструктури України, (далі - третя особа), про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 1154-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України»; про визнання протиправним та скасування наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.12.2014 року № 4114/ос «По особовому складу» та про поновлення позивача на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2015 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2014 року №4114/ос «По особовому складу», поновлення на посаді Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, третя особа: Міністерство інфраструктури України про визнання протиправним та скасування розпорядження направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Судом касаційної інстанції вказано, що судами не перевірено та не досліджено наявність розмежувань посадових обов'язків щодо забезпечення діяльності Укрзалізниці між позивачем та його заступниками, а також ймовірність допущення вказаних в акті порушень саме заступниками позивача. Залишена поза увагою судів і та обставина, що зазначені в акті порушення мали місце до призначення позивача на посаду Генерального директора. Ця обставина має визначальне значення з огляду на те, що ОСОБА_1 перебував на посаді Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України» короткий проміжок часу, а саме: з 01 квітня 2014 року по 26 листопада 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що Кабінетом Міністрів України у розпорядженні від 26.11.2014 року № 1154-р не вказано підстав звільнення з посади, попередження про звільнення працівника за два місяці з боку власника або уповноваженої особи позивачу надіслано не було, звільнення відбулося під час відпустки.

Представник відповідача - Кабінету Міністрів України проти позову заперечив з огляду на повноваження Уряду та вказав, що призначення та звільнення з посади генерального директора Укрзалізниці відбувається за поданням Міністра інфраструктури України, в даному випадку подання про звільнення позивача з посади було видано 25.11.2014 року № 7013/10/14-14 на підставі акту про результати проведення перевірки окремих питань діяльності Укрзалізниці від 25.11.2014 року та на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство інфраструктури України підтримала позицію відповідача та заперечила проти позову з підстав законності прийняття розпорядження про звільнення, оскільки за результатом перевірки діяльності Укрзалізниці встановлено неналежне виконання обов'язків позивачем на посаді генерального директора.

Суд зазначає, що вимоги до відповідача-2 не вирішувались при розгляді справи, провадження у справі в частині вимог до Державної адміністрації залізничного транспорту України закрито. Під час розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 - представника ОСОБА_1 Вищим адміністративним судом України ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.03.2015 року, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу від 03.12.2014 року №4114/ос «По особовому складу», поновлення на посаді Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України, не переглядалась, а тому суд при новому розгляді справи не може вирішувати питання щодо зазначених вимог до Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Представник відповідача-2 у відповідне судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшли.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 працював на посаді Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.04.2014 року № 292-р, наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 04.04.2014 року № 295/ос «По особовому складу»). Згідно форми № П-1 позивач прийнятий на роботу на підставі безстрокового трудового договору та без випробувального строку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №1154-р ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України. Розпорядження оприлюднене в газеті «Урядовий кур'єр» 02.12.2014 року.

Підстави звільнення позивача з посади у спірному розпорядженні не вказано.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржене розпорядження прийнято на підставі подання (пропозиції) Міністра інфраструктури України від 25.11.2014 №703/10/14-14, зі змісту якого вбачається, що на виконання доручення Кабінету Міністрів України від 04.09.2014 № 696-т до листа Служби безпеки України від 31.08.2014 № 585 та відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.09.2014 № 198-Г була проведена перевірка окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, за результатом якої складено акт про результати проведення перевірки окремих питань діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту від 25.11.2014 №07/14-14-19-133-17/ДСК (далі - акт перевірки). Згідно з висновками викладеними в акті перевірки, виявлені за результатами проведеної перевірки порушення, свідчать про недоліки у виконанні Укрзалізницею своїх завдань та функцій. Персональну відповідальність за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею своїх функцій покладено на генерального директора Укрзалізниці.

Міністром інфраструктури листом від 25 листопада 2014 року № 6998/10/14-14 повідомлено позивача про необхідність надання в строк до 17 години 25 листопада 2014 року особистих письмових пояснень з приводу фактів, викладених в акті перевірки від 25 листопада 2014 року.

Проте, у зв'язку із відсутністю позивача на робочому місці, пояснення не відібрані, про що складено відповідний акт від 25 листопада 2014 року. Згідно наказу від 24.11.2014 року за № 4069/ос позивач взяв відпустку без збереження заробітної плати на 3 календарні дні з 25.11.2014 року по 27.11.2014 року. Виконання обов'язків покладено на заступника генерального директора Укрзалізниці - Жураківського В.О.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 113 Конституції України та статті 4 Закону України від 27.02.2014 № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, що у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України та затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності.

