Рішення № 69704354, 08.09.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/16950/13-ц

Провадження № 2/520/4741/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2014 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2013 року позивач звернулася до суду з позовом та просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 борг у розмірі 100 000 гривень, а також судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона за усною угодою з ОСОБА_2 передала 21 грудня 2010 року позичальнику ОСОБА_2 гроші в сумі 100 000 гривень строком на 6 місяців з кінцевою датою повернення 21 червня 2011 року, при фактичному одержанні вказаної суми відповідачем була написана розписка від 21.12.2010 року.

Токож позивач стверджує, що у якості забезпечення виконання зобовязання, відповідач передала їй оригінали правовстановчих документів на 21\100 частку будинку, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Тульська, 7, який належить відповідачу на праві власності і фактично є залоговим майном.

Однак, позивач вказує, що до теперішнього часу ОСОБА_2 не виконала взяті на себе зобовязання і борг їй не повернула, вказане і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 в судове засідання з`явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позові.

Відповідач у судовому засіданні позов визнала, підтвердила написання розписки та отримання грошових коштів, проти задоволення позову не заперечувала.

Розглянувши поданий позов, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить до висновку про можливість задоволення позову, виходячи з наступного.

Правовідносини по справі є цивільно-правовими та врегульовані Цивільним Кодексом України.

Як встановлено у судовому засіданні, 21 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики.

На підтвердження укладення даного договору відповідачем 21.12.2010 року була написана розписка, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100 000 гривень в строк до 21 червня 2011 року, під заставу 21/100 частин будинку за адресою м. Одеса, вул. Тульська, 7 в м. Одеса

Як пояснила представник позивача у судовому засіданні, строк дії зазначеного договору позики вже закінчився, ОСОБА_2 борг визнає, обіцяє його погасити, однак до теперішнього часу грошові кошти не повернула, посилаючись на особисті майнові труднощі.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобовязань відповідача позивачем була надана боргова розписка.

Згідно пояснень представника позивача, свої зобовязання за договором вона виконала у повному обсязі, а саме передала відповідачу гроші у розмірі 100 000 гривень, а відповідач зобовязалась повернути гроші в строк, однак свої зобов`язання не виконала, гроші не повернула.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. На підтвердження зобовязань відповідача позивачем були надані боргові розписки, оригінали яких були оглянуті у судовому засіданні.

Суд приймає дану розписку в якості належних та допустимих доказів виникнення боргового забовязання, так як відповідач даний факт жодним чином не спростувала

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок .

За ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст. ст. 58-59 ЦПК України докази по справі повинні бути належними та допустимими, та не грунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Факт неповернення боргу підтверджується тим, що борговий документ (розписки) перебувають у позивача, так як, відповідно до ч.3 ст. 545 ЦК України, тільки наявність боргового документу у боржника підтверджує виконання їм свого обовязку.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, вивчивши матеріали справи, доходить до висновку, що в справі мається достатньо доказів для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача заборгованості за договором позики у розмірі 100 000 гривень.

Крім того в силу вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з сторони понесенні нею і документально підтверджені судові витрати.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 10, 11, 15, 130, 209, 212-215, 223, ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 533, 536, 611, 625, 1046, 1049, 1212,1214 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у сумі 100 000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1000 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суду м. Одеси.

Суддя Куриленко О. М.