Постанова № 69708780, 19.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2017 року справа № 813/2739/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представникаів позивача - Хамуляка О.Б., Коваль І.М.,

представника відповідача - Антонюка І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, -

Встановив:

Приватне акціонерне товариство "Львівський електроламповий завод "Іскра" звернулося з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування вимоги Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) № 0004594811 від 01 червня 2017 року і рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 004604811 від 01 червня 2017 року.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) і рішення про застосування штрафних санкцій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийняті відповідачем всупереч норм чинного законодавства. Зокрема, наголошено на безпідставності та неправомірності виявлених відповідачем в ході перевірки позивача порушень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» при застосуванні понижуючого коефіцієнту до розміру єдиного внеску. Вважає, що товариство мало право застосовувати у звітному періоді з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, оскільки позивачем повною мірою було виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», дотримання яких надає платнику право визначати розмір єдиного внеску із урахуванням понижуючого коефіцієнту. Крім того, оскільки ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» вважає незаконним саме донарахування єдиного внеску у розмірі 5 646 944,77 грн., на яке контролюючим органом була нарахована штрафна санкція у розмірі 2 823 472,39 грн., а отже вважає, що рішення про нарахування такого штрафу також є незаконним та підлягає скасуванню, як похідне від незаконної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року № 0004594811. Крім того, Позивач вважає, що оскільки ухвалою господарського суду Львівської області від 09.03.2017 року по справі № 914/355/17 порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «Іскра» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, то відповідно до п.3 ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, протягом дії мораторію Відповідач не мав права застосовувати до позивача штрафні санкції. Разом з ти Позивач стверджує, що згідно ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошова вимога про сплату донарахованого єдиного внеску в розмірі 5 646 944,77 грн. за період січень 2015 - грудень 2015 року є конкурсною і мала бути заявлена у строки, встановлені ст. 14 Закону про банкрутство.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, дали аналогічні пояснення та просили суд задовольнити позов.

Відповідач подав заперечення на позов, в якому зазначив, що платником при нарахуванні заробітної плати за період з січня 2015 року по лютий 2017 року не виконано одночасно усіх умови відповідно до ст.9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а тому товариство не мало права застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску. Крім того вказано, що якщо роботодавцем виконано одночасно усі умови пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (виключенням є лікарняні, відпускні та допомога у зв'язку вагітністю та пологами), коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі. Наголошено, що згідно із звітами позивача про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поданих до фіскального органу вбачається наявність додаткової бази нарахування єдиного внеску, що, на думку відповідача, також виключає право на застосування понижуючого коефіцієнту до ставок єдиного внеску за 2015 рік. Зокрема, підприємством - страхувальником здійснено донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок. Відповідач також стверджує, що внаслідок Позивачем п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за період, який перевірявся, занижено нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 38% по особам, які працюють на умовах трудового договору та завищено фонд заробітної плати на яку нараховується єдиний внесок в розмірі 8,41% по працюючим інвалідам по причині неправомірного застосування понижуючого коефіцієнту.

Заслухавши доводи представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Судом встановлено, що працівниками Львівського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Іскра», яке перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «Іскра», з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, передбаченим Податковим Кодексом України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2015 по 27.03.2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.05.2017р. №80/28-10-48-14/00214244.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, із змінами та доповненнями, а саме, за період який перевіряється встановлена розбіжність в нарахуванні єдиного внеску між даними звіту ПАТ «Іскра», Код ЄДРПОУ 00214244 з врахуванням Збаразької філії Бізнес одиниці Виробничого підрозділу «Завод ламп загального призначення ПАТ «Іскра» Код ЄДРПОУ 37738960 та даними перевірки, а саме - занижено нарахування єдиного соціального внеску на суму 5 646 944,77 грн. в т.ч.:

1. заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по класу по класу професійного ризику в розмірі 38,54% на суму 4 959 065, 06 грн., при врахуванні застосованого понижуючого коефіцієнта у 2015 році;

2. заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 7 852,82 грн. по класу по класу професійного ризику 38,54% (22%), та завищено нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працюючим інвалідам у розмірі 8,41% в сумі 2 145,87 грн., при перевірці довідок МСЕК про встановлення групи інвалідності;

3. заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 33,2% у періоді з квітня по рудень 2015 року, на суму 1 114 188,31 грн.;

4. заниження нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 34,7% у періоді з квітня по рудень 2015 року, на суму 567 985,45 грн., зведені дані наведені у таблицях акта перевірки.

