Постанова № 69708186, 23.10.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2513/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2017 року №0001541303, від 28.02.2017 року №0001551303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №0001561303, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №00015713,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2017 року №0001541303, від 28.02.2017 року №0001551303, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №0001561303, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №00015713.

В судовому засіданні 18.10.2017 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач не порушував податкового законодавства при здійсненні господарських взаємовідносин з контрагентами на виконання договорів з вантажного перевезення у 2014-2015 роках, а тому донараховані йому податки та штрафні санкції є незаконними та підлягають скасуванню. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що контрагенти позивача фізичні особи-підприємці не звітували до податкових органів з ІІ кварталу 2014 року, що викликає сумніви у реальності зазначених господарських операцій та надані позивачем до перевірки ТТН не відповідають вимогам законодавства в частині їх заповнення, а тому не можуть бути належними доказами надання вказаних транспортних послуг позивачеві.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового та іншого законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, ч.1, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), (далі - ПКУ), ст.13 Закону України від 08.07.2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами та доповненнями), відповідно до направлення від 21.11.2016 року №980, та наказу від 21.11.2016 року №733, виданих ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, та згідно план-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання головним державним ревізор - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області Гольцевою С.М. проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період: з 01.01.14 по 31.12.15, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01.01.14 року по 31.12.2015 рік, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 рік, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами перевірки складено (акт документальної планової виїзної перевірки з 30.11.2016 року по 13.12.2016 року) від 20.12.16 року №4543/155-52-13-03/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період: з валютного та іншого законодавства за період: з 01.01.2014 по 31.12.2015».

Перевіркою встановлено, що на порушення: п.164.1 ст.164 п.177.4, п.177.8 п. 177.10 ст.177 ПКУ, п.138.2 ст.138, п.44.1, ст.44 ПКУ встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у загальній сумі 9 628,82 грн.; абз. «б» п.176.2 ст.176 п.119.2 ст. 119 ПКУ встановлено не відображення даних про суми доходу, отримані фізичними особами - підприємцями від здійснення ними підприємницької або незалежної професійної діяльності; ст.168 ПКУ з урахуванням пп.1.2 п.163 підрозділу 10 розділу XX ПКУ встановлено заниження податкових зобов'язань з військового збору у сумі 1 104 грн.; пп.4 п.2 ст.6, п.11 ст.8, п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-УІ (із змінами), (далі - Закон №2464-УІ) встановлено заниження податкових зобов'язань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму у сумі 10 763,88 грн.; п.п.4 п.2 ст.6 Закону України № 2464 в частині неподання звітності до органу доходів і зборів за 2014 рік.

За результатами адміністративного оскарження первинних податкових повідомлень-рішень від 05.01.2017 року, рішенням ГУ ДФС в Одеській області вказані податкові повідомлення-рішення були скасовані та замість них прийняті нові від 28.02.2017 року №0001541303, від 28.02.2017 року №0001551303, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №0001561303, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №0001571303.

Оцінюючи оскаржені акти суб`єкту владних повноважень та дії посадових осіб, суд виходячи з приписів ч.3 ст.2 КАС України, не погоджується з із застосуванням посадовими особами податкового органу принципу пропорційності, як складової частини поняття верховенства права з наступних підстав.

Відповідно п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать (2015р.): - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати- за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Актом зазначено, що за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 включено до складу вартості документально підтверджених витрат витрати на послуги з перевезення відповідно актів виконаних робіт «Перевізник» - ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2), та ФОП ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п НОМЕР_3), яка не звітує до податкового органу з II кварталу 2014 року відповідно до АІС «Податковий блок», а саме: акти виконаних робіт від 07.03.14 - 3 300 грн., від 26.03.14 - 2 00 грн., від 13.05.14 - 3 800 грн., від 23.05.14 - 2 700 грн.. від 18.06.14 - 3 800 грн., від 08.07.14 -3 800 грн., від 08.08.14 - 4 050 грн., від 29.08.14 - 2 800 грн., від 05.09.14 - 3 800 грн., від 12.11.14 - 4 200 грн., від 12.12.14 - 4 200 грн., від 27.01.15 - 3 000 грн., від 03.02.15 - 4 200 грн., 23.10.14 -5 000 грн., 13.11.15 - 8 500 грн., 28.12.15 - 5 000 грн., 08.10.15 - 8 500 грн., 28.08.15 - 8 000 грн., 30.07.15 - 8 000 грн., 27.07.15 - 5 500 грн., 04.06.15 - 5 600 грн., 18.05.15 - 6 800 грн., 20.03.15 - 5 500 грн.

ФОП ОСОБА_1 надані акти виконаних робіт на загальну суму 112 350 грн., у т.ч.: за 2014 рік на загальну суму 38 750 грн., за 2015 рік - 73 600 грн.

