Ухвала суду № 69706751, 19.10.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №579/1715/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/520/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 45

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Литовченко Н. О., Макаровець А. М.,

з участю секретаря судового засідання Лобанової О.В.,

прокурора Матеки А.В.,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР № 12016200190000564 від 09 жовтня 2016 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого в силу ст. 89 КК України,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України і призначено за цим законом покарання у виді шести місяців арешту.

Цивільний позов ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3 000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовлено.

ВСТАНОВИЛА:

Як встановив суд, 08 жовтня 2016 року близько 22 год. 00 хв. поліцейськими-інспекторами роти дорожньо-патрульної служби ДАІ, підпорядкованої ГУНП в Сумській області сержантом поліції ОСОБА_6 та старшим сержантом ОСОБА_5, які на службовому автомобілі марки "ВАЗ 2110" реєстраційний номер 0789 здійснювали патрулювання на маршруті в Сумській області, м. Кролевець по вул. Лесі України, був зупинений ОСОБА_4, який керував мопедом без шолома. На вимогу працівників поліції, останній відмовився надати на перевірку посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, талон, та назвати свої анкетні дані, для чого був доставлений до Кролевецького відділення поліції ГУНП в Сумській області за адресою: м. Кролевець, вул. Грушевського, 21. Близько 23 год. 00 хв. 08.10.2016 року під час доставляння ОСОБА_4 до Кролевецької ЦРЛ для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, останній почав вчиняти опір працівникам поліції, та сівши до службового автомобіля, ОСОБА_4 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою опору працівникові правоохоронного органу, наніс один удар ступнею лівої ноги в обличчя справа поліцейському взводу роти ДПС ДАІ старшому сержанту поліції ОСОБА_5, під час виконання покладених на нього обовязку, що спричинило тілесні ушкодження.

Захисник ОСОБА_3 відповідно до поданої апеляційної скарги, вважає призначене судом покарання надто суворим, що не відповідає принципам достатності покарання для виправлення винного. Обвинувачений вину визнав частково, щиро розкаявся, має міцні соціальні звязки, за місцем проживання характеризується позитивно, неофіційно працює монтажником системи газового опалення, проживає з дружиною, за якою здійснює догляд, оскільки остання страждає на двосторонню ориброзно кистозну мастопатію, матеріально допомагає доньці, яка навчається. Агресивна поведінка обвинуваченого була обумовлена збігом ряду обставин, а саме: ОСОБА_4 вживає седативні препарати, через хронічні хвороби, що вплинули на його психо-фізіологічний стан, неадекватну поведінку по відношенню до працівників правоохоронних органів. Крім того, працівниками поліції застосовувалися превентивні заходи примусу до обвинуваченого, що завдали йому не тільки значної болі, а й призвело в подальшому до значного та тривалого погіршення фізіологічного стану. Також сторона захисту не погоджується з розміром стягнення моральної шкоди. Враховуючи викладене, захисник просить вирок змінити та призначити ОСОБА_4 покарання не повязане з умовами утримання в ізоляції, стягнути на користь ОСОБА_5 моральної шкоди у розмірі 1 000 грн.

Вислухавши доповідь судді, обвинуваченого з захисником, прокурора у кримінальному провадженні, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України за обставин, викладених у вироку, а також правильність юридичної кваліфікації дій ОСОБА_4 в поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом в порядку ст. 404 КПК України не перевіряються.

Колегія суддів дійшла висновку, що покарання призначене ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про його особу. Зокрема, при призначенні ОСОБА_4 покарання суд врахував, і це знайшло своє відображення у вироку, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, ступінь винуватості обвинуваченого, дані, що характеризують його особу, наявність хронічних захворювань, сімейний стан, часткове визнання вини, яке враховано судом в якості обставини, яка пом'якшує покарання. Обставина, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Отже, при призначенні ОСОБА_4 покарання, суд першої інстанції врахував передбачені ст.65 КК України обставини, що були встановлені у даному кримінальному провадженні, в тому числі і ті, на які посилаються захисник в апеляційній скарзі.

Твердження захисника, що обвинувачений на момент вчинення злочину перебував в агресивному стані через вживання седативних препаратів, колегія вважає необґрунтованим, оскільки матеріали кримінального провадження не містять документованих підтверджень про призначення лікарем та вживання ОСОБА_4 будь-яких лікарських препаратів від хронічних захворювань. Крім того, під час судового розгляду, судом не встановлено порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства, яке полягало в перевищенні меж службових повноважень під час застосування превентивних заходів.

На переконання колегії суддів, саме таке покарання, яке полягає в ізоляції, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_4, як про це ставиться питання в апеляційній скаргзі захисника, не вбачається.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд визначаючи розмір моральної шкоди врахував глибину моральних страждань, тяжкість вимушених змін його життєвих і службових стосунках потерпілого, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, та обґрунтовано визначив розмір моральної шкоди у розмірі 3000 грн.

Висновки суду першої інстанції, які знайшли своє належне мотивування у вироку, колегія суддів вважає правильними і обґрунтованими, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим, так і іншими особами. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг захисника та прокурора.

Разом з тим в судовому засіданні апеляційного суду обвинуваченим і захисником було заявлено клопотання про застосування до обвинуваченого амністії та звільнення його від призначеного покарання на підставі ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році».

Так, відповідно до ст. 1 п. «г» ЗУ «Про амністію у 2016 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчинені умисного злочину, які на день набрання чинності цим Законом визнані інвалідами першої, другої чи ттретьої групи.

Як вбачається з долучених до клопотання документів, ОСОБА_4 на день набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році» визнаний інвалідом третьої групи загального захворювання.

Захисник обвинуваченого та сам обвинувачений клопотання про застосування до нього амністії підтримали та просили задовольнити. Прокурор не заперечив проти застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 амністії з мотивів, наведених в поданому суду клопотанні.

За наведених обставин, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання та звільнити ОСОБА_4 від призначеного вироком суду першої інстанції покарання на підставі ст. 1 п. «г» ЗУ «Про амністію у 2016 році».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Вирок Кролевецького районного суду Сумської області від 21 квітня 2017 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 без задоволення.

На підставі ст. 1 п. г Закону України « Про амністію у 2016 році» від 22.12. 2016 р. звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання по амністії.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 3-х місяців з дня ї проголошення, а засудженою у цей же строк з дня вручення копії ухвали.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_7. ОСОБА_8.