Ухвала суду № 69704110, 20.10.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/842/14-ц

Провадження № 2/520/272/16

УХВАЛА

20.10.2017

Суддя Київського райсуду м.Одеси Калашникова О.І.,

Розглянула заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення,

Встановив:

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 23 червня 2016 року прийнято до провадження цивільну справу за №520\842\14-ц за позовом ОСОБА_1 до Іллічівського морського торгового порту, яка повернута ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24.05.2017 року для ухвалення додаткового рішення.

27.01.2014 року і 02.09.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому виклав такі вимоги: 1. Відповідно до постанови Президії Одеського обласного суду від 26.04.1989 року, ухвали апеляційного суду від 18.01.2006 року та рішення Одеського апеляційного суду від 02.06.2006 року прийняти до нового розгляду його (ОСОБА_1О.) позови до ІМТП від 21.05.1988 року, від 26.09.1988 року, від 02.03.1989 року про звільнення, про стягнення заробітної плати і стягнення заробітної плати за вимушений прогул; 2. Виключити з трудової книжки записи за №22, за №23, за №24; 3. Зобовязати ІМТП скасувати параграф 2 наказу №257\л від30.12.86, наказ №160\л від 16.08.1988 р., наказ №37\л від21.02.1989 р., 4.Зобов»язати ІМТП видати наказ про розірвання трудового договору.

5. Стягнути з ІМТП заробітну плату, яка не є предметом спору на підставі висновку Профкому від 17.10.1988 року в сумі 121,24 крб. і на підставі довідки бухгалтерії від 21.02.1989 року в сумі 455,6 крб., 462 крб. доплату за сумісництво і середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції в сумі948606,86 грн. 6. Стягнути з ІМТП моральну шкоду в розмірі 200000 грн. (а.с.6, а.с.27 т.1).

17.03.2016 року суд ухвалив по даній справі рішення. ОСОБА_1 рішення райсуду оскаржив в апеляційному порядку.

24.05.2017 року ухвалою апеляційного суду Одеської області справу повернуто до Київського райсуду м. Одеси для постанови додаткового рішення за вимогами ОСОБА_1 про:

1. Відповідно до постанови Президії Одеського обласного суду від 26.04.1989 року, ухвали апеляційного суду від 18.01.2006 року та рішення Одеського апеляційного суду від 02.06.2006 року прийняти до нового розгляду позови ОСОБА_1 до ІМТП від 21.05.1988 року, від 26.09.1988 року, від 02.03.1989 року про належне оформлення трудової книжки, розірвання трудового договору на підставах, передбачених КЗпП України, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по яким було втрачено внаслідок фальсифікації справ;

2. Відповідно до ст.ст.95 та 117 КЗпП України Стягнути з ІМТП заробітну плату, яка не є предметом спору на підставі висновку Профкому від 17.10.1988 року в сумі 121,24 крб. і на підставі довідки бухгалтерії від 21.02.1989 року в сумі 455,6 крб., 462 крб. доплату за сумісництво і середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням індексу інфляції в сумі 948606,86 грн.

Справу було призначено до судового розгляду на 30.08.2017 року. У звязку з неявкою до суду ОСОБА_1 по справі оголошено перерву до 20.10.2017 року.

20.10.2017 року через канцелярію суду ОСОБА_1 надав заяву про ухвалення додаткового рішення. В заяві ОСОБА_1 вимагає ухвалити додаткове рішення за такими вимогами: 1.Згідно з Постановою Президиума Одеського обласного суду від 26.04.1989 р., ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2006 р. і його рішенням від 02.06.2006 р., прийняти до нового розгляду мої вимоги до Іллічівського морського торгового порту від 21.05.88 р. від 26.09.88р. і від 02.03.89 р. про неналежне оформлення трудової книжки, розірвання трудового договору на підставах, передбачених КЗоТ , про стягнення заробітної плати та оплати вимушеного прогулу), провадження по яким були втрачені у результаті фальсифікації справ №2-3837/04, ( 2-2298/06) і 2-4804/06 (2-390/07)».

