Постанова № 69708466, 17.10.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року ( 10 год. 02 хв. )Справа № 808/1767/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

позивача: ОСОБА_1,

представників відповідача та третьої особи: Андросович Г.Є., Сергієнко Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1

до: Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державна фіскальна служба України

про: визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

13.06.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (далі - відповідач, Комісія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна фіскальна служба України (далі - третя особа), в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача оформлене листом №5950/н/99-99-04-04-01-14 від 28.04.2017 про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути надані позивачем документи та прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Ухвалою суду від 14.06.2017 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано строк до 10.07.2017 для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 11.07.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №808/1767/17 та призначено попереднє судове засідання на 27.07.2017.

Ухвалою суду від 27.07.2017 закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи.

У судовому засіданні 17.10.2017 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою "Камертон".

Позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням викладених у позовній заяві обставин. Зазначив, що у період з 12.05.2016 по 15.08.2016 був відряджений до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей для безпосередньої участі в її проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС України згідно з Наказом №415ог від 12.06.2015 Першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Проте, в порушення вимог Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, та Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 № 957, відповідачем протиправно відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, попри наявність повного переліку документів, які слугують підставою для надання йому такого статусу. Позивач зазначає, що відповідно до чинного законодавства встановлений вичерпний перелік підстав, за якими особі може бути відмовлено Комісією у наданні статусу. В якості підстави для відмови відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 відряджався до головних управлінь ДФС у Донецькій та/Луганській областях, як слідчий ДФС, а Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України. Зазначену підставу відмови в наданні статусу учасника бойових дій вважає незаконною, оскільки чинним законодавством вона не передбачена. У зв'язку з цим, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій та зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення про надання йому такого статусу.

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти позовних вимог з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях (вх.№27774 від 12.10.2017). Зокрема зазначили, що ОСОБА_1 до Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м. Київ, м. Краматорськ, м. Слов'янськ) ДФС не відряджався, а отже службу в підрозділі оперативного забезпечення зон проведення АТО не проходив. В свою чергу повідомили, що позивач перебував у відрядженні в Головному управління ДФС у Донецькій області та Головному управлінню ДФС у Луганській області з метою реалізації Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 22.01.2015 №27ог та від 12.06.2015 №415ог. Також зазначили, що листом Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 ДФС проінформовано про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції без внесення змін до чинного законодавства України не вбачається можливим. З наведених підстав вважають, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Просять суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 є співробітником податкової міліції у званні старшого лейтенанта, який обіймає посаду слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (а.с.63-64).

Наказом ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 29.04.2016 № 1831-о позивач був відряджений до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області з 12.05.2016 (підстава: службова записка Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 21.04.2016 №945/99-99-09-01-18), з метою реалізації Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів вздовж лінії зіткнення у межах Донецької та Луганської областей, затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 22.01.2015 № 27ог (а.с.19-21).

Наказом ДФС України "Про відрядження працівників податкової міліції" від 03.08.2016 № 2836-о позивача відкликано з відрядження до Головного управління ДФС у Донецькій області та Головного управління ДФС у Луганській області з 15.08.2016 (підстава: службова записка Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 26.07.2016 №1659/99-99-23-01-18) (а.с.23-24).

Зі змісту витягу із наказу Першого заступника Голови Служби - керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, генерала-полковника Малікова В. № 047 від 23.09.2016 ОСОБА_1 вважається залученим до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях та відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в Донецькій та Луганській областях з 12.05.2016 по 15.08.2016 (а.с.26).

Зі змісту витягу із наказу першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) генерала-лейтенанта Хомчака Р.Б. №289дск від 15.10.2016 судом встановлено, що у період з 12.05.2016 по 15.08.2016 ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучалися та брали безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань (а.с.27).

Довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №540/99-99-21-10-01-18д від 30.03.2017, виданою начальником Головного міжрегіонального управління оперативного забезпечення зони проведення АТО (м.Київ, м.Краматорськ, м.Слов'янськ) ДФС України, полковником податкової міліції Власовим О.С. підтверджено, що в період з 12.05.2016 по 11.08.2016 ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Згідно з приміткою, вказана довідка є підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій (а.с.28).

30.01.2017 ОСОБА_1 нагороджено відзнакою Всеукраїнської громадської організації "Спілка ветеранів та працівників силових структур України "Звитяга" № 398 "За захист економічних інтересів України в зоні проведення АТО" (а.с.76).

04.04.2017 позивач звернувся до Комісії (вх. ДФС № 2064) із заявою та відповідними матеріалами про надання йому статусу учасника бойових дій (а.с.65-66).

Листом "Про надання інформації" від 28.04.2017 №5950/н/99-99-04-04-01-14, відповідач повідомив позивача, що Комісією прийнято рішення відмовити в наданні статусу учасника бойових дій працівникам (в т.ч. колишніх) слідчих підрозділів фінансових розслідувань ДФС, які відряджались до головних управлінь ДФС у Донецькій та/чи Луганській областях, у зв'язку з чим позивачу повернуто направлені до Комісії заяву та матеріали. В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив про те, що надання статусу учасника бойових дій іншим працівникам ДФС, окрім осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення АТО, без внесення змін до чинного законодавства не вбачається можливим (а.с.77-78).

Вважаючи вищевказану відмову незаконною та такою, що порушує законні права та інтереси, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб'єкта владних повноважень.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551).

Відповідно до ст. 4 Закону № 3551 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно зі ст. 5 Закону № 3551, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 6 Закону №3551 передбачено, що учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі-Порядок №413).

