Постанова № 69708480, 26.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2017 року № 826/479/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК» до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК» звернулось до суду з позовом до Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.11.2016 №0005052200.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган визначаючи ТОВ «Шельф ТК» пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не врахував вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до якої пеня не нараховується суб’єктам господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Позивач зауважує, що на момент настання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними зобов’язання був зареєстрований та здійснював свою діяльність на території міста Дебальцеве, яке віднесено до зони проведення АТО.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач здійснював експорт товарів на користь нерезидента, валютна виручка за який надійшла з порушенням строків, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що правомірно визначив позивачеві пеню за увесь час затримки.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 04.07.2016 по 08.07.2016 Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Шельф ТК» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні імпортних та експортних операцій по окремим нерезидентам за повідомленнями уповноважених банків за період з 03.01.2013 по 08.07.2016.

Результати перевірки оформлені актом від 15.07.2016 №185/10-06-22-02/37695811 (далі – Акт перевірки) (т.1, а.с. 17-41).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ «Шельф ТК» статті 1 та статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає у порушенні визначених законом строків зарахування валютної виручки за операціями експорту на користь нерезидента ООО «НПК Шельф» (Росія) за контрактом №1ТК від 03.01.2013 та строків надходження товарів за операціями імпорту від компанії «Daleport Limited» (Китай) за контрактами від 13.10.2014 №14THS010 та від 12.06.2014 №14NHS008.

На підставі Акту перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення рішення від 16.11.2016 №0005052200, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 365413,39 грн. (а.с. 66).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР (далі також – Закон №185/94-ВР) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті

Постановами Правління Національного банку України від 20.08.2014 №515 (чинна у період з 21.08.2014 по 21.11.2014); від 20.11.2014 №734 (чинна у період з 22.11.2014 по 02.12.2014); від 01.12.2014 №758 (чинна у період з 03.12.2014 по 03.03.2015); від 03.03.2015 №160 (чинна у період з 04.03.2015 по 03.06.2015) було установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та нерезидентом компанією «Daleport Limited» були укладені зовнішньоекономічні контракти від 13.10.2014 №14THS010 та від 12.06.2014 №14NHS008, у порядку та на умовах яких позивач зобов’язувався прийняти у власність та оплатити поставлений нерезидентом товар (а.с. 71-79).

Судом встановлено, що на виконання контракту від 13.10.2014 №14THS010 позивачем 24.10.2014 було здійснено перерахування валютних коштів у розмірі 22915,00 дол.США.

На виконання контракту від 12.06.2014 №14NHS008 позивачем 24.09.2014 було здійснено перерахування валютних коштів у розмірі 82277,00 дол. США; 04.07.2014 було здійснено перерахування валютних коштів у розмірі 19964,60 дол. США.

Таким чином, граничним строком поставки товару на суму 22915,00 дол. США є 22.01.2015; на суму 82277,00 дол. США – 23.12.2014; на суму 19964,60 дол. США – 22.10.2014.

Як вбачається з акта перевірки, товар за контрактом від 13.10.2014 №14THS010 митний кордон України перетнув 05.02.2015; за контрактом від 12.06.2014 №14NHS008 18.11.2014.

Крім того, позивачем був укладений експортний контракт з нерезидентом ООО «НПК Шельф» (Росія) від 03.01.2013 №1ТК, у порядку та на умовах якого позивач 26.12.2014 відвантажив нерезиденту товар на загальну суму 149345,00 дол. США

Таким чином, граничним строком зарахування валютної виручки на рахунок позивача є 26.03.2015.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 26.03.2015 на рахунок позивача від нерезидента надійшла валютна виручка на загальну суму 72695,00 дол. США.

Решта валютної виручки у розмірі 76650,00 дол. США за товар, поставлений 26.12.2014, на рахунки позивача була зарахована 27.03.2017.

Наведені обставини визнаються та не заперечуються сторонами.

Крім того, позивач не заперечує, що зарахування валютної виручки за експортними контрактами та поставка товару за імпортними контрактами відбулась з порушенням строків, установлених статтями 1 та 2 Закону №185/94-ВР.

Одночасно з цим позивач наполягає на тому, що контролюючий орган не мав правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої статтею 4 Закону №185/94-ВР, оскільки на момент настання граничних строків зарахування валютної виручки/надходження товару за вказаними зовнішньоекономічними контрактами ТОВ «Шельф ТК» було зареєстровано та здійснювало свою діяльність на території проведення АТО.