2. Згідно з рішенням Київського райсуду м. Одеси від 05.10.87 р. та Постановою Президиуму Одеського обласного суду від 26 квітня 1989 р., зобовязати відповідача в порядку п.2.10 діючої «Інструкції про порядок оформлення трудових книжок…», визнати недійсними:

Запису в трудовій книжці №22, зробленої на підставі підробного наказу №257/л, в порушення ст..ст.31, 32 КЗоТ УРСР і п.п. 2.3, 2.4 і 2.13 «Інструкції»;

Запису №24 зробленого на порушення ст..48 КЗоТ УРСР і п.п.2.9 і 2.26 «Інструкції».

3. Зобовязати Іллічівський морський торговий порт : виключити підробний параграф 2, внесений в серпні 1988 р. в наказ №257/л від 30.12.86 р., в порушення ст..ст.9,24,29,31,32 і 105 КЗоТ УРСР.

Скасувати неправомірний дисциплінарний наказ №160/л від 16.08.1988 р., виданий в порушення ст..ст.148 і 149 КЗоТ УРСР за відсутності доповідної позивача, допуску у нього до роботи та будь-яких документальних підтверджень здійснення ним прогулів, а також неправомірний наказ №3.7/л від 21.02.1989 р. про зміну формуліровки дисциплінарного наказу №160/л від 16.08.1988, виданий в порушення ст..151 КЗоТ УРСР.

4. Зобовязати Іллічівський морський торговий порт надати наказ про розірвання на підставах, передбачених КЗоТ України, трудового договору, укладеного з позивачем 06.07.84 р.

5. Згідно зі ст..ст. 95 і 117 КЗоТ, п.4.1 «Інструкції», стягнути з Іллічівського морського торгового порту проіндексовану заробітну плату, розмір якої, згідно висновку Профспілкового комітету 17.10.88 р., не є предметом спору, а саме:

«- 121, 24 крб., згідно з довідкою бухгалтерії від 21 лютого 1989 р.»;

455,60 крб. як компенсація у подвійному розмірі за 112 годин надурочної праці та за роботу у вихідні дні згідно з табелем 1-го району та рішення профспілкового комітету від 24 січня 1986 р.;

462 крб. як доплату за сумісництво посади начальнику складу №17 з 17 серпня 1987 р. по 26 січня 1988 р., згідно з заявою від 17 серпня 1987 р. та листа заступника порту по кадрах №14/л-232 від 08 лютого 1988 р.».

-Проіндексований середній заробіток за час вимушеного прогулу (29 років 7 місяців 22 дні станом на 01.10.17 р.),який виник в наслідок відмови відповідача здійснити перерахунок та видати належно оформлену трудову книжку.

-6. Відповідно до ст..237-1 КЗоТ України і п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» стягнути з відповідача на мою користь 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди за вимушений прогул після 13 січня 2000 р.».

-7. У звязку з тим, що ОСОБА_2 протягом 3-х р. та 9-ти місяців шляхом протиправних дій, передбачених ст. ст.357,358,366 і 382 УК України, перешкоджала законному розгляду мого позову від 27.01.2017 р., визнати її співвідповідачкою за позовом та зобовязати солідарно з Іллічівським морським торговельним портом відшкодувати нанесену матеріальну та моральну шкоду.

Вивчивши вимоги, викладені ОСОБА_1 у заяві від 20.10.2017 року суддя дійшов висновку, що це є самостійними позовними вимогами і заява не може бути розглянута судом при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення по справі за №520\842\14-ц, що ОСОБА_1 належить подавати позов до суду на загальних підставах, визначених ст.118 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.118,119,120 ЦПК України суддя

Ухвалив:

Повернути ОСОБА_1 заяву про ухвалення додаткового рішення від 20.10.2017 року і розяснити, що ОСОБА_1 має право звернутися до суду з цією заявою на загальних підставах.

Суддя Калашнікова О. І.