Постанова № 69708345, 10.10.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м.Житомир справа № 806/1601/17

категорія 8.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К.,

за участю: представника позивача Новак Н.Є.,

представника відповідача Субіна М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №008261302 , №008271302 від 04.05.2017.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що контролюючим органом була проведена планова виїзна документальна перевірка філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №70/06-30-14-01/26193640 від 01.11.2016. На підставі зазначеного акту контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 15.11.2016 № 0023111305, №0023121305, які були визнані протиправними та скасовані постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17. Після набрання вказаною постановою законної сили відповідач повторно, на підставі того ж самого акту перевірки, прийняв рішення про застосування штрафних санкцій до ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України, винісши 04.05.2017 року оскаржувані податкові повідомлення - рішення №008261302 та №008271302 які є необґрунтованими, оскільки обставини, на підставі яких вони винесені, були предметом розгляду справи №806/49/17. Також позивач вказав, що ним не були допущені порушення строків нарахування, утримання та/або своєчасної сплати (перерахування) податків (податку на доходи фізичних осіб і військового збору), у тому числі як податковим агентом, до та під час виплати доходу на користь іншого платника податків, а податковим органом невірно та довільно трактовано положення правових норм п.127.1 статті 127 Податкового кодексу України. Неправомірним також, на думку позивача, є висновок податкового органу про безпідставне списання підприємством коштів з підзвітних осіб за відсутності підтвердних документів встановленої форми, оскільки додані до авансових звітів документи містять всі необхідні реквізити.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог. Пояснила, що під час судового розгляду справи №806/49/17 за позовом ДП "Житомирський облавтодор" було встановлено порушення в роботі філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" та правильність винесення контролюючим органом податкових повідомлень - рішень згідно ст.126, ст.127 Податкового кодексу України з наявністю арифметичних помилок при нарахуванні контролюючим органом позивачу штрафних санкцій, тому вищевказані податкові повідомлення - рішення були скасовані. Враховуючи наявність факту порушення позивачем податкового законодавства, що підтверджено судовим рішенням у справі №806/49/17 та враховуючи те, що контролюючим органом на основі акту перевірки та постанови Житомирського окружного адміністративного суду проведено перерахунок нарахованих штрафних санкцій, відповідачем було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення на загальну суму 98731 грн. правомірно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області було проведено планову виїзну документальну перевірку філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2016.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області складено акт №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року (а.с. 9-11).

Згідно розділу 5 акту №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року перевіркою були встановлені порушення:

- пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою встановлені випадки надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка. Підприємству визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 05.05.2016 по 20.06.2016 на суму 2 700,00 грн.;

- пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою визначено суму податкових зобов'язань по військовому збору за період з 05.05.2016 по 20.06.2016 на суму 225,00 грн.;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб;

- пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями). Перевіркою встановлено Перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору. Згідно пп. 129.1.3 п. 129.1, п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями) за результатами перевірки за порушення термінів сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору підприємству нараховано пеню;

- п. 46.1 ст. 46, пп. 51.1 ст. 51, пп. б п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), пп. 3.2, пп. 3.3, пп. 3.4, пп. 3.5 п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 №49, зі змінами та доповненнями, наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4.). Підприємством допущено помилки в заповненні податкових розрахунків Ф. №1 ДФ. Платнику потрібно терміново подати уточнюючі податкові розрахунки Ф. №1 ДФ з врахуванням вищевказаних порушень за відповідні періоди;

- п.п. 2.11, 3.1, 3.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (із змінами та доповненнями) щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 15 500,00 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі акту №70/06-30-14-01/26193 від 01 листопада 2016 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0023111305 від 15 листопада 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 30 962 грн. 08 коп., а саме: 2 790,00 грн. за податковим зобов'язанням; 20 976,30 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 7 195,78 грн. (а.с.32);

- податкове повідомлення-рішення №0023121305 від 15 листопада 2016 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на загальну суму 3 139 грн. 86 коп., а саме: 232,50 грн. за податковим зобов'язанням; 2 404,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; пеня - 502,41 грн. (а.с.33).

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями від 15.11.2016 року позивач звертався з адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду про їх скасування. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по справі №806/49/17 було визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення відповідача №0023111305 та №0023111305 від 15.11.2016 (а.с. 27-31).

04.05.2017 відповідачем на підставі акта перевірки від 01.11.2016 року №70/06-30-14-01/26193640 та згідно постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 по адміністративній справі №806/49/17 були винесені:

- податкове повідомлення - рішення №0008261302, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені на суму 6077,99 грн. у тому числі: за податковим зобов'язанням - 232,50 грн., за штрафними санкціями 5343,08 грн., та 502, 41 грн. сума пені відповідно до пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

- податкове повідомлення - рішення №0008271302, відповідно до якого визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у сумі 92654,29 грн. у тому числі : за податковим зобов'язанням 2790, 00 грн., за штрафними ( фінансовими) санкціями 82668,51 грн., та 7195,78 грн. сума пені відповідно до підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх необґрунтованими позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд зазначає наступне.