На підставі акту перевірки від 13.05.2017р. №80/28-10-48-14/00214244 з урахуванням результатів розгляду заперечення на акт перевірки Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДФС було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року № 0004594811, якою відповідач вимагає сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року № 004604811, яким застосовано штраф у розмірі 2 823 472,39 грн. за донарахування за результатами перевірки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн.

ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» оскаржило їх у адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (скарга від 14.06.2017.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 19.07.2017 року № 15553/6/99-99-11-02-02-25, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року № 0004594811 та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року № 004604811 залишено без змін, скаргу ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» від 14.06.2017 року № 09/1165 в частині вище оскаржених документів - без задоволення.

ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра», вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року № 0004594811 про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року № 004604811 про застосовано штраф у розмірі 2 823 472,39 грн. протиправними оскаржило їх у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3. ст.2 вказаного кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2. ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення контролю, а також відповідальність за порушення законодавства, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом перевірки від 13.05.2017р. №80/28-10-48-14/00214244 підставою для донарахування контролюючим органом ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» спірної суми єдиного соціального внеску за звітний період січень 2015 - лютий 2017 року стало те, що платник у відповідному звітному періоді застосовував понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску з порушенням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.п.1 п.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктами 1, 4 ч. 2 ст.6 цього закону, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частина 8 ст. 9 закону передбачає, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 року № 219-VIII.

Цим Законом доповнено розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 9-5, яким, з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці, передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.

Цією нормою встановлено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом, якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.

Отже, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов (окрім платників до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт.

Суд наголошує, що будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством не передбачено.

Наявними у матеріалах справи розрахунками про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування поданих позивачем за період січень - грудень 2014 року та за період квітень - грудень 2015 року підтверджується, що в спірних періодах позивачем дотримано вищевказані умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VІ, а саме:

1. База нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в указані звітні місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу:

- по ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»: за квітень 2015 року на 22,15 %.; за травень 2015 року на 24,12 %; за червень 2015 року на 31,47 %; за липень 2015 року на 30,25 %; за серпень на 32,79 %; за вересень 2015 року на 42,53 %; за жовтень 2015 року на 35,72 %.; за листопад 2015 року на 47,82 %; за грудень 2015 року на 51,31 %.

- по Збаразькій філії: за квітень 2015 року на 38,49 %; за травень 2015 року на 55,91 %; за червень 2015 року на 36,11 %; за липень 2015 року на 36,93 %; за серпень на 46,82 %; за вересень 2015 року на 40,35 %; за жовтень 2015 року на 44,50%; за листопад 2015 року на 63,41%; за грудень 2015 року на 52,65 %.

2. Після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітних місяцях склав не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (985,31 грн. по ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та 636,53 грн. по Збаразькій філії). У 2015 році середній платіж склав:

- по ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»: у квітні 2015 року - 991,13 грн.; у травні 2015 року - 989,69 грн.; у червені 2015 року - 991,51 грн.; у липні 2015 року - 990,26 грн.; у серпні - 989,54 грн.; у вересні 2015 року - 991,01 грн.; у жовтні 2015 року - 990,09 грн.; у листопаді 2015 року - 990,25 грн.; у грудні 2015 року - 1 013, 58 грн.

- по Збаразькій філії: у квітні 2015 року - 640,18 грн.; у травні 2015 року - 641,92 грн.; у червні 2015 року - 643,35 грн.; у липні 2015 року - 643,58 грн.; у серпні - 638,56 грн.; у вересні 2015 року - 642,10 грн.; у жовтні 2015 року - 652,73 грн.; у листопаді 2015 року - 652,91 грн.; у грудні 2015 року - 652,58 грн.

3. Кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищувала 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (1 907,00 чол. по ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра» та 56 чол. Збаразькій філії). У позивача цей показних у 2015 року становив:

- по ПрАТ «Львівський електроламповий завод «Іскра»: у квітні 2015 року - 1 816 чол.; у травні 2015 року - 1 797 чол.; у червені 2015 року - 1 776 чол.; у липні 2015 року - 1 774 чол.; у серпні - 1 761 чол.; у вересні 2015 року - 1 737 чол.; у жовтні 2015 року - 1 729 чол.; у листопаді 2015 року - 1 726 чол.; у грудні 2015 року - 1 707 чол.