Відповідно до виписок по розрахунковому рахунку ОСОБА_1 сплачено за послуги з перевезення ФОП ОСОБА_3 за 2014 рік на загальну суму 42 550 грн., за 2015 рік на загальну суму 25 700 грн., усього: 68 250 грн., а саме: 27.03.14 - 2 300 грн., 11.03.14. - 3300 грн., 26.05.14 - 2 700 грн., 15.05.14 - 3 800 грн., 23.06.14 - 3 800 грн., 10.07.14-3 800 грн., 11.08.14 - 4 050 грн., 10.09.14 - 3 800 грн., 01.09.14 - 2 800 грн., 14.11.14 - 4 200 грн., 15.12.14- 5 000 грн., 01.12.14 - 3000 грн., 28.12.15-5 000 грн., 16.11.15 - 8 500 грн., 26.10.15 - 5 000 грн., 06.02.15 - 4 200 грн., 28.01.2015 - 3 000 грн., та ОСОБА_4 за 2015 рік на загальну суму 47 900 грн., а саме: 08.10.15-8 500 грн., 28.08.15 - 8000 грн., 30.07.15 - 8 000 грн., 27.07.15 - 5 500 грн., 04.06.15 - 5 600 грн., 18.05.15 -6 800 грн., 20.03.15-5 500 грн.

Окрім того перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 надано до перевірки ТТН, які не відповідають затвердженій формі накладних відповідно «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 року №128/2568 (із змінами), тобто не заповнені графи: одержувача товару, - час вибуття, час прибуття, не наведені дані по кількості списання пального, відсутні дані показники, не заповнено графа перевізника, зокрема ТТН: - не зазначена перевізника (№ КлН 00123725 від 25.03.14, № КлН 00130295 від 23.05.14); - не вказано реквізити вантажовідправника, вантажно - розвантажувальні операції (б/н від 07.03.14, б/н від 08.05.14, б/н від 18.06.14, б/н від 08.07.14, б/н від 08.08.14, б/н від 05.09.14, №Р102204 від 22.10.14, б/н від 12.11.14, б/н від 11.12.14, І б/н від 11.12.14) тощо.

В періоді, що перевірявся, перевезенням вантажів для Підприємця займались: ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) та ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3). На момент здійснення господарських операцій згідно публічній інформації, розміщеній на офіційному сайті ДФС України (sfs.qov.ua), і ФОП ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2), і ФОП ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3) не мали податкового боргу та стояли на обліку в органах податкової служби як законослухняні платники податків (наразі їх статус не змінився).

На підтвердження фактичності взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами його представником надані договори на здійснення послуг з вантажного транспортного перевезення, акти прийняття виконаних робіт, ТТН на перевезення вантажів замовникам.

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання договорів поставки товарів від контрагентів позивача.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.70 КАС України.

Після приймання Замовником (Підприємцем) від Перевізника вантажу за товарно-транспортними накладними складався акт виконаних робіт з перевезення. На підставі виставленого рахунку Перевізника Замовник (Підприємець) сплачував вартість робіт з перевезення вантажу.

Згідно «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Мінтрансу №363 від 14.10.1997 року (далі Правила перевезення), «договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання».

Під час здійснення вантажних перевезень автомобільними транспортними засобами водій, поряд з іншими документами, необхідними для всіх видів перевезень, у випадку надання послуг з перевезення вантажу на договірних умовах повинен мати оформлену товарно-транспортну накладну (далі, ТТН). Отже, ТТН є документом, який складається вантажовідправником для оформлення перевезень вантажів і використовується для проведення остаточних розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів. Тобто Правила перевезення встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), а не регулюють податковий облік операцій з перевезення вантажів.

В Акті перевірки зазначається, що такі ТТН було заповнено з порушеннями Правил перевезення, а саме: «не вказані дані лічильників, не заповнено час вибуття та час прибуття автомобіля, не заповнено кількість витраченого палива, не вказано реквізити вантажовідправника, вантажно-розвантажувальні операції». Це на думку посадових осіб ДФС унеможливлює включення порзивачем до витрат послуг з перевезення товару, бо вони в такому разі нібито документально не підтверджені. Викладені в акті перевірки висновки ґрунтуються на відсутності деяких реквізитів, передбачених у наданих для перевірки.

До того ж, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що зазначені в акті перевірки ТТН дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції з перевезення товару, в них також зазначено пункт відправки та розвантаження, зазначено марку та державний номер автомобіля, прізвища водіїв таке інше, а відмітки (печатки та підписи сторін) про відпуск вантажовідправником та приймання товару одержувачем засвідчують факт отримання вантажу.

За вказаних обставин, враховуючи ту обставину, що представник відповідача не зміг надати суду додаткових доказів, які б свідчили про фіктивність виконання договорів позивача з його контрагентами, а тому суд, на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України, оскаржені позивачем податкове повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу недоїмки повинні бути визнані протиправними та скасовані.

Судові витрати розподілити за правилами, встановленими ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 28.02.2017 року №0001541303, від 28.02.2017 року №0001551303, вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №0001561303, рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного соціального внеску від 28.02.2017 року №0001571303.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 23.10.2017 року.

Суддя Єфіменко К.С.

.