Встановлено, що підставою для застосування фінансових санкцій в сумі 81296,01 грн. та нарахування пені в сумі 6928,21 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №0008271302, стали порушення Позивачем вимог пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 та пп."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. За допущені Позивачем порушення вимог п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України до Позивача були застосовані фінансові санкції в сумі 19643,12 грн., за порушення вимог п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України - фінансові санкції в сумі 61652,89 грн.

Для застосування фінансових санкцій в сумі 5228,70 грн. та нарахування пені в сумі 457,81 грн. згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2017 року №0008261302, стали порушення Позивачем вимог пп.168.1.1 пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 та пп."а" п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. За допущені Позивачем порушення вимог п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України до Позивача були застосовані фінансові санкції в сумі 1433,40 грн., за порушення вимог п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України - фінансові санкції в сумі 3795,30 грн.

Суд зазначає, що Позивачем правомірність застосування податковим органом фінансових санкцій та пені за порушення строків нарахування, утримання та/або своєчасної сплати (перерахування) податків (податку на доходи фізичних осіб і військового збору), передбачених ст.126 Податкового кодексу України, не оскаржується.

Судом встановлено, що податковим органом відповідно до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень до Позивача були застосовані фінансові санкцій, передбачені пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, відповідно з військового збору в сумі 3795,30 грн. та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 61652,89 грн.

На думку податкового органу, часткова виплата заборгованості із заробітної плати є самостійною підставою для виникнення у Позивача обов'язку нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку з доходів фізичних осіб і військового збору, незважаючи, що Позивачем на цей же дохід (заробітну плату) в день її нарахування вже визначалися та утримувалися відповідні суми цього ж податку та цього ж збору. Відповідач вважає, що підприємство має нести відповідальність за п. 127.1 ст. 127 ПК України, оскільки виплачені Позивачем в кошти в день виплати доходу зараховувались податковим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків як того вимагає п.87.9 ст.87 ПК України.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача, оскільки податковим органом невірно та довільно трактовано положення правових норм п.127.1 статті 127 Податкового кодексу України.

У відповідності до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що плата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Згідно зі пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

У відповідності до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі пп. 168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Тобто місячний податковий період слід розуміти таким чином, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачене протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Аналіз наведених положень Кодексу дає підстави для висновку, що податковий агент зобов'язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Відповідно до підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності. При нарахуванні доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами за виконання робіт (надання послуг) база оподаткування визначається як нарахована сума такої винагороди, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (пп.164.6 ст.164).

Згідно п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку; в) подавати на вимогу платника податку відомості про суму виплаченого на його користь доходу, суму застосованих соціальних податкових пільг та суму утриманого податку; г) подавати контролюючому органу інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною цим розділом та розділом II цього Кодексу; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 01.11.2016 року, та пояснень представника податкового органу в судовому засіданні, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали виключно несвоєчасність перерахування Позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що перебувають в трудових відносинах з підприємством та військового збору.

Так, за змістом пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Тобто, положення статті 127 Податкового кодексу України слід розуміти, що ними встановлюються відповідальність платника податків (податкового агента) саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Таким чином, склад правопорушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

З наданих суду доказів вбачається, що Позивачем за період, який перевірявся, в день виплати заробітної плати та інших платежів, нараховувався, утримувався та перераховувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір до бюджету, що підтверджується відповідними копіями виписок по рахунку, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач не заперечує вказаних обставин, однак вважає, що перерахування податків не відбулося, оскільки сплачені кошти були зараховані податковим органом на погашення заборгованості за попередні платежі.

Суд не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Згідно з п.9 ст.87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Вказаною нормою Податкового кодексу України визначено обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Визначальним при застосуванні приписів цієї статті є наявність податкового боргу.

Зміст графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях за будь-яких умов не має значення, що прямо передбачено п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

В свою чергу, згідно пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено такий випадок як "ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків".

Тобто, законодавець наділив правом податковий орган застосовувати штраф до платника податку згідно з цією нормою виключно у випадку не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Несвоєчасна та в неповному обсязі виплата заробітної плати працівникам підприємства, за умови нарахування та утриманого на цю зарплату податку та збору, не породжує обов'язку повторного нарахування та утримання цих податку та збору на виплачену із запізненням частину заробітної плати, на яку вже нараховували та утримували вказані обов'язкові платежі і такі зобов'язання Позивача вже набули статусу узгоджених.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.11.2015 року №21-2919а15. В даному судовому рішенні прямо зазначено, що "просрочка сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб не є порушенням вимог ст.127 Податкового кодексу України", а тому заява податкового органу про перегляд судових рішень була залишена без задоволення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про скасування податкових повідомлень від 04.05.2017 року №008261302 та № 008271302 в частині застосування фінансових санкцій і нарахування пені з військового збору та з податку на доходи фізичних осіб за порушення вимог пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо встановлених податковим органом порушення Позивачем порядку ведення касових операцій у національній валюті в Україні, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою правильності оподаткування сум надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт податковим органом встановлені випадки надання працівниками в бухгалтерію підприємства авансових звітів, в яких відсутні достовірні підтвердні документи встановленого зразка.

