Постанова № 69708678, 21.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 року № 810/2054/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Облагротехсервіс» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.03.2017 №0008511401, №0008521401, №0008531401.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 10.01.2017 №6/10-36-14-01-13/00913545 про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «Облагротехсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з контрагентами ТОВ «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД», господарські операції з вказаними контрагентами підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими та видатковими накладними, актами виконаних робіт.

За наведених обставин позивач вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а прийняті за результатами розгляду акта перевірки податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є законними.

Звертав увагу суду, що у ході перевірки були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами у перевіряємий період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов’язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених з позивачем договорів. Наголошував на тому, що документами, наданими до перевірки, не підтверджується факт отримання (транспортування) і подальшого використання у господарській діяльності позивача придбаних у контрагентів товарів і робіт.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд за клопотанням позивача ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Облагротехсервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Києво-Святошинської міської ради Київської області 27.09.1995 року як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с. 65).

Як платник податків позивач узятий на облік 27.11.1995, станом на момент перевірки перебував на обліку у Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

У період з 14.11.2016 по 23.12.2016 Головним управління ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Облагротехсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.

Результати перевірки оформлені актом від 10.01.2017 №6/10-36-14-01-13/00913545 (далі – Акт перевірки) (т.1, а.с. 19-54).

Перевіркою встановлено порушення ПАТ «Облагротехсервіс» вимог:

- підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток на 1’ 176’ 822,00 грн., у тому числі за 2014 рік – на 177605,00 грн., за 2015 рік – на 999217,00 грн.; та завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за 2015 рік на 5’ 335’ 665,00 грн.;

- пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, унаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 2’ 374’ 713,00 грн.

Висновок контролюючого органу про заниження податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість зводиться до відсутності документального підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД», за наслідками яких позивач у перевіряємий період сформував показники податкового кредиту та витрат.

На підтвердження такого висновку контролюючий орган в Акті перевірки посилається на податкову інформацію, що міститься в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», за даними якої контрагенти позивача не мали достатньої кількості адміністративно-господарських засобів, зокрема, основних фондів, майна, виробничих активів, трудових ресурсів, складських приміщень і транспортних засобів для виконання господарських зобов’язань за укладеними з позивачем договорами підряду та купівлі-продажу.

Викладені обставини контролюючим органом в Акті перевірки були розцінені як доказ укладення позивачем правочинів з ТОВ «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД» без мети настання відповідних їм правових наслідків та як свідчення участі позивача і його контрагентів у схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необгрунтованої податкової вигоди шляхом документального оформлення та відображення у податковому і бухгалтерському обліку фіктивних (безтоварних) господарських операцій.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 09.03.2017 №0008511401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1’ 221’ 223,00 грн., у тому числі на 1’ 176’ 822,00 грн. за основним платежем та 44401,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 16);

- від 09.03.2017 №0008521401, яким позивачеві зменшено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік на 5’ 335’ 665,00 грн. (т.1, а.с. 18);

- від 09.03.2017 №0008531401, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на 3’ 562’ 070,00 грн., у тому числі на 2’ 374’ 713,00 грн. за основним платежем та 1’ 187’ 357,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 17).

Не погоджуючись із рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД», на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкових вигод, рух активів у процесі здійснення господарської операції, мету придбання та обставини використання придбаних послуг (робіт) у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ «Облагротехсервіс» як замовником та ТОВ «Фобос Буд ЛТД» як підрядником було укладено ряд договорів підряду, а саме:

- від 01.10.2014 №0110-5, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався власними силами і засобами, з використанням своїх матеріалів та матеріалів замовника виконати ремонтно-будівельні роботи (обклеювання стін шпалерами) у нежитловому приміщенні замовника, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 172 (т.1, а.с. 195-196);

- від 01.10.2014 №0110-7, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався власними силами і засобами, з використанням своїх матеріалів та матеріалів замовника виконати ремонтно-будівельні роботи (обклеювання стін шпалерами) у адміністративному будинку замовника, що знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8 (т.1, а.с. 70-71);

- від 05.11.2014 №0511-5, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався власними силами і засобами, з використанням своїх матеріалів та матеріалів замовника виконати ремонтно-будівельні роботи (обклеювання стін шпалерами) у адміністративному корпусі замовника, що знаходиться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8-В (т.1, а.с. 79-80).

