Рішення № 69699344, 03.10.2017, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 711/4431/17

Номер провадження2/711/1719/17

03 жовтня 2017 року

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючий суддя: Дунаєв С.О.

при секретарі: Нарадько Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи: ОСОБА_4, Черкаська міська рада, служба у справах дітей Черкаської міської ради, Комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неповнолітнього ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування позову зазначено, що н/л ОСОБА_3 є членом сім'ї попереднього квартиронаймача і не користується даним житловим приміщенням з 2005р., оскільки проживає разом зі своєю матір'ю. На теперішній час основним квартиронаймачем є позивач і житло потрібне йому для особистого проживання разом з його членами сім'ї, до кола яких відповідач не входить. Оскільки перебування відповідача на реєстраційному обліку в даній квартирі порушує права та інтереси позивача, а мати відповідача відмовляється давати згоду на зняття його з реєстраційного обліку, то позивач змушений звертатися до суду.

Законний представник відповідача - ОСОБА_2 - позовні вимоги не визнала та надала суду заперечення, в яких зазначила, що її син з поважних причин виїхав зі спірної квартири, але до його повноліття право користування таким житлом зберігається. Просила відмовити у позові.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Зауважили, що через вибуття з квартири ОСОБА_2 її син, який проживає разом з нею, також втратив правовий зв'язок із квартирою. На теперішній час основним квартиронаймачем є позивач, який уклав відповідний договір найму житла і має право на приватизацію даного житла. Тривалий час позивач особисто витрачав кошти на утримання спірної квартири і бажає використовувати її для особистого проживання себе та членів своєї сім'ї. Наполягали, що проживання у квартирі відповідача, окрім іншого, порушує права та законні інтереси членів сім'ї позивача. Тож просили задовольнити позов.

Представники відповідача заперечили проти позову та просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість та необхідність захисту законних прав та інтересів ОСОБА_3.

Представники Черкаської міської ради та служби у справах дітей, як органу опіки та піклування Черкаської міської ради, заперечували проти позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши надані сторонами письмові докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Квартира за адресою: АДРЕСА_1, - є об'єктом державного житлового фонду (далі - спірна квартира).

На підставі рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради м. Черкаси від 19.03.2003р. №108 основним квартиронаймачем спірної квартири був ОСОБА_4./а.с.74/.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1., є сином ОСОБА_4 та ОСОБА_2 і з 20.04.2005р. має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання у спірній квартирі, що підтверджується відповідними письмовими доказами /а.с.9, 70/.

У зв'язку із припиненням фактичних шлюбних стосунків між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, у вересні 2005р. остання залишила спірну квартиру і переїхала до іншого житла. Разом з нею вибув із спірної квартири ОСОБА_3.

До теперішнього часу між батьками ОСОБА_3 не вирішувалось спору щодо визначення місця проживання дитини, а тому він залишався бути зареєстрованим у квартирі батька, а фактично проживав в іншому житлі разом з матір'ю.

ОСОБА_4 з 2007р. постійно проживає в країні Естонія, але регулярно приїздить до України. На період відсутності ОСОБА_4 догляд за квартирою здійснювали його родичі, зокрема його брат ОСОБА_1.

Протягом останніх трьох років в квартирі проживають родичі позивача та його брата ОСОБА_4, що підтверджується відповідним актом від 25.03.2017р. та поясненнями свідків.

З 04.05.2017р. у спірній квартирі зареєстрував своє місце проживання позивач ОСОБА_1, а ОСОБА_4 в кінці травня 2017р. знявся з реєстраційного обліку.

На підставі наказу КП «Придніпровська СУБ» ЧМР від 17.05.2017р. №157 було змінено договір найму спірної квартири в частині основного наймача з ОСОБА_4 на його брата - ОСОБА_1.

В подальшому позивач, як основний квартиронаймач, вселив до спірної квартири свого малолітнього сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, який з 16.06.2017р. зареєстрований у спірній квартирі.

Зазначені обставини справи, окрім їх часткового підтвердження письмовими доказами, не заперечуються сторонами, а тому суд вважає їх доведеними.

На теперішній час позивач бажає використовувати спірну квартиру для особистого проживання себе та членів своєї сім'ї (дружина і син) та приватизувати її. Натомість перебування на реєстрації в даному помешканні відповідача порушує його інтереси. Оскільки позивач вважає, що ОСОБА_3 втратив право користування спірною квартирою з підстав, передбачених ст.ст.71, 107 ЖК, а тому звернуся до суду з зазначеним позовом.

За таких обставин між сторонами вбачається спір, що виник із житлових правовідносин, які регулюються нормами Житлового кодексу України (далі - ЖК) та інших нормативно-правових актів.

Житлове законодавство покликане сприяти забезпеченню права громадян на житло, ефективному використанню та охороні житлового фонду. Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин (ст.2 ЖК). Право на житло забезпечується розвитком і охороною державного і громадського житлового фонду, сприянням кооперативному та індивідуальному житловому будівництву, справедливим розподілом під громадським контролем жилої площі (ст.1 ЖК).

Гарантованому ст.9 ЖК праву громадян на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення, кореспондує обов'язок використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення (ч.1 ст.10 ЖК).

Відповідно до ст.61 ЖК порядок користування жилими приміщеннями в будинках державного житлового фонду регулюється нормами ЖК та положеннями укладеного договору найму.

За змістом ст.64 ЖК члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки, але членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, які входили до складу сім'ї наймача, перестали бути членами його сім'ї, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Аналіз змісту зазначеної норми закону свідчить, що умовою реалізації членом сім'ї наймача його права на користування житлом є набуття ним права на проживання та фактичне використання житла для особистого проживання. До того ж право члена сім'ї наймача на користування житловим приміщенням залежить від дії договору найму, укладеним між основним наймачем та наймодавцем.

