Ухвала суду № 69703769, 23.10.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №474/192/17 23.10.2017 23.10.2017 23.10.2017

Провадження №22-ц/784/2217/17

Справа № 474/192/17

Провадження №22-ц/784/2217/17 Головуючий у 1-й інстанції Фасій В.В.

Категорія 34 Доповідач апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

23 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І. Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Тищенком Л.С.,

за участі:

- прокурора Цвікілевич Н.В.,

- третьої особи ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року, ухвалене за позовом керівника Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки,

встановила:

У березні 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, який обґрунтовував наступним.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 27 листопада 2011 року відповідач набула право власності на літній кінотеатр, площею 262,5 кв.м. та будівлю тиру, що прибудований до літнього кінотеатру, площею 38, 7 кв.м., яким присвоєно єдиний номер по АДРЕСА_1.

Будівлі знаходяться на земельній ділянці загальною площею 301,2 кв.м., що знаходиться в межах населеного пункту смт. Врадіївка, є власністю територіальної громади смт. Врадіївка та рахується у землях запасу Врадіївської селищної ради.

Рішенням Врадіївської селищної ради № 9 від 21 грудня 2006 року за заявою ОСОБА_3 їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючими будівлями на умовах дострокової оренди терміном на 49 років.

Проте, відповідно до інформації Врадіївської селищної ради до теперішнього часу проект не розроблено та на затвердження не надано.

Дана земельна ділянка під приміщенням літнього кінотеатру та тиру перебуває у фактичному користуванні відповідача без правовстановлюючих документів, без укладення договору оренди земельної ділянки та безоплатно.

Посилаючись на викладене та рішення відповідної комісії, керуючись ст.ст. 152, 156, 158, 206 ЗК України, Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою КМ України від 19 квітня 1993 року № 284, прокурор просив стягнути з відповідача 29 293 грн. 01 коп. збитків.

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2017 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2

-2-

Заперечуючи проти позову відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_2 посилались на його необґрунтованість та безпідставність.

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області 08 вересня 2017 року позов прокурора до ОСОБА_3 про стягнення збитків задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету Врадіївської селищної ради 29 279 грн. 64 коп. збитків та на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір в сумі 1 600 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурор посилався на безпідставність її доводів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3, після придбання будівель, договір оренди земельної ділянки не уклала та продовжувала фактично користуватись нею, не сплачуючи жодних платежів, чим завдала позивачу збитки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги щодо не доведення упущеної вигоди позивача та наявності збитків є необґрунтованими з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та таке вбачається з матеріалів справи, що з 27 листопада 2001 року до 15 травня 2015 року ОСОБА_3 була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності (а.с.17-18). Відповідно до договорів купівлі-продажу № 763, № 762 від 27 листопада 2001 року відповідач набула право власності на літній кінотеатр, площею 262,5 кв.м. та будівлю тиру, що прибудований до літнього кінотеатру, площею 38, 7 кв.м., яким рішенням виконавчого комітету Врадіївської селищної ради від 24 лютого 2005 року № 8 присвоєно єдиний номер по АДРЕСА_1 (а.с.21-26).

Будівлі знаходяться на земельній ділянці загальною площею 301,2 кв.м., що знаходиться в межах населеного пункту смт. Врадіївка та є власністю територіальної громади смт. Врадіївка. Ця земельна ділянка рахується у землях запасу Врадіївської селищної ради та є землею історико-культурного призначення. При цьому, не зазначення в довідці Держгеокадастру від 30 січня 2017 року підстави віднесення вищевказаної ділянки до категорії землі історико - культурного призначення, категорії землі не змінює.

З матеріалів справи слідує, що земельна ділянка, площею 0,17 га використовувалась продавцем Врадіївським районним спортивно-технічним клубом ТСОУ (за договором купівлі-продажу будівлі тиру №762) на підставі Державного акта на право постійного користування землею Серії НОМЕР_1 від 09 квітня 1998 року (а.с.68-69,142-147).

Рішенням Врадіївської селищної ради № 9 від 21 грудня 2006 року за заявою ОСОБА_3 їй надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючими будівлями на умовах дострокової оренди терміном на 49 років (а.с.19-20). Це рішення селищної ради не оскаржувалось, а тому відповідно до приписів ст. 11 ЦПК України не підлягало правовій оцінці, оскільки не було предметом заявлених вимог. За такого, посилання відповідача та третьої особи на те, що таке рішення є сфальсифікованим, неграмотним та не чітким, не заслуговують на увагу, що вірно констатував суд першої інстанції.

-3-

Відповідно до інформації Врадіївської селищної ради до теперішнього часу проект не розроблено та на затвердження відповідачем не надано (а.с.28-29).