Так, постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року N 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні; (Положення). Відповідно до п. 2.11 цього Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України. Відповідно до п. 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Таким чином з викладеного вбачається, що працівник, який отримав кошти на відрядження або під звіт, має у встановлений термін після закінчення такого відрядження чи виконання дій, для яких отримано кошти, подати звіт встановленої форми. Витрати мають бути підтверджені належним чином складеними розрахунковими документами. У випадку відсутності належних документів, або неподання звіту, витрачені суми включаються до оподатковуваного доходу такої фізичної особи, а податковий агент має сплатити з цих сум податок на доходи фізичних осіб.

Згідно до пп. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як вбачається з матеріалів справи, до авансових звітів:

- від 05.05.2016 №1 на підтвердження придбання промопори МТЗ -80 надано товарний чек від 05.05.2016 від ТОВ "Ютас" на суму 3000 грн. ( а.с. 99-100);

- від 17.06.2016 №3 на підтвердження придбання від ФОП Комар В.М. двигуна на суму 10000 грн. надано квитанцію до прибуткового касового ордеру (а.с. 103-104);

- від 20.06.2016 року №4 на підтвердження доплати за двигун від ФОП Комар В.М, у сумі 2500, надано квитанцію до прибуткового касового ордеру.

Відповідач вважає, що надані розрахункові документи не відповідають вимогам до їх заповнення та не є підтвердженням сплати коштів.

З такою позицією суд погодитись не може. З наданих копій розрахункових документів вбачається, що в них містяться усі необхідні реквізити, що дають змогу встановити ким проведено оплату та в якому розмірі, хто є отримувачем, дату вчинення операції.

За таких обставин, суд вважає, що висновок відповідача про відсутність належного документального підтвердження витрат в цій частині є безпідставним, а відповідно оскарженні податкові повідомлення-рішення в частині визначення суми грошового зобов'язання з військового збору та податку на доходи фізичних осіб, пені скасуванню.

Щодо доводів Позивача про неправомірність повторного винесення податкових-повідомлень рішень.

Як встановлено судом, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 04.05.2017 №0008261302 на суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 6077,99 грн. та №0008271302 на суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 92654,29 грн., за яким Позивачу нараховано грошові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, підставою для його винесення стало наступне.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2016, за результатами якої складений акт від 01.11.2016 № 70/06-30-14-01/26193640, в якому зафіксовано порушення підприємством норм Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акта податковим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 15.11.2016 № 0023111305 на суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 30962,08 грн. та №0023121305 на суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 3139,86 грн. Означені податкові повідомлення - рішення, за результатами судового оскарження, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 у справі №806/49/17 визнано протиправними та скасовано повністю з підстав відсутності та неможливістю надання контролюючим органом розрахунків на підтвердження або спростування нарахування оспорюваних сум грошових зобов'язань.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, суду належить надати оцінку оскарженим податковим повідомленням - рішенням від 04.05.2017 № 0008271302 та № 0008261302, правомірність винесення яких є предметом розгляду у цій справі, на відповідність наведеній нормі КАС України.

Суд зазначає, що підставою для винесення податкових повідомлень - рішень від 15.11.2016 стали правовідносини, описані в акті перевірки філії "Житомирський райавтодор" ДП "Житомирський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України від 01.11.2016 № 70/06-30-14-01/26193640, належна оцінка яким вже надана судом у справі № 806/49/17.

У відповідності до ст.60 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податкове повідомлення - рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні - рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі ( п.п. 60.1.5. п.60.1. ст.60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення - рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу (п.60.4. ст.60 ПК України).

У випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.60.5. ст.60 ПК України).

Таким чином, судом встановлено, що після набрання законної сили постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 № 0023111305 та № 0023121305, відповідачем, в порушення вимог ст.60 ПК України, винесено нові податкові повідомлення - рішення від 04.05.2017 № 0008271302 та № 0008261302 із збільшеною сумою грошових зобов'язань.

Суд зазначає, що оскільки податкові повідомлення-рішення були скасовані в повному обсязі, то відповідно до приписів вищезазначеної статті 60 ПК України вони є відкликаними. У такому разі ПК України не наділяє відповідача правом повторного винесення нових податкових повідомлень - рішень із збільшеною сумою грошових зобов'язань, тому за наведених обставин, суд доходить висновку про протиправність винесення податкових повідомлень - рішень від 04.05.2017 № 0008271302 та № 0008261302.

Керуючись статтями 86, 94, 158 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 04.05.2017 за № 008261302 та № 008271302.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 1600 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 17 жовтня 2017 р.