Постанова № 69706081, 17.10.2017, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/3986/15-а

Провадження № 2-а/591/22/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2017 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.

при секретарі - Устименко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, 3-ї особи: Головне територіальне управління юстиції у Сумській області

про визнання неправомірними дій та зобов»язання вчинити певні дії, стягнення недоплачених сум -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і свої вимоги мотивує тим, що він проходив службу в Управлінні Служби безпеки України в Сумській області. Наказом начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області №298-ОС від 14.12.2006 року був звільнений з військової служби за станом здоров»я. При призначенні йому пенсії було порушено вимоги частини першої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» та вимоги статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», внаслідок чого було незаконно зменшено розмір пенсії. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2008 року визнано неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що виразились у невиплаті пенсії в розмірі призначеному Управлінням Служби безпеки України в Сумській області, та зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08 листопада 2007 року та зобов»язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснювати виплату пенсії щомісяця в розмірі зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08 листопада 2007 року та у відповідності до вимог частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 року та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 листопада 2012 року, апеляційну та касаційну скарги Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області залишено без задоволення, а постанову Зарічного районного суду м. Суми від 18 червня 2008 року та Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2008 залишено без змін. Пенсія, призначена у відповідності до вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з грошового забезпечення, розмір якого визначений Управлінням Служби безпеки України в Сумській області в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08 листопада 2007 року, виплачувалась позивачу до 31 серпня 2012 року. З 01 вересня 2012 року пенсія безпідставно зменшена на суму доплати до попереднього розміру пенсії - 755 грн. 93 коп. (лист Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області від 31.08.2012 року № 9224/04-12, а також довідка від 14.05.2015 року № 2353). Тобто, в період з 01 вересня 2012 року по 31 травня 2015 року, позивачем було недоотримано грошових коштів пенсії в сумі 23146 грн. 36 коп.. Пенсія у зменшеному розмірі виплачується до цього часу, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовляється виплачувати заборгованість по пенсії, а також призначити її виходячи із розміру грошового забезпечення вказаного в протоколі від 08.11.2007 року.

Позивач ОСОБА_1 в письмовій заяві свої позовні вимоги підтримав повністю, просить суд позов задоволити.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про день та час розгляду справи повідомлене належним чином. Представник до суду не з»явився, надав суду письмові заперечення проти позову, просить суд в позові відмовити.

3-тя особа: Головне територіальне управління юстиції у Сумській області про день та час розгляду справи повідомлене належним чином. Представник до суду не з»явився.

Суд, дослідивши матеріали справи вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи із наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб»єкта владних повноважень обов»язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В Рішенні Конституційного суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року зазначено, що для окремих категорій осіб передбачено особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов»язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов»язаних з ризиком для життя та здоров»я, що й зумовило встановлення додаткових гарантій соціального забезпечення таких осіб. Обмеження цих гарантій рішенням Вищого адміністративного суду України від 20.01.2011 року не відповідає статтям 3, 22, 48 Конституції України. Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статтей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов»язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст.ст. 1-2 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII від 20.12.1991 року: «Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв»язку з особливим характером військової служби, яка пов»язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації, які не можуть бути скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни. Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачу повинна бути виплачена сума недоотриманої пенсії. Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що відповідачем, як суб»єктом владних повноважень, не надано до суду належних та допустимих доказів наявності підстав перерахунку розміру пенсії. Згідно зі ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода та обов»язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Враховуючи наведене, належним способом захисту права буде:

- визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що виразились у невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, призначеному Управлінням Служби безпеки України в Сумській області, та зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08.11.2007 року;

- зобов»язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснювати виплату ОСОБА_1 щомісяця пенсію в розмірі, зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08.11.2007 року, та у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;

- стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області за період з 01 вересня 2012 року по 31 травня 2015 року - 23146 грн. 36 коп. - суму грошових коштів недоотриманої пенсії в розмірі різниці між пенсією, яку ОСОБА_1 отримував у відповідності до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та фактично отриманої пенсії з 01 вересня 2012 року, і до початку отримання перерахованої пенсії у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Право позивача порушене і підлягає захисту в суді.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. 19, 21 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. ст. 51-52, 55, 60-1, 63, 65-66 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. ст. 11, 71, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити. Визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, що виразились у невиплаті ОСОБА_1 пенсії в розмірі, призначеному Управлінням Служби безпеки України в Сумській області, та зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08.11.2007 року.

Зобов»язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснювати з 01 червня 2015 року ОСОБА_1 щомісяця пенсію в розмірі, зазначеному в протоколі про призначення пенсії за вислугу років від 08.11.2007 року, та у відповідності до вимог ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області за період з 01 вересня 2012 року по 31 травня 2015 року - 23146 грн. 36 коп. - суму грошових коштів недоотриманої пенсії в розмірі різниці між пенсією, яку ОСОБА_1 повинен отримувати у відповідності до ч.3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», та фактично отриманої пенсії з 01 вересня 2012 року, і до початку отримання перерахованої пенсії у відповідності до вимог ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Постанову суду може бути оскаржено відповідно до ст. 186 КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови, або протягом 10-ти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2017 року.

СУДДЯ КЛИМЕНКО А.Я.