- по Збаразькій філії: у квітні 2015 року - 52 чол.; у травні 2015 року - 52 чол.; у червні 2015 року - 53 чол.; у липні 2015 року - 50 чол.; у серпні - 49 чол.; у вересні 2015 року - 46 чол.; у жовтні 2015 року - 45 чол.; у листопаді 2015 року - 46 чол.; у грудні 2015 року - 47 чол.

Разом з тим суд критично оцінює посилання відповідача на те, що позивачем не було виконано умов, передбачених пунктом 9-5 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», оскільки таке твердження повністю спростовується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами та достовірно встановленими у судовому засіданні фактичними обставинами справи.

Посилання відповідача на те, що в спірний період позивач проводив працівникам виплати, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати і здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня, що, на переконання суб'єкта владних повноважень, виключає право страхувальника на застосування понижуючого коефіцієнту, суд також відхиляє. Позаяк такі твердження не ґрунтуються на нормах закону.

Так, пункт 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2464-VІ містить виключний перелік умов - обставин, за яких не дозволяється застосування понижуючого коефіцієнту, разом з тим, проведення працівникам виплат заробітку, які є меншими, ніж розмір мінімальної заробітної плати, а також здійснення відповідно до передостаннього абзацу частини п'ятої статті 8 цього Закону донарахувань єдиного внеску до рівня мінімальної заробітної плати не відноситься до вищевказаних обставин.

Правилами вказаного абзацу частини п'ятої статті 8 Закону встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Тобто, вищевказана норма зобов'язує роботодавця при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.

Таким чином, у разi, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розмiру мiнiмальної заробiтної плати, то коефiцiєнт не застосовується лише до суми рiзницi мiж мiнiмальною заробiтною платою та фактично нарахованою заробiтною платою. Однак, проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2017 року у справі № 807/650/16.

Суд звертає увагу на те, що висновок про право роботодавця на застосування понижуючого коефіцієнту до нарахованої заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахованої винагороди за цивільно-правовими договорами незалежно від здійснення донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати відповідає, зокрема, позиції, висловленій Комітетом Верховної Ради України з питань податкової та митної політики в роз'ясненні щодо застосування положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (лист від 10.11.2015 № 04-27/10-1785).

Наведене свідчить на користь висновку, що в спірних правовідносинах контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником єдиного внеску понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена положеннями пункту 9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Крім того, суд бере до уваги, відповідь ДПІ у Сихівському районі ГУ ДФС у Львівській області №11216/10/13-50-11-00/350 від 13.07.2015 року про надання податкової консультації, в якій позивачу надано аналогічний висновок і фактично підтверджено правильність сплати ним єдиного внеску.

Також матеріалами справи підтверджується (довідками МСЕК), що позивач у звітних періодах правомірно застосовував ставку 8,41 % при нарахуванні єдиного внеску за працюючих інвалідів в розмірі 5 705,95 грн.

Вищевказане свідчить про помилковість та протиправність висновків Львівського управління Офісу великих платників податків ДФС щодо заниження позивачем розміру єдиного внеску при застосуванні понижуючого коефіцієнту та, як наслідок, щодо донарахування позивачу єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн.

Судом також встановлено, що ухвалою господарського суду Львівської області від 09.03.2017 року по справі № 914/355/17 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Іскра» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2 823 472,39 грн., оскільки відповідно до п.3 ч.3 ст.19 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Правова позиція про те, що протягом здійснення провадження у справі про банкрутство встановлюється заборона на нарахування боржнику, щодо якого порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, неустойки (штрафу, пені), а також інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань викладена у постанові Верховного суду України від 12.03.2013 року у справі № 29/5005/16170/2011 та постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2017 року по справі № 922/1986/16.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень суб'єкта владних повноважень.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01.06.2017 року № 0004594811, про сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 646 944,77 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 01.06.2017 року № 004604811 у розмірі 2 823 472,39 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про сплату боргу (недоїмки) № 0004594811 від 01 червня 2017 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 004604811 від 01 червня 2017 року.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за рахунок його бюджетних асигнувань 127056 (сто двадцять сім тисяч п'ятдесят шість) гривень 26 копійок сплаченого судового збору на користь Приватного акціонерного товариства "Львівський електроламповий завод "Іскра".

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.10.2017.

Суддя Р.М. Брильовський