Ухвала суду № 69703528, 23.10.2017, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1024/17

Ухвала

23 жовтня 2017 року м. Миколаїв

Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Шаронова Н.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 480/1024/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 9 від 27 листопада 2008 року,-

встановив:

16 червня 2017 року позивач ОСОБА_1, з урахуванням уточненої позовної заяви, поданої до суду 10 липня 2017 року, звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 9 від 27 листопада 2008 року.

Позовні вимоги позивач ОСОБА_1обґрунтувала тим, що зборами Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське», які були проведені 17 лютого 1998 року, задоволено заяви осіб, які входили до складу Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське», про їх вихід із цього складу, а також вирішено питання про виділення майнових паїв тим особам, які вибули з членів Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське».

Позивач зазначив, що згідно з протоколом № 3 зборів уповноважених осіб Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське» від 17 лютого 1998 року, 118 особам, які входили до складу Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське», була надана згода про їх вихід із членства, і складений перелік майна, який було виділено в рахунок майнових паїв. До переліку майна увійшли споруди: свердловина; водонапірна башта; водопровід.

У позовній заяві позивач також зазначив, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були у складі цих осіб, які вийшли із Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське» та отримали майнові паї.

Крім цього, позивач вказував на те, що 22 липня 2008 року позивач, а також інші особи, які раніше були членами Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське» отримали звернення від членів органу самоорганізації населення «Ізумруд» про збереження та раціонального використання артсвердловини № 2013. У вказаному зверненні члени органу самоорганізації населення «Ізумруд» просили надати дозвіл на право користування і виготовлення дозвільних документів, які припадають на частку паю виражену в артсвердловині № 2023.

28 липня 2008 року позивач, а також інші особи, які раніше були членами Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське», надали дозвіл членам органу самоорганізації населення «Ізумруд» користуватися, укладати договори, виготовляти дозвільні документи, тією часткою паю, яка припадає на артсвердловину № 2023, що знаходиться на території колишньої ферми ВРХ № 3 в селі Петрівка, Миколаївського району Миколаївської області, до дня оформлення права власності на свій майновий пай.

Позивач у позовній заяві також вказував на те, що рішенням ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 27 листопада 2008 року № 9 зазначену вище артсвердловину № 2023 прийнято на баланс ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, як таку, що не має власника.

Посилаючись на те, що наведена артсвердловина № 2023 є власністю позивача, а також інших колишніх членів Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське», позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 9 від 27 листопада 2008 року, яким, на думку позивача, порушено право власності позивача та інших колишніх членів Комунального сільськогосподарського підприємства «Зеленоярське» на частку майна.

20 жовтня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою про забезпечення позову у цивільній справі № 480/1024/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 9 від 27 листопада 2008 року, шляхом:

- зупинення дії пунктів 1, 2 рішення № 9 ОСОБА_2 сільської ради від 27 листопада 2008 року;

- заборони вчинення будь - яких дій, будь - яким особам, щодо виготовлення документів на отримання артсвердловини № 2023, яка знаходиться в селі Петрівка, Миколаївського району Миколаївської області, у власність, оренду або в постійне користування оренду, а також заборони передавати будь - яким особам артсвердловину № 2023 у власність, оренду, та постійне користування.

У заяві про забезпечення позову позивач посилається на те, що декілька тижнів назад позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_2 сільська рада Миколаївського району Миколаївської області на підставі рішення № 9 від 27 листопада 2008 року, прийнявши на баланс артсвердловину №2023 в селі Петрівка, як таку, що не має власника, передала її для користування КП ПЖПП «Мрія».

Посилаючись на те, що, якщо КП ПЖПП «Мрія», яка уклала договір оренди з відповідачем на користування артсвердловиною № 2023 почне користуватися даним майном то вони можуть знищити, розібрати обладнання яке знаходиться на артсвердловині, замінити дане обладнання або вчинити інші дії, щодо відчуження майна, що призведе до того, що частина села Петрівка, Миколаївського району Миколаївської області залишиться без водопостачання.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого:

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК - України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У пункті 1постанови пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 (далі Постанова) роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2) ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечено, у тому числі, забороною вчиняти певні дії.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вступній частині Постанови роз'яснено, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 Постанови роз'яснено, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві, позивач у заяві не зазначає і до заяви про забезпечення позову не додає.

При цьому, лише припущення позивача, не є достатньою підставою для прийняття рішення щодо забезпечення позову.

Будь - яких доказів, що свідчили б про те, що неприйняття заходів щодо забезпечення позову, унеможливить в подальшому виконання рішення суду, позивачем до заяви також не додано.

Крім цього, у позовній заяві позивач зазначає, що артсвердловина № 2023, яка знаходиться в селі Петрівка, Миколаївського району Миколаївської області була частково передана позивачу у власність, тобто спір між сторонами існує лише щодо частини артсвердловини № 2023, яка надана позивачу за оскаржуваним рішенням. При цьому, позивач у заяві про забезпечення позову просить заборонити вчиняти будь - які дії, будь - яким особам, щодо виготовлення документів на отримання артсвердловини № 2023, яка знаходиться в селі Петрівка, Миколаївського району Миколаївської області, у власність, оренду або в постійне користування оренду, а також заборони передавати будь - яким особам артсвердловину № 2023 у власність, оренду, та постійне користування, що може призвести до порушення прав інших осіб, які взагалі не є сторонами у справі.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 151 - 153, ч. 1 ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 480/1024/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області № 9 від 27 листопада 2008 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.О. Шаронова

23.10.2017