Самі по собі звернення відповідача протягом 2003 - 2017 років до Врадіївської селищної ради з питань узаконення права користування землею та укладення договору оренди землі, на які вона отримувала інформаційні відповіді та роз'яснення з цих питань, не свідчать про виконання ОСОБА_3 необхідних дій щодо дотримання нею порядку отримання земельної ділянки на умовах договору оренди землі відповідно до приписів ст.ст. 123-126 ЗК України. На думку колегії суддів, саме ці звернення відповідача та роз'яснення на них позивача за спірний період (з 16 вересня 2014 року по 16 вересня 2016 року), є доказами того, що земельна ділянка перебувала у фактичному користуванні відповідача без правовстановлюючих документів та безоплатно. Тому висновок суду про наявність вини відповідача в не укладення договору оренди землі, є обґрунтованим. За такого, доводи в апеляційній скарзі ОСОБА_2 про відсутність вини ОСОБА_3 в не укладенні договору оренди землі та не користування земельною ділянкою у спірний період не заслуговують на увагу. При цьому, посилання ОСОБА_2 на рішення господарського суду Миколаївської області від 12 червня 2007 року, яке набрало законної сили, за позовом прокурора в інтересах позивача до ПП ОСОБА_3 про зобов'язання укласти договір оренди землі, є необґрунтованими, оскільки цим рішенням господарського суду не вирішувався спір щодо незаконності вимог позивача по розробці проекту відведення земельної ділянки і воно не має преюдиційне значення для вирішення цієї справи.

Отже, як встановлено з 16 вересня 2014 року по 16 вересня 2016 року земельна ділянка під приміщенням літнього кінотеатру та тиру перебувала у фактичному користуванні відповідача без правоустановчих документів, без укладення договору оренди земельної ділянки, безоплатно, нею не сплачувалась орендна плата за земельну ділянку.

Відповідно до розрахунку суми збитків комісії по визначенню та нарахуванню збитків за фактичне використання земельних ділянок Врадіївської райдержадміністрації від 16 вересня 2016 року, загальна сума умовних збитків місцевого бюджету за вищезазначений період, з огляду на допущену описку комісією при розрахунку збитків, в частині розрахунку за 2013 рік, становить 29 279 грн. 64 коп. Розрахунок проведено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 86 723 грн. 01 коп., а також щорічного коефіцієнта індексації (у 2015 році 1, 249, 2016 році 1, 433). 16 вересня 2016 року комісією по визначенню збитків власникам землі та землекористувачам встановлено, що ОСОБА_3 в період з 16 вересня 2014 року по 16 вересня 2016 року в результаті користування землею без правовстановлюючих документів та не внесення плати за користування землею нанесені міському бюджету збитки в розмірі 29 279 грн. 64 коп.

Акт комісії з визначення збитків затверджено розпорядженням Врадіївської райдержадміністрації від 07 жовтня 2016 року № 229-р.

Згідно ч. 1 ст. 30 ЗК України в редакції від 18 грудня 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на який вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

-4-

Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).

При розгляді даної справи судом встановлено, що після оформлення ОСОБА_3 права власності на будівлі, розташовані на земельній ділянці площею 301, 2 кв.м по АДРЕСА_1, договір оренди вказаної земельної ділянки вона не укладала, орендної плати не сплачувала, хоча земельна ділянка використовується для розміщення об'єктів нерухомого майна.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ЗК України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними до правовідносин щодо відшкодування збитків землевласникам та землекористувачам, у тому числі у вигляді неодержаних ними доходів.

Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (пункт «д» частини першої статті 156 ЗК України).

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні, зокрема, неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до пункту 3 Порядку відшкодуванню підлягають збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

-5-

При цьому неодержаний доход це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє зробити висновок, що у випадку не укладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з вини користувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК України та Порядком.

Виходячи з наведеного, районний суд вірно стягнув з відповідача визначений розмір шкоди, який відповідачем та третьою особою не спростований.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-2588цс15.

Інші доводи апеляційної скарги, а саме щодо невідповідності висновків суду обставинам справи, є суб'єктивними та не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності висновків місцевого суду.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про незаконність дій прокурора в частині представництва інтересів держави в суді та витребування ним доказів, то колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 131 -1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно положень ч. 2 ст. 45 ЦПК України прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництва), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених ч.ч. 2 та 3 ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною четвертою цієї ж статті Закону передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

-6-

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цієї Конституцією.

Прокурор наявність підстав для представництва інтересів держави в суді в позові обґрунтував тим, що Врадіївська селищна рада, яка є позивачем у справі, як уповноважений державою орган у галузі земельних відносин на території селища, неналежним чином здійснює захист інтересів держави у зазначеній галузі, зокрема не вжила заходів для відшкодування збитків, заподіяних безоплатним використанням земельної ділянки, у порядку цивільного судочинства.

Тобто, посилання прокурора на те, що Врадіївська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, неналежним чином здійснює захист інтересів держави у сфері права власності, ґрунтуються на матеріалах справи, а тому є підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, здійснення ним від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави.

Таким чином, оскільки прокурор звернувся до суду в межах наданих йому ст. 131 -1 Конституції України, ст. 45 ЦПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повноважень і мотивував підстави представництва, то висновок місцевого суду про наявність у нього належних повноважень є вірним.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області 08 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко