Ухвала суду № 69705587, 18.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3145/17

Номер справи місцевого суду: 522/1897/14-ц

Головуючий у першій інстанції Донцов Д.Ю. Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С., Томашевської К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК» звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності посилаючись на те, що 04 серпня 2011 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №К-178/11.

Відповідно до умов кредитного договору банк прийняв на себе зобов'язання надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 70000,00 доларів США, що складає еквівалент 557984,00 грн. за курсом НБУ на момент укладання цього договору, а позичальник прийняв зобов'язання повернути банку грошові кошти за кредитом до 03 серпня 2012 року включно, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17 процентів річних, інші платежі та виконати належним чином інші зобов'язання передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до умом укладеної додаткової угоди №01 від 03 серпня 2012 року до кредитного договору банк та позичальник домовилися викласти пункт 1.1., 1.3., та 1.4 кредитного договору в новій редакції, відповідно до якої банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 559510,00 грн.. Термін остаточного повернення кредиту 03 серпня 2013 року включно або термін, що вказаний у пункті 7.12 цього договору. За користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 25% процентів річних.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, 04 серпня 2011 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2519, а також Договір про зміни №1 до нього від 03 серпня 2012 року з реєстровим №1866.

Відповідно до іпотечного договору та від 04 серпня 2011 року та договору про зміни № 1 до нього від 03 серпня 2012 року, позичальник передав, а банк прийняв в іпотеку на умовах визначених договором нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 42,2 кв.м., загальною площею 101,4 кв.м., та належить позичальнику на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом ОМР 13 липня 2011 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

04 серпня 2011 року між банком та позичальником було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2521, а також Договір №1 про зміни до цього Договору від 13 серпня 2012 року за реєстровим №1932.

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 свох зобов'язаннь банком листом-повідомленням від 01 лютого 2013 року вих. №838 було повідомлено позичальника про порушення зобов'язання за кредитним договором, виникнення простроченої заборгованості, з пропозицією невідкладно погасити заборгованість за простроченнями процентами та актуальними реквізитами для такого погашення.

25 червня 2013 року банком було направлено повторну вимогу вих..№18 про усунення порушень основного зобов'язання за кредитним договором.

Згідно розрахунків позивача, станом на 14 січня 2014 року, загальна прострочена заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором 178/11 від 04.08.2011 р. та Додаткової угоди №01 до нього від 03.08.2012 р. становить 1074915,75 грн., з яких 559509,37 грн. - основна сума кредиту; 151724,88 грн. - несплачені проценти; 251779,50 грн. - штрафні санкції згідно п. 4.3. Кредитного договору; 111902,00 грн. - штрафні санкції згідно п. 4.4. Кредитного договору.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Ерде Банк» задоволено в повному обсязі, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності, шляхом визнання за ПАТ «ЕРДЕ БАНК» права власності на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №К-178/11 від 04.08.2011 року.

Вважаючи рішення суду незаконним ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ПАТ «ЕРДЕ БАНК» суд обгрунтовано дійшов зазначеного висновку.

Судом встановлено, що 04 серпня 2011 року між ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №К-178/11.

Відповідно до п. 1.1.-1.4. кредитного договору банк прийняв на себе зобов'язання надати позичальнику кредитні кошти в розмірі 70000,00 доларів США, що складає еквівалент 557984,00 грн. за курсом НБУ на момент укладання цього договору, а позичальник прийняв зобов'язання повернути банку грошові кошти за кредитом до 03 серпня 2012 року включно, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17 процентів річних, інші платежі та виконати належним чином інші зобов'язання передбачені умовами кредитного договору.

Відповідно до умом укладеної додаткової угоди №01 від 03 серпня 2012 року до кредитного договору банк та позичальник домовилися викласти пункт 1.1., 1.3., та 1.4 Кредитного договору в новій редакції, відповідно до якої банк надає позичальнику грошові кошти у сумі 559510,00 грн.. Термін остаточного повернення кредиту 03 серпня 2013 року включно або термін, що вказаний у пункті 7.12 цього договору. За користування кредитними коштами встановлена плата в розмірі 25% процентів річних.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором, 04 серпня 2011 року між банком та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2519, а також договір про зміни №1 до нього від 03 серпня 2012 року з реєстровим №1866.

Відповідно до іпотечного договору та від 04 серпня 2011 року та договору про зміни № 1 до нього від 03 серпня 2012 року, позичальник передав, а банк прийняв в іпотеку на умовах визначених договором нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 42,2 кв.м., загальною площею 101,4 кв.м., та належить позичальнику на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, серії НОМЕР_1, виданого виконавчим комітетом ОМР 13 липня 2011 року на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

04 серпня 2011 року між банком та позичальником було укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО Чужовською Н.Ю. за реєстровим №2521, а також договір №1 про зміни до цього договору від 13 серпня 2012 року за реєстровим №1932.

