Ухвала суду № 69705624, 18.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5536/17

Номер справи місцевого суду: 522/892/16-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та факту знаходження на утриманні, за апеляційною скаргою представника Одеської міської ради Поповської Інни Петрівни на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.05.2017 року,

встановила:

22.01.2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в період з 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року та встановити факт знаходження ОСОБА_5 на її утриманні у зазначений період.

Свої вимоги мотивувала тим, що приблизно з кінця 2007 року - початку 2008 року вона та ОСОБА_5 почали проживати разом як сім'я за адресою: АДРЕСА_1, вели спільне господарство, допомагали один одному справлятися з виникаючими проблемами та мали спільний бюджет. Позивач стверджувала, що вона дбала про здоров'я ОСОБА_5, її матеріальну та моральну стабільність, оскільки ОСОБА_5 не мала жодних джерел для існування, вона забезпечувала ОСОБА_5 харчами та ліками, одягом та взуттям. Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла, а весь спектр витрат на її поховання вона взяла на себе. ОСОБА_5 заповіту не залишила, що перешкоджає позивачу оформити спадщину у встановленому законом порядку. Вищевказане і стало підставою для звернення до суду з даною заявою.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 11.05.2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в період з 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Встановлено факт знаходження ОСОБА_5 на утриманні ОСОБА_2 в період з 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2

Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача Одеської міської ради Поповська І.П. подала апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційну скаргу Поповська І.П. мотивує тим, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які підтверджують факт постійного проживання позивача з ОСОБА_5 до моменту відкриття спадщини та ОСОБА_2 у своїй заяві не наводить жодного доказу, який би підтверджував пов'язаність спільним побутом, наявність спільних прав та обов'язків між нею та спадкодавцем, тоді як понесення витрат на поховання не може бути підтвердженням факту проживання однією сім'ю зі спадкодавцем. Поповська І.П. вважає, що свідчення свідків про те, що ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, також не є належними доказами постійного проживання до часу відкриття спадщини, тому що свідок позбавлений законом можливості встановлювати факт постійного проживання спадкодавця з ОСОБА_2, він може в судовому засіданні тільки підтвердити факт або подію перебування позивача за вищезазначеною адресою.

Апелянт в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги судом встановлено наступні обставини та зроблені такі висновки.

Так, судом встановлено, що розпорядженням органу приватизації від 04.01.1998 року квартира за адресою: АДРЕСА_2 була передана в приватну спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Після смерті матері ОСОБА_6, ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про визначення часток у праві спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27.10.2004 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені, визначено, що частки у спільній сумісній власності є рівними та визнано за позивачем право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті матері (а.с.56).

Зазначене рішення ОСОБА_5 зареєструвала в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 25.02.2005 року (а.с.55).

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_5, про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції складено відповідний актовий запис за №11010, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1

Після її смерті відкрилась спадщина на частину квартири АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 1216, 1217 та 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом, або за законом та відкривається внаслідок смерті цієї особи.

У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини мають право за законом на спадкування в четвертій черзі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За правилами ст.234 ЦПК України, в порядку цивільного судочинства розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до змісту роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою, про встановлення фактів що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або), за наявності інших спадкоємців та спору між ними.

Відповідно до п.1 ст.256 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, тощо.

Пунктом 23 Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», викладена правова позиція в якій зазначено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Також, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо. Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Відповідно до п.18 Постанови пленуму ВСУ від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах що мають юридичне значення», встановлено, що рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх отримання.

У судовому засіданні з пояснень ОСОБА_2 та свідків встановлено, що у будь-якому шлюбі вона ніколи не перебувала та проживала в АДРЕСА_4 разом зі своїми батьками. Приблизно у 2007 році вона познайомилась та зблизилась із своєю сусідкою ОСОБА_5, яка на той час була одинокою, літньою людиною, пенсіонером. Між ними склались добрі стосунки, і в той час вона була вагітна, але чоловіка не мала, у зв'язку з чим у неї були дуже погані стосунки з батьками і вона не знала що робити і де жити. ОСОБА_5 запропонувала ОСОБА_2 перейти жити до неї, оскільки остання проживала сама, у поганих житлових умовах, у неї нікого не було з рідних, та у зв'язку з її скрутним матеріальним становищем було запропоновано ОСОБА_2 переїхати проживати до ОСОБА_5 в квартиру, для кращого утримання та допомоги, так як остання потребувала матеріальної допомоги та догляду. Позивач проживала в спірній квартирі з моменту народження її дитини - з серпня 2007 року, вона є матір'ю-одиночкою, їй ОСОБА_5 допомагала доглядати та виховувати сина, вони проживали дружньо однією сім'єю до її смерті, позивач утримувала її, оскільки пенсії було недостатньо та потребувала допомоги у лікуванні та придбанні ліків, здійснила в квартирі ремонт. Всі витрати пов'язанні з її похованням позивач взяла на себе, вважаючи її близькою людиною.

Після смерті ОСОБА_5, позивач звернувся до Київського районного суду м.Одеси із заявою про встановлення визначених даним позовом фактів в порядку окремого провадження. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2015 року (справа №520/1760/15-ц) вказана заява була задоволена, проте, апеляційний суд Одеської області, посилаючись на ч. 6 ст. 235 ЦПК України, ухвалою від 18.12.2015 року залишив заяву без розгляду та роз'яснив заявникові, що вона має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 протягом довгого періоду часу проживали разом однією сім'єю, так як близьких та рідних людей у ОСОБА_5 не залишилось. Вони вели спільне господарство, разом вирішували повсякденні питання, справлялися з виникаючими проблемами, мали спільний бюджет. ОСОБА_2 дбала про здоров'я ОСОБА_5 її матеріальну та моральну стабільність. Оскільки померла практично не мала жодних джерел існування, весь тягар витрат утримання ОСОБА_2 прийняла на себе. Заявник забезпечувала ОСОБА_5 харчами та ліками, одягом та взуттям. Також, ОСОБА_2 самостійно намагалася повноцінно забезпечувати квартиру, в якій вони проживали, предметами першої необхідності, створити затишок у оселі та придбати необхідні побутові прилади та прибори.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, договорами на проведення ремонтних робіт від 06.06.2008 року, від 15.04.2013 року та актами виконаних робіт, укладених заявником з ОСОБА_15, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, відповідно до яких останні зобов'язались провести поліпшення шляхом устаткування супутникової антени та здійснити ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_2, належній померлій.