Умови вказаних договорів є тотожними. Сторони домовились, що загальна вартість робіт узгоджується на підставі договірної ціни та локального кошторису, які є додатками до договору (пункт 3.1 вказаних договорів); прийняття робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (пункт 6.1 вказаних договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, у порядку, визначеному пунктом 3.1 договорів, сторонами було складено та підписано договірні ціни та локальні кошториси, у яких визначено склад, обсяг та загальну вартість робіт та необхідних для їх виконання будівельних матеріалів (т.1, а.с. 72-75; 81-91; 197-202).

Судом встановлено, що на виконання умов договорів підряду від 01.10.2014 №0110-5, від 01.10.2014 №0110-7, від 05.11.2014 №0511-5 ТОВ «Фобос Буд ЛТД» виконані роботи з обклеювання стін шпалерами у приміщеннях позивача на загальну суму 2167116,70 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за листопад 2014 року (т.1, а.с. 203-204); за грудень 2014 року (т.1, а.с. 76-77); за січень 2015 року (т.1, а.с. 91-96).

Як вбачається з Акта перевірки та не заперечувалось сторонами, розрахунки на підставі вказаних актів прийняття будівельних робіт було проведено у повному обсязі.

Судом також встановлено, що між ПАТ «Облагротехсервіс» як замовником та ТОВ «Ельмер» як підрядником було укладено ряд договорів підряду, а саме:

- від 30.03.2015 №3003-4, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт мереж автоматичного водяного пожежогасіння в блоці складів №3, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8Д (т.1, а.с. 139-140);

- від 30.03.2015 №3003-5, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт покрівлі адміністративної будівлі, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8Є (т.1, а.с. 155-156);

- від 01.04.2015 №0104-3, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт автошляхів та майданчиків, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8В (т.1, а.с. 165-166);

- від 01.04.2015 №0104-4, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі з переходом літ. «А-3», літ. «А-2», що знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 89 (т.1, а.с. 176-177);

- від 01.04.2015 №0104-5, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт залізобетонної огорожі, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8Д (т.1, а.с. 207-208);

- від 24.04.2015 №2404-4, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт покрівлі модуля №2 літ «Е», що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8В (т.1, а.с. 220-221);

- від 24.04.2015 №2404-5, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт покрівлі блоку складів №3, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8Д (т.1, а.с. 232-233);

- від 24.04.2015 №2404-6, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт покрівлі блоку №1, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8В (т.1, а.с. 245-246);

- від 29.04.2015 №2904-4, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт мережі протипожежної системи, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8 (т.2, а.с. 8-9);

- від 29.04.2015 №2904-5, у порядку та на умовах якого підрядник зобов’язувався за завданням замовника своїми силами і засобами з використанням своїх матеріалів виконати поточний ремонт зовнішніх мереж водопроводу, що знаходяться за адресою: м. Вишневе, вул. Київська, 8 (т.2, а.с. 21-22).

Умови вказаних договорів є тотожними. Сторони домовились, що загальна вартість робіт узгоджується на підставі договірної ціни та локального кошторису, які є додатками до договору (пункт 3.1 вказаних договорів); прийняття робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в (пункт 6.1 вказаних договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, у порядку, визначеному пунктом 3.1 договорів, сторонами було складено та підписано договірні ціни та локальні кошториси, у яких визначено склад, обсяг та загальну вартість робіт та необхідних для їх виконання будівельних матеріалів (т.1, а.с. 141-149; 157-161; 167-170; 173-175; 178-185; 209-215; 222-227; 234-239; 247-249; т.2, а.с. 10-16; 23-30; 39-44).

Судом встановлено, що на виконання умов договорів підряду від 30.03.2015 №3003-4, від 30.03.2015 №3003-5, від 01.04.2015 №0104-3, від 01.04.2015 №0104-4, від 01.04.2015 №0104-5, від 24.04.2015 №2404-4, від 24.04.2015 №2404-5, від 24.04.2015 №2404-6, від 29.04.2015 №2904-4, від 29.04.2015 №2904-5 ТОВ «Ельмер» були виконані будівельно-монтажні роботи з поточного ремонту на об’єктах позивача, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в; відомостями витрачених ресурсів витрат підрядника за травень 2015 року (т.1, а.с. 150-152); за травень 2015 року (т.1, а.с. 162-163); за травень 2015 року (т.2, а.с. 17-20); за травень 2015 року (т.2, а.с. 31-36); за квітень 2015 року (т.1, а.с. 171-172); за квітень 2015 року (т.1, а.с. 186-194); за квітень 2015 року (т.1, а.с. 216-219); за червень 2015 року (т.1, а.с. 228-231); за червень 2015 року (т.1, а.с. 240-244); за червень 2015 року (т.2, а.с. 4-7); за червень 2015 року (т.2, а.с. 45-49).

