Постанова № 69708344, 23.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року

Справа № 803/1181/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Груп” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Груп” (далі – ТзОВ “Оптіма-Груп”, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17 травня 2017 року №3458-03 про сплату податкового боргу в сумі 24587,17 грн.

З оскаржуваною податковою вимогою позивач не погоджується та вказує на те, що товариство не отримувало податкове повідомлення-рішення, на підставі якого відповідачем було винесено податкову вимогу від 17 травня 2017 року №3458-03. З огляду на неотримання податкового повідомлення-рішення позивач вважає передчасним надіслання податкової вимоги, а тому просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 17 травня 2017 року №3458-03.

В письмових запереченнях проти позову від 25.09.2017 року представник відповідача не погоджується з даним позовом та вважає його безпідставним, оскільки сума податкового боргу ТзОВ “Оптіма-Груп” виникла в результаті самостійного нарахування позивачем грошового зобов’язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в податковій декларації з цього податку на 2017 рік від 16.02.2017 року. В даній декларації платник податків самостійно визначив суму податку на 2017 рік в сумі 98348,80 грн. з розбивкою річної суми рівними частками поквартально в розмірі 24587,20 грн. У зв’язку з тим, що позивачем не було сплачено суму узгодженого грошового зобов’язання ГУ ДФС у Волинській області сформовано податкову вимогу від 17 травня 2017 року №3458-03 на суму 24587,17 грн. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову повністю.

В судове засідання представник позивача не прибув, від позивача надійшло клопотання від 23 жовтня 2017 року про розгляд справи за відсутності представника.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, але від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій він заперечує щодо задоволення позову з підстав, наведених в письмовому запереченні проти позову.

Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Як передбачено частиною першою статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, оскільки в судове засідання особи, які беруть участь у справі, не прибули, хоча сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, при цьому, від сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, а дану справу можливо розглянути і вирішити на основі наявних матеріалів, тому за відсутності перешкод для розгляду справи суд приходить до висновку, що судовий розгляд справи необхідно здійснювати в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ “Оптіма-Груп” зареєстроване як юридична особа 10.01.2009 року, про що свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 22.05.2013 року №16491708 (а.с.6) та є платником податків, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки є власником нежитлової нерухомості.

У зв’язку з тим, що станом на 16.05.2017 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов’язаннями становила 24587,17 грн., тому ГУ ДФС у Волинській області винесло податкову вимогу від 17.05.2017 року №3458-03 про сплату податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості в сумі 24587,17 грн. (а.с.5).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2, підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка, а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт, а підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 цієї статті ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Як передбачено підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.5 пункту 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації (п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України).

На виконання вимог вищезазначених статей Податкового кодексу України ТзОВ “Оптіма-Груп” було подано декларацію за податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік від 16.02.2017 року (а.с.12), в якій позивач самостійно нарахував річну суму даного податку в розмірі 98348,80 грн. та з розбивкою річної суми рівними частками поквартально в розмірі 24587,20 грн.

Як встановлено судом, позивачем не було вчасно сплачено квартальну суму цього податку, у зв’язку з чим в позивача виник податковий борг, що станом на 16 травня 2017 року становив, з урахуванням переплати в сумі 0,03 грн., 24587,17 грн., про що свідчить зворотній бік облікової картки платника податків з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується юридичними особами, які є власниками нежитлової нерухомості (а.с.13-14).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платники податків зобов’язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, а відповідно до п.59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи те, що позивачем не було сплачено суму узгодженого грошового зобов’язання, нараховану ним самостійно в податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік від 16.02.2017 року, тому позивач правомірно виніс податкову вимогу від 17 травня 2017 року №3458-03 про сплату цього податку в сумі 24587,17 грн., при цьому, в такому випадку податкове повідомлення-рішення контролюючим органом не виноситься.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених в судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову повністю.

Керуючись статтями 122, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма-Груп” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 17 травня 2017 року №3458-03 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Д. Ковальчук