Пунктом 2 Порядку №413 визначено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейським, особам рядового, начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно з п. 4 Порядку №413, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення:

-витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення;

-для осіб, які залучалися до проведення антитерористичної операції на строк менше ніж 30 календарних днів, - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів;

-для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби), - документи, зазначені в абзаці другому цього пункту, матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв;

-для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку, - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб'єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами;

-для осіб, які проходять службу (працюють) у військових частинах (органах, підрозділах), установах та організаціях або на підприємствах, які постійно дислокуються чи розташовані безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення.

Відповідно до п. 5 Порядку №413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Мін'юсті, Національній поліції, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі.

- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Рішення щодо утворення комісії та положення про неї затверджується відповідним міністерством, центральним органом виконавчої влади та іншим державним органом, зазначеним в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до ст. 6 Закону № 3551, постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 16 "Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Порядку № 413, наказом Міністерства фінансів України №957 від 14.11.2016 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.11.2016 року №1553/29683 (далі - Положення №957).

Відповідно до пункту 1 вказаного Положення Комісія утворюється відповідно до п. 5 Порядку № 413.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 Положення № 957, Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності для надання відповідного статусу підстав.

У свою чергу, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні статусу учасника бойових дій встановлений пунктом 7 Положення № 957:

- відсутність документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення;

- надання недостовірних даних про особу;

- виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення;

- наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції.

При цьому, суд зауважує, що зазначені підстави є вичерпними та не підлягають широкому тлумаченню, оскільки будь-яких інших підстав для відмови приписами Положення № 957 не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, з 12.05.2016 по 15.08.2016 ОСОБА_1, на підставі наказу Державної фіскальної служби України відряджався до зони проведення АТО на території Донецької та Луганської областей та брав безпосередню участь в проведенні та виконанні завдань, що покладені на підрозділи ДФС, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Місцем дислокації позивача під час перебування на території проведення АТО був підрозділ оперативного забезпечення окремих територій зон проведення АТО ГУ ДФС Донецької та Луганської областей. Несення служби позивачем відбувалось на рівні з оперативними працівниками даного підрозділу: у складі добових нарядів на контрольних пунктах в'їзду/виїзду та на стаціонарних пунктах пропуску, розташованих на першій лінії оборони; у складі зведених мобільних груп, які пересувались вздовж лінії розмежування з метою недопущення незаконного переміщення вантажів.

Відповідачем та третьою особою доказів зворотнього до матеріалів справи не надано, а судом при розгляді цієї справи таких доказів не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач відповідає вимогам ст. 5 Закону №3551 та брав участь в антитерористичній операції у підрозділах оперативної групи ДФС при штабі антитерористичної операції для виконання спеціальних (бойових) завдань, тому він належить до категорії осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Доказів зворотнього до матеріалів справи відповідач не надав та судом під час розгляду справи не встановлено.

Крім того, підставою для надання позивачу статусу учасника бойових дій є довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №540/99-99-21-10-01-18д від 30.03.2017. При цьому, суд зауважує, що доказів незаконності та/або скасування цієї довідки відповідач суду також не надав.

Відтак, посилання ДФС України на п. 19 ч.1 ст. 6 Закону №3551-XII як на підставу для відмови у наданні ОСОБА_9 статусу учасника бойових дій є необґрунтованим.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вказана відповідачем підстава для відмови у наданні позивачу статусу учасника бойових дій (неналежність до осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС) не передбачена Положенням №957.

Зі змісту рішення Комісії про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28.04.2017 №5950/н/99-99-04-04-01-14 вбачається, що жодної з перелічених (в п. 7 Положення № 957) підстав в цьому рішенні Комісією не вказано.

Зазначене свідчить про незаконність оскаржуваного рішення.

Поряд з цим, безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на лист Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 як на підставу прийняття рішення про відмову позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки вказаний лист не є нормативно-правовим актом, що створює обов'язкові правові наслідки у відповідній сфері суспільних відносин, а носить лише інформаційний, рекомендаційний та необов'язковий характер. Про це, до того ж, зазначено у самому листі від 21.04.2017 №1730/02/05.1-17 (а.с.119).

Таким чином, судом встановлено, що законних підстав для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій відповідач не мав, а тому прийняте рішення, яке оформлене листом від 28.04.2017 №5950/н/99-99-04-04-01-14 є протиправним, а відтак заявлені позивачем вимоги про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання Комісію повторно розглянути надані позивачем матеріали щодо визнання учасником бойових дій, оскільки такі фактично є похідними від попередніх.

Проте, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Комісії прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій, суд зазначає наступне.

Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до п. 1 розділу ІІ Положення №957 Комісія призначена для прийняття рішень про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, розгляду та вивчення поданих заяв та інших матеріалів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції.

Також, згідно п.2 розділу ІІ Положення №957 Комісія має право відмовляти в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності підстав; приймати рішення про надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС.

Повноваження відповідача щодо прийняття відповідних рішень, в тому числі наданні статусу учасника бойових дій за своєю правовою природою є дискреційними.

Згідно правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13 слідує, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, суд приходить висновку, що виключно Комісії належить право надавати або відмовляти у наданні статусу учасника, а тому суд не може підміняти повноваження Комісії та зобов'язувати надавати статус учасника бойових дій.

Крім того, єдиною підставою відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій є лише не віднесення його посади до осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС України, службу до яких, на думку Комісії, позивач не належить.

Інших же доводів, а саме чи брав участь позивач безпосередню в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України Комісією не досліджувалося.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині позову щодо зобов'язання Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням закріпленого ст.9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень не відповідає вимогам встановленим ч.3 ст.2 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В контексті вищезазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Враховуючи відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державна фіскальна служба України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, оформлене листом від 28 квітня 2017 року №5950/н/99-99-04-04-01-14.

Зобов'язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути надані ОСОБА_1 матеріали щодо визнання учасником бойових дій та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України.

Суддя І.В.Садовий