Також, 10.02.2015 між ПАТ «Облагротехсервіс» та ТОВ «БК «Кронос-Буд» було укладено договір купівлі-продажу №1002-4, на умовах якого продавець (ТОВ «БК «Кронос-Буд») зобов’язувалось передати у власність покупця, а покупець (позивач) зобов’язувався прийняти й оплатити будівельні матеріали, визначені у специфікації до договору (т.1, а.с. 125-128).

Згідно до специфікації до договору, продавець зобов’язувався поставити позивачеві плиту ПО-2 у кількості 2 од. вартістю 4137,00 грн., плиту П-6-ВИ у кількості 196 од. вартістю 6027,00 грн.; плиту ЗП-400-8 у кількості 116 од. вартістю 8200,00 грн.; стакан ФЗП-1 у кількості 316 од., вартістю 840,00 грн.

Судом встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 10.02.2015 №1002-4 ТОВ «БК «Кронос-Буд» поставило на користь позивача будівельні матеріали на загальну суму 2887447,20 грн., що підтверджується видатковими накладними №25/13 від 25.02.2015, №25/12 від 25.02.2015, №25/11 від 25.02.2015, №26/11 від 26.02.2015, №26/12 від 26.02.2015, №27/12 від 27.02.2015, №27/13 від 27.02.2015, №27/11 від 27.02.2015 (т.1, а.с. 130-138).

За фактом настання першої з подій (поставки товару) ТОВ «БК «Кронос-Буд» на користь позивача виписані податкові накладні на загальну суму 2’ 887’ 447,20 грн., у тому числі ПДВ 481241,20 грн., а саме: №30 від 25.02.2015 на суму 520732,80 грн., у т.ч. ПДВ 86788,80 грн., №31 від 25.02.2015 на суму 9928,80 грн., у т.ч. ПДВ 1654,80 грн., №29 від 25.02.2015 на суму 318528,80 грн., у т.ч. ПДВ 53088,00 грн., №33 від 26.02.2015 на суму 433944,00 грн., у т.ч. ПДВ 72324,00 грн., №34 від 26.02.2015 на суму 462873,60 грн., у т.ч. ПДВ 77145,60 грн., №29 від 27.02.2015 на суму 393600,00 грн., у т.ч. ПДВ 65600,00 грн., №38 від 27.02.2015 на суму 393600,00 грн., у т.ч. ПДВ 65600,00 грн., №40 від 27.02.2015 на суму 354240,00 грн., у т.ч. ПДВ 59040,00 грн.

Судом встановлено, що перевезення вказаних будівельних матеріалів здійснювалось власним вантажним автомобільним транспортом позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (т.2, а.с. 50-180).

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні спірних сум податкових вигод за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об’єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №391/3684, фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати – це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

Пунктом 32 цього ж положення встановлено, що прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Відповідно до пункту Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У силу положень підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість та податку на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, але не виключно, податкових накладних), що підтверджують її здійснення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 N 996-XIV визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У свою чергу, під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання позивачеві було визначено у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, робіт, послуг та віднесенням до складу витрат вартості придбаних товарів, робіт, послуг.

Зменшуючи позивачеві від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік, та збільшуючи податкові зобов’язання позивача з податку на прибуток та ПДВ, відповідач виходив з того, що контрагенти позивача не виконували своїх обов'язків з виконання будівельно-монтажних робіт на об’єктах позивача та не поставляли йому товари.

Водночас відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Акт перевірки та письмові заперечення відповідача також не містять зауважень щодо обсягу, форми і змісту наданих позивачем документів первинного бухгалтерського обліку. Зокрема, відповідач під час розгляду справи не заперечував, що первинні бухгалтерські документи, якими позивач та його контрагенти супроводжували виконання спірних фінансово-господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, дозволяють беззаперечно встановити зміст та обсяги господарських операцій та ідентифікувати осіб, які були їх учасниками та відповідальні за їх здійснення.

Відповідач також не ставив під сумнів та не заперечував наявність у «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД» спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання описаних вище правочинів.

Під час перевірки відповідачем не було встановлено дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, як-то відсутність «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД» за місцезнаходженням як станом на момент здійснення спірних фінансово-господарських операцій так і станом на момент перевірки; наявність зафіксованих у будь-якій формі пояснень посадових осіб «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД», у яких останні заперечували б факт складання первинних документів від імені «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД», чи свою причетність до господарської діяльності очолюваних ними підприємств.