Суд зазначає, що підстави та порядок застосування відповідальності за порушення строків зарахування валютної виручки/поставки товарів за операціями імпорту передбачені статтею 4 Закону №185/94-ВР.

Згідно з вимогами вказаної статті, порушення резидентами, крім суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Тобто, суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення звільняються від передбаченої статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідальності.

У контексті викладеного судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК» було зареєстроване як юридична особа 13.10.2011 виконавчим комітетом Дебальцівської міської ради Донецької області за адресою: Донецька область, м. Дебальцеве, вул. Радянська, буд. 5.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був зареєстрований та здійснював господарську діяльність за вказаною адресою до 23.02.2015.

Водночас 24.02.2015 державним реєстратором Бориспільської РДА Київської області до державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис №12571050010000437 про зміну місцезнаходження ТОВ «Шельф ТК».

Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669-VІІ, який набрав чинності 15.10.2014, та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону, територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р та від 02.12.2015 №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 6 пункту 1 додатків до вказаних розпоряджень місто Дебальцеве віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Виходячи з наведених приписів чинного законодавства, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. На момент вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто період проведення АТО триває.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач до 23.02.2015 був зареєстрований та здійснював господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Беручи до уваги, що стаття 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» містить застереження, яке виключає можливість застосування її положень до порушень, вчинених суб’єктами господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, суд дійшов висновку про відсутність у контролюючого органу правових підстав для нарахування позивачеві пені за порушення строків поставки товарів за контрактами з компанією «Daleport Limited».

Разом з цим суд вважає, що контролюючий орган правомірно визначив позивачеві пеню у розмірі 5406,80 грн. за порушення на один день строків зарахування валютної виручки у розмірі 76650,00 дол. США. за контрактом з ООО «НПК Шельф».

Як було з’ясовано судом, 26.12.2014 позивач відвантажив ООО «НПК Шельф» (Росія) товар на загальну суму 149345,00 дол. США, валютна виручка за який мала надійти не пізніше 26.03.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки за вказаною поставкою були завершені 27.03.2015, тобто з порушенням визначених законом строків на один день.

Оскільки станом на дату настання граничного строку зарахування валютної виручки (26.03.2015) та станом на момент завершення розрахунків за операцією з нерезидентом (27.03.2015) позивач не здійснював діяльності у зоні проведення АТО у зв’язку зі зміною місцезнаходження, суд не вбачає підстав, які б виключали можливість застосування до нього санкцій, передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Надаючи правову оцінку доводам відповідача з приводу того, що викладене у статті 4 Закону №185/94-ВР застереження стосується лише тих суб’єктів господарювання, які отримали сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини, суд зазначає наступне.

Так, стаття 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає сертифікат Торгово-промислової палати України як єдиний належний та достатній документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

Разом з тим, аналізуючи приписи вказаного Закону, слід зробити висновок про те, що невиконання зобов'язання особою може бути підтверджено обставинами непереборної сили, що звільняє таку особу від відповідальності, однак вказані зобов'язання випливають з інших правовідносин, а не тих, які регулює Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Вказана норма є загальною і поширюється на інші види невиконаних зобов'язань, а відтак не може бути застосована до спірних правовідносин з огляду на те, що вони регулюються спеціальною нормою, а саме - статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», яка прямо передбачає застосування відповідальності за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті до резидентів, що порушили терміни розрахунків, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення.

Стаття 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» визначає, що якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Разом з тим позивач, як суб'єкт господарювання, що здійснює свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, не є особою на яку поширюються такі санкції.

Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України надає особа, яка за певних обставин не могла виконати свої зобов'язання та до якої може бути застосована відповідальність, встановлена статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Тобто, суб’єкти господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення звільняються від передбаченої статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» відповідальності незалежно від наявності у них сертифікату Торгово-промислової палати України.

Аналогічний висновки у тотожних правовідносинах викладені Вищим адміністративним судом України у постанові від 22.05.2017 у справі 805/2192/15-а (ЄДРСР 67781525).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.11.2016 №0005052200 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК» (ідентифікаційний код 37695811) грошового зобов’язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 360006 (триста шістдесят тисяч шість) грн. 59 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шельф ТК» (ідентифікаційний код 37695811) за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39463945) судовий збір у розмірі 5400 (п’ять тисяч чотириста) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 26.09.2017.