Частиною 1 статті 24 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до повноважень Кабінету Міністрів України, крім іншого, належить призначення на посаду та звільнення з посади їх керівників і заступників керівників державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, застосування до них заходів дисциплінарної відповідальності.

Керівники державних господарських об'єднань, підприємств, установ та організацій, утворених Кабінетом Міністрів України, несуть персональну відповідальність перед Кабінетом Міністрів України за результати роботи цих об'єднань, підприємств, установ та організацій, ефективне використання державного майна (частина 4 статті 24 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Пунктом 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 9 листопада 2011 року № 1156) (далі - Регламент) передбачено, що Кабінет Міністрів видає на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.

Параграф 30 Регламенту визначає, що акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Кабінет Міністрів України з кадрових питань видає розпорядження, які не потребують погодження Урядовим комітетом та іншими заінтересованими органами, в тому числі Мінфіном та Мінекономрозвитку, та не потребують проведення правової експертизи Міністерством юстиції України (параграфи 33, 44 Регламенту).

Отже, оскаржуване розпорядження прийнято уповноваженою особою за наявності підстави визначеної Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262, з дотриманням Регламенту.

Разом з тим, як зазначив Вищий адміністративний суд України, дослідженню у даній справі підлягає розподіл обов'язків між позивачем, як генеральним директором Укрзалізниці, його заступниками та наявність порушень, виявлених під час перевірки, до призначення позивача на посаду Генерального директора.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.09.2013 № 701 затверджено розподіл обов'язків між першими заступниками та заступниками генерального директора Укрзалізниці.

Наказом Генерального директора Укрзалізниці ОСОБА_1 від 11.06.2014 № 285-Ц/од визначено тимчасовий розподіл обов'язків між заступниками генерального директора Укрзалізниці.

Відповідно до положень п. 4 вказаного наказу, поряд з виконанням зазначених у наказах обов'язків, перший заступник та заступники генерального директора:

- направляють діяльність головних управлінь та управлінь Укрзалізниці, залізниць, організацій і установ залізничного транспорту в межах своєї компетенції на підвищення ефективності їх роботи, надають доручення, обов'язкові для виконання всіма головними управліннями та управліннями, залізницями, організаціями та установами залізничного транспорту, здійснюють заходи щодо забезпечення виконавчої дисципліни працівниками підпорядкованих головних управлінь та управлінь;

- очолюють постійно діючі або тимчасові комісії, ради, робочі групи тощо, які створюються наказом генерального директора Укрзалізниці;

- несуть відповідальність за забезпечення безпеки руху і охорони праці в господарствах безпосередньо підпорядкованих їм головних управлінь, управлінь, підприємств, організацій та установ залізничного транспорту;

- надають необхідну допомогу та здійснюють контроль за виконанням рішень Ради Укрзалізниці, виконанням загальногалузевих завдань;

- укладають за довіреністю договори від імені Укрзалізниці;

- підписують документи з питань, що належать до їх компетенції, а також накази, що стосуються напрямків їх діяльності в частині розпорядження майном, утворення комісій та робочих груп, відряджень у межах України, затвердження, у межах їх компетенції, нормативно-правових актів (інструкцій, правил, положень, порядків) та нормативно-правових документів Укрзалізниці, крім тих, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Відповідно до вимог Положення про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.96 № 262, генеральний директор Укрзалізниці несе персональну відповідальність за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею функцій.

При цьому генеральному директору Укрзалізниці безпосередньо підпорядковуються Адміністративне управління (ЦА), Інспекція по контролю при генеральному директорові Укрзалізниці (ЦГК), Відділ взаємодії із засобами масової інформації (Цпрес), Управління по роботі з персоналом (Цкадр), Юридичне управління (ЦЮ), Головне управління справами (ЦН), Перше управління (ЦО), Спеціальне управління (ЦР), Управління контролю та внутрішнього аудиту (Цкру), Головне фінансово-економічне управління (ЦФ), Інспекція з контролю ефективності використання енергоресурсів (ЩЕ), Інспекція з якості продукції (ЩЯ), Управління планування матеріально-технічних ресурсів (ЦХ), Управління аналітико-цінової роботи (ЦУАЦ).