Також допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є сусідами позивача та ОСОБА_5, підтвердили суду, що ОСОБА_2 з 2007 року проживала в квартирі НОМЕР_2 однією сім'єю з ОСОБА_5 до смерті останньої. Квартира НОМЕР_2 є двокімнатною та в одній з них мешкала ОСОБА_2 з маленьким сином, а в іншій - ОСОБА_5 Обидва свідка пояснили, що позивач була у неприязних стосунках з батьками у зв'язку з вагітністю, та їй запропонувала перейти жити до себе ОСОБА_5, і позивач забезпечувала останню за власні кошти усім необхідним: ліками, речами, продуктами харчування тощо. Усі заходи щодо забезпечення поховання ОСОБА_5 після її смерті взяла на себе позивач. Будь-які інші особи життям ОСОБА_5 не цікавились, допомоги їй не надавали. Свідок ОСОБА_12 зазначила, що чоловік ОСОБА_5 помер давно, дітей остання не мала.

Факт перебування ОСОБА_5 на утриманні позивача також підтверджується довідкою КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Київського району міста Одеси» від 24.02.2015 року №56, згідно якої ОСОБА_5 на обліку пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян як малозабезпечена не перебувала.

Також на підтвердження своїх вимог позивач надала документи, з яких вбачається, що після смерті ОСОБА_5 саме ОСОБА_2 взяла на саме весь спектр витрат на поховання.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 01.11.2014 року між ОСОБА_2 та КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» був укладений Договір-замовлення на організацію та проведення поховання №014195, відповідно до якого КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» зобов'язується якісно та своєчасно здійснювати поховання ОСОБА_5, а саме надати послуги кремації. Відповідно до змісту договору всі витрати за передбачені послуги були взяті на себе ОСОБА_2

Також відповідно до Довідки на одержання та підпоховання праху № 3193, що була видана КП «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування Одеський Крематорій», ОСОБА_2 отримала прах ОСОБА_5, кремація якої відбулась 01.11.2014 року.

Крім того, 01.11.2014 року між ОСОБА_2 та ПП «Курілов» був укладений договір-замовлення на організацію та проведення поховання, відповідно до умов якого виконавець якісно та своєчасно зобов'язується здійснити надання послуг для поховання ОСОБА_5. Відповідні послуги включали в себе придбання позивачем відповідної урни для поховання, запайка даної урни, оренду залу тощо.

Також відповідно до рахунку-фактури б/н від ІНФОРМАЦІЯ_2 року вбачається, що ОСОБА_2 являється замовником, а ФОП ОСОБА_13 - виконавцем послуг з організації, підготування документів та проведення кремації ОСОБА_5 Відповідні послуги повністю були оплачені ОСОБА_2

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, а згідно ч.4 ст.60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом враховані норми ст. 3 СК України, яка вказує, що сім`ю складають особи, які проживають разом, мають спільні права та обов'язки.

Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім`ї.

Відповідно до Хартії прав сім`ї, сім`я - це щось більше, ніж просто правова, суспільна чи економічна одиниця, це спільнота любові, солідарності, це те місце, де зустрічаються різні покоління і допомагають однин одному зростати у людській мудрості та узгоджувати індивідуальні права з іншими вимогами суспільного життя.

Суд звернув увагу на те, що у разі встановлення відповідного факту, що не може бути підтверджений жодним іншим чином, позивач отримає право потрапити до четвертої черги спадкоємців за законом. Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

З витребуваної судом спадкової справи №5/2015 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 (а.с.101-130), судом встановлено, що ОСОБА_2 24.04.2015 року звернулась до приватного нотаріуса ОМНО Фролової Р.В. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5

Згідно інформаційних довідок від 24.04.2015 року (а.с.110-112) нотаріусом інших спадкових справ, виданих на їх підставі свідоцтв про право на спадщину, заповітів чи спадкових договорів за параметром пошуку - ОСОБА_5 не встановлено.

З наведеного вище суд вважав за можливе встановити факт проживання однією сім'єю позивача зі спадкодавцем ОСОБА_5 в період з 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, а також факт знаходження ОСОБА_5 на утриманні ОСОБА_2 в період з 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 На спростування вищевикладеного з боку відповідача суду не надано належних та допустимих доказів.

Таким чином, із вищевказаних норм вбачається, що ОСОБА_2 має весь спектр прав для задоволення поданого позову та отриманні права спадкування, оскільки дійсно проживала із спадкоємцем однією сім'ю протягом періоду часу більшого за 5 років.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апелянта, що свідок позбавлений законом можливості встановлювати факт постійного проживання спадкодавця з ОСОБА_2, він може в судовому засіданні тільки підтвердити факт або подію перебування позивача за вищезазначеною адресою, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції ухвалюючи рішення надав належну оцінку показам свідка у сукупності з іншими доказам.

Таким чином, докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Одеської міської ради Поповської Інни Петрівни - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 11.05.2017 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.С.Комлева

О.Г.Журавльов