Висновки відповідача про безтоварність розглядуваних фінансово-господарських операцій позивача та «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД» фактично повністю ґрунтуються на податковій інформації, отриманій з власних інформаційних джерел контролюючого органу, про відсутність у контрагентів позивача адміністративно-господарських засобів (основних фондів, трудових ресурсів) в обсязі, достатньому для виконання задекларованих фінансово-господарських операцій.

Зокрема, контролюючий орган зазначає, що у 2015 році у ТОВ «Фобос Буд ЛТД» працювало лише 10 осіб. При цьому на момент перевірки неможливо встановити наявність у ТОВ «Фобос Буд ЛТД» основних засобів, оскільки зазначений контрагент звіт про фінансові результати за 2015 рік до контролюючого органу не подавав.

Щодо ТОВ «БК «Кронос-Буд» відповідач зазначає, що у перевіряємому періоді на вказаному підприємстві працювало лише 8 осіб. Крім того, контролюючий орган звертає увагу, що у 2014-2015 році підприємство не здійснювало придбання товарів (плит), реалізацію яких у подальшому було здійснено позивачеві.

З приводу ТОВ «Ельмер» контролюючий орган зазначає, що при незначній кількості працюючих (лише 8 осіб) ТОВ «Ельмер» одночасно надавало будівельно-монтажні роботи ТОВ «ОВК «Монтаж Буд», ТОВ «Сервісна компанія «СТОР», ТОВ «БПК», ТОВ «Дозор сервіс», що, на думку відповідача, виключає можливість надання аналогічних послуг позивачеві.

Посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача об'єктивної можливості для виконання прийнятих на себе зобов’язань у силу браку персоналу не приймаються судом до уваги, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагентів позивача.

Проте, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання будівельно-монтажних робіт і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру, зокрема, субпідряду.

У свою чергу, основні та транспортні засоби, машини й устаткування можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

Суд наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Крім того, чинним законодавством не передбачено необхідної кількості трудових ресурсів, зареєстрованих власних основних фондів, виробничих потужностей, транспортних засобів, сировини та матеріалів, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов наведених договорів.

Одночасно з цим відповідач, стверджуючи про об’єктивну недостатність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача, аналізу обсягу та характеру ресурсів, які, з урахуванням змісту виконаних будівельно-монтажних робіт та поставлених товарів, були об’єктивно необхідні для виконання спірних операцій, але були відсутні, не здійснював.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури. Висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб, інформації АІС «Податковий блок», а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого у судовому засіданні Акта перевірки вбачається, що посадові особи контролюючого органу обставин фактичного виконання робіт та поставки товарів не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили.

Під час розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів того, що роботи, які виконувались ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД» були виконані іншими особами, або могли бути виконані позивачем самостійно.

Посилання відповідача як на підставу для невизнання витрат та податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій позивача та ТОВ «БК «Кронос-Буд», на відсутність поставок аналогічного товару до ТОВ «БК «Кронос-Буд» у перевіряємий період, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України» наголосив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Європейський суд з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив:

« 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1».

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 по справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюється конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. При цьому, Суд не прийняв зауваження Уряду щодо загальної практики відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод, або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та невизнання понесених витрат. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, та повинні бути підтвердженими належними і достатніми доказами.

У контексті викладеного, обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача і його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди, відповідачем не наведено, а судом не встановлено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим вважається, що дії платника, які мають результатами отримання податкової вигоди, є економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності, - достовірними.

Подання платником податковому органові усіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством з питань оподаткування, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття податковим органом оспорюваного податкового повідомлення-рішення, покладено на такий орган, як це передбачено частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку з цим, при вирішенні в адміністративному суді спору податковим органом мають бути представлені суду докази необґрунтованого виникнення у платника податкової вигоди. Ці докази, як і докази, подані платником, підлягають дослідженню у судовому засіданні у їх сукупності та взаємозв'язку згідно з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд враховує також і те, що відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Під час розгляду справи відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з'ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій.

Беручи до уваги викладене у сукупності суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ’єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Враховуючи зазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та «БК Кронос-Буд», ТОВ «Ельмер», ТОВ «Фобос Буд ЛТД» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Отже, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 та пункту 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 09.03.2017 №0008511401, №0008531401, №0008521401 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання товарів та робіт.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, зважаючи на те, що суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та витрат, не доведено його недобросовісності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 150184,37 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128,159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 09.03.2017 №0008511401, №0008531401 та №0008521401.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Облагротехсервіс» (ідентифікаційний код 00913545) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, місцезнаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5А) судовий збір у розмірі 151784 (сто п’ятдесят одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 37 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.09.2017.