Оперативне керівництво Головним фінансово-економічним управлінням (ЦФ) покладається на першого заступника генерального директора (ЦЗ-1), оперативне керівництво Першим управлінням (ЦО), Спеціальним управлінням (ЦР) та Інспекцією з якості продукції (ЩЯ) покладається на заступника генерального директора (ЦЗТ).

Розподіл обов'язків та функцій між директорами (з реформування, корпоративного розвитку, майнової та соціальної політики - ЦЦР), (з фінансів і інвестицій - ЦЦЕ), (з технічної політики - ЦЦТех) та (з організації пасажирських перевезень - ЦЦЛ_ здійснюється відповідно до посадових інструкцій.

Контроль за виконанням наказу Генерального директора Укрзалізниці ОСОБА_1 від 11.06.2014 № 285-Ц/од, яким визначено тимчасовий розподіл обов'язків між заступниками генерального директора Укрзалізниці, позивачем залишено за собою.

Як вбачається з акту перевірки діяльності Укрзалізниці, під час перевірки встановлено порушення Закону України «Про здійснення державних закупівель»; недотримання строків виконання проекту «Впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України» (до 2011 року) та не забезпечено повне та своєчасне використання коштів, запозичених на цей проект; порушення Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ДП «Укрзалізничпостач» тощо.

Доводи представника позивача щодо відсутності в акті перевірки порушень обов'язків саме генеральним директором Укрзалізниці знаходять своє підтвердження під час розгляду справи. Разом з тим, з акту перевірки також не вбачається які саме заходи реагування на усунення порушень були запроваджені позивачем, а вказано лише про реагування заступників та керівників залізниць тощо.

Факт перебування позивача на посаді з квітня по листопад 2014 року заслуговує на увагу щодо не тривалого проміжку часу для здійснення своїх повноважень генерального директора Укрзалізниці, проте не може бути підставою для скасування оскаржуваного розпорядження, оскільки позивачу було відомо про персональну відповідальність за виконання покладених на Укрзалізницю завдань і здійснення нею функцій.

З приводу доводів представника позивача про відсутність пояснень особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни суд зазначає наступне.

Процедура розгляду подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади керівників державних господарських об'єднань, підприємств, установ і організацій, їх перших заступників та заступників у разі, коли відповідно до законодавства їх призначення на посаду та звільнення з посади здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України визначена Порядком розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 298 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 10 Порядку, у передбачених законодавством випадках, посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб.

У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

Вирішуючи питання про звільнення позивача з посади Генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України за неналежне виконання посадових обов'язків не зазначено в чому саме воно виразилося. Про це не зазначено ні в поданні Міністра інфраструктури України від 25 листопада 2014 року, ні в оскаржуваному розпорядженні.

Разом з тим, зазначені в акті перевірки порушення юридичного, господарського та фінансового характеру свідчать про якість виконання обов'язків керівником юридичної особи. Питання щодо достатності зазначених в акті перевірки підстав для звільнення позивача з посади генерального директора Укрзалізниці не відноситься до компетенції суду, а є виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу чи особи. Суд перевіряє розпорядчий акт суб'єкта владних повноважень тільки з підстав законності його прийняття та у відповідності до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України тощо.

Згідно зі ст. 7 КЗпП України, передбачено особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу), підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.

Відповідно до статті 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

Статтею 149 КЗпП України передбачено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як вже зазначалось судом, Міністром інфраструктури листом від 25.11.2014 № 6998/10/14-14 повідомлено позивача про необхідність надання в строк до 17 години 25.11.2014 особистих письмових пояснень з приводу фактів, викладених в Акті перевірки від 25.11.2014.

Проте, у зв'язку із відсутністю позивача на робочому місці, пояснення не відібрані, про що складено акт від 25.11.2014 року.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржене розпорядження прийнято уповноваженою особою за наявності підстави визначеної Положенням про Державну адміністрацію залізничного транспорту України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №262, з дотриманням Регламенту.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Виходячи з системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих обставин суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та визнається судом таким, що задоволенню не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Ю.Т. Шрамко

Судді Н.Г. Вєкуа

Д.А. Костенко