Згідно пункту 1.1. договору про зміни №1 від 13.08.2012 р. до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 04.08.2011 року, згідно умов іпотечного договору, квартира АДРЕСА_1 була передана іпотекодавцем в іпотеку іпотекодержателю в забезпечення виконання ОСОБА_2, зобов'язань за кредитним договором №К-178/11 від 04 серпня 2011 року з додатковою угодою №01 від 03.08.2012 року, що укладені між іпотекодержателем та боржником, стосовно повернення суми кредиту в розмірі 559510,00 грн. в строк не пізніше 03.08.2013 р., сплати штрафних санкцій, пені, відшкодувань, та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом ( ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Ці підстави зазначені в ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбаченого договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 2.6. кредитного договору №178/11 від 04.08.2011 р., банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за Кредитним договором у повному обсязі у разі наявності простроченої, протягом 5 (п'яти) банківських днів, заборгованості за неврахованими процентами, комісіями, штрафними санкціями, передбаченими кредитним договором.

Пунктом 2.10. кредитного договору №178/11 від 04.08.2011 р. передбачено, що банк має право у разі невиконання позичальником будь-якого із зобов'язань, визначених кредитним договором, вимагати погашення кредиту, сплати процентів за фактичний час користування кредитом, комісій та штрафних санкцій, інших належних платежів за кредитним договором, а позичальник зобов'язаний виконати цю вимогу за реквізитами та у день, що вказані банком у письмовій вимозі.

З викладеного вбачається, що відповідач, ОСОБА_2, не виконала свої зобов'язання, які виникли в нього відповідно до укладеного між сторонами по справі Кредитного договору №К-178/11 від 04.08.2011 р. та додаткової угоди №01 від 03.08.2012 р.

У зв'язку з невиконання ОСОБА_2 взятого на себе зобов'язання, банком листом-повідомленням від 01 лютого 2013 року вих. №838 було повідомлено позичальника про порушення зобов'язання за кредитним договором, виникнення простроченої заборгованості, з пропозицією невідкладно погасити заборгованість за простроченнями процентами та актуальними реквізитами для такого погашення.

25 червня 2013 року банк направив позичальнику повторну вимогу вих..№18 про усунення порушень основного зобов'язання за кредитним договором, невідкладного погашення простроченої заборгованості, попередження про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно у разі невиконання повторної вимоги та про добровільне звільнення заставленого нерухомого майна, у разі неможливості погашення заборгованості. Цей лист-вимога повернута до адресата по причині «закінчення встановленого строку зберігання».

Згідно розрахунків позивача, станом на 14 січня 2014 року, загальна прострочена заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором 178/11 від 04.08.2011 р. та Додаткової угоди №01 до нього від 03.08.2012 р. становить 1074915,75 грн. (один мільйон сімдесят чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят гривень 75 копійок), з яких 559509,37 грн. - основна сума кредиту; 151724,88 грн. - несплачені проценти; 251779,50 грн. - штрафні санкції згідно п. 4.3. кредитного договору; 111902,00 грн. - штрафні санкції згідно п. 4.4. кредитного договору.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Банк зобов'язання за кредитним договором №К-178/11 перед ОСОБА_2 виконав в повному обсязі, а саме надав кредитні кошти у передбаченому розмірі.

У порушенні зазначених норм закону та умов кредитного договору №178/11 від 04.08.2011 р. та додаткової угоди №01 до нього від 03.08.2012 р. позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, тобто не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.

Відповідно до підпункту 4.1.6. пункту 4.1 іпотечного договору від 04.08.2011 р., іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання за кредитним договором, у разі його порушення позичальником, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена -звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення іпотекодавцем обов'язку, встановлених договором.

У відповідності до п. 7.1. іпотечного договору від 04.08.2011 р., іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (терміну) виконання зобов'язань, вони не будуть виконанні (виконані належним чином).

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р., з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Пунктом 7.2. іпотечного договору від 04.08.2011 р. передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом переходу права власності на предмет іпотеки.

Згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р., при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, яке допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Згідно висновку про вартість майна №696, станом на 10.10.2013 р. ринкова вартість предмета іпотеки, трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, становить 732500,00 грн.

Враховуючи зазначене суд обгрунтовано дійшов висновку, що вартість предмета іпотеки, на даний час є нижчою ніж сума заборгованості, у зв'язку з чим звернення стягнення на предмет іпотеки є співмірним заходом по відношенню до допущених відповідачем порушень умов Кредитного договору 178/11 від 04.08.2011 р. та Додаткової угоди №01 до нього від 03.08.2012 р.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Посилання автора апеляційної скарги на порушення судом норм процесуального права ОСОБА_2 при розгляді заяви про перегляд заочного рішення, неповне з`ясування судом обставин належного повідомлення про зміну рахунку для перерахування коштів по кредиту, порушення судом прав неповнолітніх дітей, які проживають у іпотечній квартирі, не вирішення питання щодо надання особам, які проживають в іпотечній квартирі іншого житла, неправильний розрахунок штрафних санкцій за кредитом, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 19 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький