Постанова № 69708254, 18.10.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 рокум. Ужгород№ 807/897/16

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання Кречко Л.В.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Блага О.П. (довіреність від 03.02.2017 року № 10/7/10-00), Лендєл М.М. (довіреність від 31.10.2016 року № 34/7/10-00)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 жовтня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 23 жовтня 2017 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - відповідач, ДПІ у Рахівському районі), яким просить: 1) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004381300 від 02.07.2016 року, прийняте щодо суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за збільшеним податковим зобов'язанням 7722,65 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4825,97 грн.; 2) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004391300 від 02.07.2016 року, яким донараховано податку з доходів фізичних осіб на суму 611674,26 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 152918,57 грн. ; 3) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 004401303 від 02.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 433,02 грн.; 4) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004411300 від 02.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 5829,08 грн.; 5) Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рахівському районі № 0004371300 від 92.07.2016 року, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн.; 6) Визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу ДПІ у Рахівському районі № Ф-0003921300 від 21.06.2016 року, яким донараховано податкове зобов'язання на загальну суму 295837,64 грн.; 7) Визнати протиправним та скасувати рішення № 004421300 від 02.07.2016 року, яким донараховано 9606,77 грн. єдиного соціального внеску та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4803,38 грн.; 8) Визнати протиправним та скасувати рішення № 0004431300 від 02.07.2016 р., яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 37584,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Рахівському районі проведено позапланову документальну перевірку, за результатами, якої винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу безпідставно нараховані податкові зобов'язання та штрафні санкції, винесені рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити повністю.

Відповідач надав суду заперечення на позов, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що проведеною перевіркою встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, що й стали підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішень про застосування штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на правомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги. У зв'язку з чим, просять суд відмовити в його задоволенні з мотивів, що викладені в запереченні проти позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного:

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з 01 червня 2016 року по 07 червня 2016 року ДПІ у Рахівському районі проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 25.02.2011 року по 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 червня 2016 року за № 10/13-00/НОМЕР_6 (а.с. 8-36).

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.16.1.2 п. 16.1 ст.16. п. 177.10 ст. 177, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано до сплати до бюджету податку на доходи з фізичних осіб в сумі 611674,26 грн., в т.ч.: за 2013 рік - в сумі 85995,48 грн.; за 2014 рік - в сумі 215983,86 грн.; за 2015 рік - в сумі 309694,92 грн.

- пп. 177.5.1 п.177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме - встановлено несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2165,10 грн. за період з 15.11.2008 р. по 08.05.2014 р.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу, в частині неподання податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку на третій квартал 2014 року;

- пп. 168.1.1, п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу, в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість по податку на доходи фізичних осіб на суму в розмірі 7722,65 грн.;

- п. 3.2. п. 3 "Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 4 ч.2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - ФОП ОСОБА_1 не подано звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2015 рік;

- ч. 1 п. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7розділу ІІІ, п. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного внеску в сумі 286230,87 грн., в тому числі: за 2011 рік - в сумі 33337,68 грн.; за 2013 рік - в сумі 79218,33 грн.; за 2014 рік - в сумі 83679,72 грн.; за 2015 рік - в сумі 89995,14 грн.

- п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1,2 п. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7 розд. ІІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", перевіркою донараховано єдиного соціального внеску за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн., в т.ч. за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн., за ставкою 3,6 в сумі 746,64 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту перевірки, ДПІ у Рахівському районі винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 р. № 0004381300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п на загальну суму 12547,62 грн., в т.ч за податковим зобов'язанням 7722,65 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4825,97 грн. (а.с. 150);

- податкове повідомлення - рішення від 02 липня 2016 року № 0004391300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 764592,83 грн., в т. ч. за податковими зобов'язаннями - 611674,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 152918,57 грн. (а.с. 151);

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004401303, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 433,02 грн. (а.с. 152);

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004411300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 5829,08 грн. (а.с. 153);

- податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.(а.с. 154);

- рішення від 02 липня 2016 року № 0004421300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 4803,38 грн. (а.с. 155);

- рішення від 02 липня 2016 року № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача засновано штрафну санкцію у розмірі 37584,65 грн. (а.с. 156);

- вимогу про сплату боргу від 21 червня 2016 року № Ф-0039221300 у сумі 295837,64 грн. (а.с. 157).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України позивачем податок на доходи фізичних осіб, утриманий із заробітної плати працівників в перевіреному періоді, термін сплати якого настав, до бюджету перераховано не в повному обсязі та в результаті чого виявлено прострочену кредиторську заборгованість з податку на доходи фізичних осіб на суму в розмірі 7722,65 грн.

Відповідно до пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

З урахуванням встановлених перевіркою порушень, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, суд приходить висновку, що ДПІ у Рахівському районі правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004381300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податків у вигляді заробітної плати у загальному розмірі 12548,62 грн., в т. ч. за податковим зобов'язанням - 7722,65 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4825,97 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004391300 від 02 липня 2016 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 16.1.2 п. 161. ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.4 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (11470,00 грн. за 2013 рік та 12180,00 грн. за 2014-2015 роки), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 (в 2013-2014 роках) та 20 (в 2015 році) відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першого цього пункту.

Відповідно до пп. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Судом встановлено, що перевіркою проведено річний перерахунок податку з доходів фізичних осіб за 2013, 2014 та 2015 роки.