За змістом ст.ст.71, 72 ЖК у випадку відсутності члена сім'ї наймача в житловому приміщенні понад шість місяців, то він може бути визнаний таким, що втратив право користування таким житлом, якщо відсутні підстави для збереження його права.

Відповідно до ст.107 ЖК наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

В контексті обставин даної справи суд зауважує, що відповідач - ОСОБА_3 - набув право користування спірною квартирою, як неповнолітня дитина, яка є членом сім'ї наймача.

Статтею 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Згідно ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з наймачем.

За змістом ст.160 СК місце проживання дитини визначається наступним чином: дитини віком до десяти років - за згодою батьків; дитини, яка досягла десяти років - за спільною згодою батьків та самої дитини; якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично не проживає у спірній квартирі з вересня 2005р., оскільки з того часу його батьки через припинення шлюбних стосунків стали проживати окремо. З вересня 2005р. по теперішній час ОСОБА_3 проживає з матір'ю, але залишаючись членом сім'ї своїх батьків зберігав право користування і спірною квартирою, оскільки її наймачем був його батько ОСОБА_3. Оскільки між батьками відповідача не було спору щодо визначення його місця проживання, то він має право користуватися житлом обох батьків, що не суперечить положенням ч.6 ст.29 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа може мати кілька місць проживання.

В цьому контексті слід звернути увагу, що наявність здійсненої у передбаченому законом порядку реєстрації місця проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі свідчить про відсутність заперечень ОСОБА_4, щодо набуття ОСОБА_3 права на користування та проживання у спірній квартирі на правах члена сім'ї наймача.

Таким чином, ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_4 набув право користування спірною квартирою.

До теперішнього часу ОСОБА_3 не досяг повноліття, а відтак не набув повної цивільної дієздатності, що свідчить про поважність причин його не проживання у спірній квартирі, оскільки він в силу свого віку не може самостійно виконувати свої обов'язки члена сім'ї наймача і нести відповідальність за їх недотримання. Отже відповідно до положень ст.ст.71, 72 ЖК відсутні правові підстави для втрати ОСОБА_3 права користування спірною квартирою.

Окремою підставою для втрати членом сім'ї наймача права користування житлом є розірвання договору найму з ініціативи наймача (ст.107 ЖК). Зазначена норма закону передбачає наявність двох обставин, за яких договір найму вважається розірваним: 1) згода наймача та всіх членів сім'ї на розірвання договору найму; 2) вибуття наймача та всіх членів сім'ї на постійне проживання в інше жиле приміщення. Аналіз змісту ст.107 ЖК в контексті положень інших норм ЖК свідчить, що дані обставини є підставою для розірвання договору найму, внаслідок чого припиняється право на житлове приміщення наймача та всіх членів його сім'ї. При цьому визначальним є наявність згоди як наймача так і всіх членів його сім'ї на розірвання договору найму чи вибуття до іншого житлового приміщення. З огляду на положення ст.160 СК, ст.64 ЖК, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» неповнолітній член сім'ї наймача в такому випадку також має виразити свою згоду на розірвання договору найму, яка з огляду на особливості цивільної дієздатності неповнолітньої особи має бути підтверджена згодою обох його батьків або піклувальників.

Як вже зазначалося ОСОБА_3 до теперішнього часу не досяг повноліття, а тому його згода на розірвання договору найму чи вибуття на інше постійне місце проживання має підтверджуватись згодою його обох батьків. Мати відповідача - ОСОБА_2 - заперечує проти згоди сина на втрату ним права користування спірною квартирою, а відтак до досягнення ним повноліття за ним зберігається таке право.

До того ж варто звернути увагу, що договір найму, за яким ОСОБА_3 набув право користування спірною квартирою, до теперішнього часу не розірваний, що і підтверджується наказом КП «Придніпровська СУБ» від 17.05.2017р. №157. Відповідно до даного наказу відбулася заміна основного наймача з ОСОБА_4 на його брата ОСОБА_1. При цьому в п.1 наказу зазначено, що склад сім'ї складають три особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що свідчить про те, що на момент зміни договору найму попередній основний квартиронаймач - ОСОБА_4 - не втратив право користування житлом, а отже правовою передумовою існування договірних відносин між позивачем та КП «Придніпровська СУБ» з найму спірної квартири є ордер, на підставі якого спірну квартиру зайняла ОСОБА_8.

Крім того, позивач набув право користування спірною квартирою 04.05.2017р., і з огляду на положення ст.ст.64, 65 ЖК набув таке право як член сім'ї наймача ОСОБА_4. Отже здійснення в подальшому заміни основного наймача - ОСОБА_4 - на іншого члена його сім'ї - ОСОБА_1 - не є розірвання договору найму в розумінні ст.107 ЖК і не припиняє право на користування житловим приміщенням інших членів сім'ї - ОСОБА_3.

За таких обставин доводи представників позивача про те, що відповідач втратив право користування спірною квартирою на підставі ст.107 ЖК є помилковими.

Таким чином, враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, доводи позивача про наявність підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою, не знайшли свого підтвердження, а тому позов не підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із витрат позивача на сплату судового збору за подання позову. Оскільки позов не підлягає до задоволення, то понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 27, 31,209, 212-215, 218 Цивільно-процесуального кодекс України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене особами, які брали участь у справі, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Черкаської області через Придніпровський районний суд міста Черкаси. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий: С. О. Дунаєв