За результатами перевірки визначення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб встановлено розбіжність між даними податкових декларацій та даними перевірки. Так, позивачам визначено, суму податку, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік - 1035,00 грн., а за даними перевірки - 87030,48 грн. (різниця - 85995,48 грн.); за 2014 рік позивачем визначено - 1098,00 грн., перевіркою - 217081,86 грн. (різниця - 215983,86 грн.) та за 2015 рік позивачем визначено - 0 грн., а за даними перевірки - 309694,92 грн. (різниця - 309694,92 грн.).

Таким чином, позивачем занижено дохід на 611674,26 грн. Допущені позивачем порушення відбулися за рахунок завищення витрат, які не підтверджені документально та не є безпосередньо пов'язаними з отриманням доходу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що контролюючим органом правомірно донараховано податковим повідомленням-рішенням № 0004391300 від 02 липня 2016 до сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 611674,26 грн., в т.ч: за 2013 рік - 85995,48 грн.; за 2014 рік - 215983,86 грн.; за 2015 рік - 309694,92 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 152918,57 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 51.1 ст. 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Відповідно до п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Згідно з пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Разом з тим, позивачем в порушення вищевказаних норм не подано податкову звітність за формою 1 - ДФ за третій квартал 2014 року.

Таким чином, суд приходить висновку, що відповідачем, у зв'язку із встановленням порушення п. 51.1 ст. 51, пп "б" п. 176,2 ст.176 ПК України правомірно винесено податкове повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004371300, яким до ФОП ОСОБА_1 було засновано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02 липня 2016 року № 0004401303 суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

Перевіркою встановлено несвоєчасно сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 2165,10 грн. за період з 15.11.2008 по 08.05.2014 рр., чим порушено пп. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи те, що станом на момент здійснення перевірки позивачем затримано сплату узгодженого зобов'язання, суд погоджується з доводами контролюючого органу про наявність підстав для застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених п. 126.1 ст. 126 ПК України.

У зв'язку з цим, відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення 02 липня 2016 року № 0004401303, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 433,02 грн та № 0004411300, яким до позивача застосовано штрафні санкцій у розмірі 5829,08 грн.

Щодо рішення від 02 липня 2016 року № 0004431300 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон 2464) платниками єдиного внеску є - фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Згідно з п. 3 ст. 7 Закону 2464 нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 1 Закону 2464 максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону 2464 для осіб, які зокрема, отримують (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Однак, в зв'язку з не наданням ФОП ОСОБА_1 для перевірки необхідних документів, проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до декларацій про майновий стан та доходи поданих до ДПІ у Рахівському районі та враховуючи акт попередньої документальної перевірки, ФОП ОСОБА_1 мав чистий оподатковуваний дохід протягом 12 місяців в 2011 році, протягом 6 місяців в 2012 році, протягом 6 місяців в 2013 році, протягом 6 місяців в 2014 році та протягом 12 місяців в 2015 році.

За рахунок заниження позивачем доходу, отриманого від здійснення діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на який нараховується єдиний внесок, і за рахунок не подання звіту про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями за 2015 рік відбулося заниження єдиного внеску в сумі 286230,87 грн., в т.ч: за 2011 рік - 33337, 68 грн.; за 2013 рік - 79218,33 грн.; за 2014 рік - 83679,72 грн.; за 2015 рік - 89995,14 грн.

Таким чином, за допущені порушення ч.1 п. 2 ст.6, ч.2 п.1 ст. 7, п. 11 ст. 8 Закону 2464, перевіркою правомірно донараховано суму податкових зобов'язань єдиного внеску за період що перевірявся, в сумі 286230,87 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 37584,65 грн., а тому відсутні підстави для скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 02 липня 2016 року № 0004431300.

Щодо скасування рішення про застування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 02 липня 2016 року № 0004421300, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 п. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 6 Закону 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Ставка єдиного внеску для позивача відповідно до класу професійного ризику становить: в період 2011-2014 рр. - 37,30 % (клас ризику 24); з 01.01.2015 - 42,72 (клас ризику 66).

Згідно з п. 7 ст. 8 Закону 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п. 3.1 розділу ІІІ Порядку № 454, ч. 1,2 п. 2 ст. 6, ч.1 п. 1 ст. 7 Закону 2464здійснено нарахування заробітної плати працівникам підприємства за липень 2015 року, внаслідок чого виникло заниження фонду оплати праці для нарахування єдиного соціального внеску.

У зв'язку з цим, суд вважає, що контролюючим органом правомірно донараховано єдиного соціального внеску за липень 2015 року на загальну суму 9606,77 грн.,в т.ч. за ставкою 42,72 % в сумі 8860,13 грн. та за ставкою 3,6 % в сумі 746,64 грн.

На підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону 2464 за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску, тобто застосовано штрафну фінансову санкцію в розмірі 4803,38 грн. Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій № 0004421300 є правомірним та не підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 червня 2016 року № Ф - 0003921300, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 1 Закону 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону 2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вказані положення Закону кореспондуються також із положеннями Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Мінфін № 449 від 20.04.2015р. та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція), пунктом 1 розділу VI якої встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Судом встановлено, що оскаржена вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21 червня 2016 року № Ф - 0003921300 була прийнята відповідачем у зв'язку із наявністю станом на 21 червня 2016 року заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 295837,64 грн.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що у відповідача були всі правові підстави, передбачені вищенаведеними положеннями законодавства, для формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. ДПІ у Рахівському районі доведено правомірність оскаржених податкових повідомлень - рішень, рішень про застосування фінансових санкцій та вимоги про сплату боргу (недоїмки) у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими, суперечать вимогам закону та не відповідають обставинам справи, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами та задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Згідно ч. 2 ст. 94 КАС України, судові витрати у справі не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 71, 86, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Рахівському районі Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

2. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті